РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 24 (29 червня 2012) 

  • Один для двох Руслан НАТУРА - чи не наймолодший на Південно-Західній залізниці начальник.


    Робочий день Руслана НАТУРИ розпочався у приміщенні чергового по станції Ірини ПРИЙМАК.

    Станції Кононівка та Мар'янівка підпорядковані Київській дирекції залізничних перевезень Південно-Західної залізниці. Хоча вони розташовані у різних географічних областях (Кононівка - у Черкаській, а Мар'янівка - у Полтавській), та їх робота не залишається поза увагою керівництва. Колектив двох станцій, а це 19 чоловік, виконує достатньо високий обсяг вантажної роботи.

    РУСЛАН НАТУРА ЩЕ КОЛИ НАВЧАВСЯ В КИЇВСЬКОМУ ТЕХНІКУМІ залізничного транспорту встиг попрацювати на практиці оператором при черговому по станції, потім - черговим на ст. Яготин, а згодом після закінчення технікуму - на посаді чергового по ст. Мар’янівка. І коли запропонували очолити відразу дві станції, думав два тижні і, врешті, погодився. Батько Руслана, Олександр, працює бригадиром колії Дарницької дистанції колії, тож вибір майбутньої професії був невипадковим. Йому подобається відповідальність та стабільність, яка є на залізничному транспорті. І ще він вважає, що така робота загартовує характер. Мріє про успішну кар’єру.

    Руслан Натура щирий, відвертий, відкритий, висловлює власну точку зору чітко, але й готовий сприймати думку іншого. А його професійність, знання своєї справи просто приємно вражають.

    - Чи складно постійно перебувати на піку відповідальності? - запитую у Руслана Олександровича.

    - Поки все виходить, як належить, - відповів він. - Власне, за цим стежать і вчасно підтримують мої керівники, а також батьки. Я згадую свій перший робочий день, коли довелось виконувати роботу не лише начальника станції, а й чергового. Спочатку було важко, а в кінці зміни, коли все виконав, як слід, мене внутрішньо розпинала гордість: «І все-таки я зміг!». Нині до всіх труднощів, які виникають у процесі роботи, ставлюсь по-філософськи. Бо навіть та людина, яка має за плечима колосальний досвід роботи, все одно хвилюється. А ще на нашій дільниці є, як його називають, «дільничний тато» - начальник станції Березань Михайло ЖУРБА, - досвідчений залізничник. Тож за порадою є до кого звертатися. І наше спілкування завжди проходить у атмосфері взаєморозуміння та підтримки. До того ж і керівництво Київської дирекції залізничних перевезень теж допомагає завжди у вирішенні нагальних питань.

    СТ. КОНОНІВКА РОЗТАШОВАНА поруч із селом, населення якого складає 1600 чоловік. Тому вона - чи не головна життєва артерія. Руслан Олександрович тісно і плідно співпрацює з головою селищної сільської ради Галиною ЛАТИШ. І завдяки колективу станції село зберігає, як мовиться, своє «обличчя». Адже саме вокзал є його візитівкою.

    Ще на початку 2000-х рр. на станції було проведено реконструкцію. Тоді станційні будівлі відремонтували, довели до ладу привокзальні території. З тих пір багато чого змінилось, скоротилась вантажна робота, населення села мігрувало до більших міст, що позначилось на пасажирських перевезеннях. Та попри все колектив береже свої станції, розуміючи, що з таких маленьких підрозділів складається вся столична магістраль. Тут доброзичлива атмосфера відчувається в усьому.

    Сьогодні через станції проходять швидкісні та пасажирські поїзди. Зупиняються електропоїзди, формуються вантажні поїзди. Щоправда, тут не так багато роботи, як на великих станціях, але те, що колектив навіть при такому навантаженні - одна команда, видно відразу. Тут радіють тому, що є певний обсяг перевезень. Адже є вантажі, значить, позитивні зрушення в економіці відбуваються.

    - У нас хороший колектив, кожен - на своєму місці, - розповідає Руслан Олександрович. - Працюємо, все, що нам під силу, виконуємо. На жаль, ми не можемо похвалитися достатнім прибутком від приміських перевезень. Проте нам вдається щомісяця навантажувати вагони зерном.

    Завдяки керівникові станції ми ознайомилися з роботою підрозділу та відвідали ст. Мар’янівка. Станцію розташовано за 12 км від Кононівки. Сьогодні тут значно скоротився пасажиропотік, тому довелося закрити будівлю місцевого вокзалу, бо це не рентабельно. Тож пасажири, які перебувають на пероні в основному вранці та ввечері, квитки купують безпосередньо у вагоні. Проте занепад і запустіння не торкнулися привокзальної території. Все тут доглянуте, траву викошено, а через те, що станцію розташовано практично у лісі, саме це створює справжню гармонію краси разом із будівлею вокзалу. Поряд - сучасний елеватор, який є основним клієнтом станції. Тож робота іде, а коли є робота, то й буде зарплата. Так вважає черговий по станції Олександр ЗЕЛИНСЬКИЙ, який того дня працював на зміні. «Коли два роки тому відкрили елеватор, ми почали нарощувати обсяги, - розповів він. - Чотири рази в місяць ми навантажуємо 54 вагони і відправляємо вантаж у бік портів. А щодо пасажирів, то більшість мешканців села працюють на елеваторі. Тож їм не має потреби квапитись до Києва на роботу. А їздять, в основному, студенти, більшість - у вихідні».

    Коли слухаєш, як розповідає про роботу молодий начальник станції, (а йому лише 22!), то ще раз переконуєшся у тому, що за молодими кадрами - майбутнє залізниці. Мало того, що цей юнак скромний, вихований, розуміється на проблемах, які є на залізниці, він ще й продовжує навчання у Дніпропетровському національному університеті залізничного транспорту. Свої щорічні сесії Руслан називає мікровідпустками, які дають можливість отримати нові знання, поспілкуватися із цікавими людьми.

    ПРОТЕ НЕ ЛИШЕ РОБОТОЮ ЖИВЕ РУСЛАН. Він ще з дитинства грає у футбол і не полишив це заняття й до сьогодні. Нині він - у складі сільської команди, яка захищає спортивну честь району. А ще йому додають душевної снаги два лебеді, які живуть у нього вдома. Батько їх, маленьких, врятував ще позаминулої осені, адже наступала зима, тож вони могли замерзнути. Згодом, щоб не було їм сумно, довелось докупити трьох гусей. Сьогодні вони настільки прижились у подвір’ї Руслана Натури, що навіть не хочуть відлітати на зиму до теплих країв. Нині Руслан шукає їм «чудові руки» - розглядає пропозиції Черкаського зоопарку. Адже таку красу повинні бачити всі.

    Після зустрічі з начальником станції склалася думка, що сьогоднішня молодь, яка працює у дирекції, - активні, зацікавлені люди. І саме вони відповідають вимогам часу. Бо залізниця потребує молодих кваліфікованих робітників і завжди на них покладає великі надії.

    Ольга ЛИХАЧОВА, Фото Валентини ЧЕЛЮСКІНОЇ
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05