РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 23 (22 червня 2012) 

  • Що криється за простотою у Халимоновому?

    Станцій, як і людей, не буває подібних. Завжди знайдеться щось прикметне й особливе, чим відрізняються вони одна від одної. Халимонове - лінійна, п'ятого класу, якраз посеред дільниці Конотоп - Бахмач, з цього погляду цікава тим, що витягнулася на цілих три кілометри. Три кілометри в середньому темпі можна пройти за півгодини, велосипедом проїхати - за десять хвилин, а коли обкошувати колії, то, поки дійдеш до вихідного сигналу, на вхідному знову виростає трава. Проте…

    ЩЕ У 2005 р. ТУТ УПЕРШЕ НА ЗАЛІЗНИЦІ УКЛАЛИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ СТРІЛОЧНІ ПЕРЕВОДИ Дн 300. Безстикові, вони мали забезпечувати плавність ходу і швидкість поїздів 140 кілометрів на годину. ЗМІ повідомляли, що випробування пройшли успішно. Реально ж Дн 300 виявилися складними в обслуговуванні. Частину їх уже зняли, замінивши на новіші Дн 345. Останні, до речі, застосовуються на швидкісних напрямках, що були модернізовані для руху поїздів «Хюндай» та «Шкода».

    Про Халимонове у «Вікіпедії», яка знає все, говориться, що на станції «зупиняються поїзди місцевого та дальнього сполучення». Тільки помилилася на цей раз «Вікіпедія». Із «дальнього сполучення» тут жоден не збавляє швидкості, а місцевий люд виїздить із Халимонового лише приміськими електричками. Куди? Та як і скрізь: хто на базар, хто на роботу до Києва…


    Станція Халимонове.

    Є ще одна особливість станції - Микола ЦЕПУХ і року не працює на посаді її начальника. Наймолодший ДееС Конотопської дирекції. Телефоную якось уранці в Халимонове. Тільки начальник слухавки не бере. Накручую інший номер. Там жіночий голос говорить, що косить. Правильно, коси коса, поки роса. Ви посміхнулися? Не варто. Косіння завжди було найважчою справою на селі, справою винятково чоловічою. І не в тому суть, щоб навчитися тримати косу правильно - це легко. Косити треба було цілий день, а там другий і третій, аж поки не закінчаться жнива, тобто без належного фізичного загартування було годі й братися.

    Коли познайомився з Миколою В’ячеславовичем ближче, здивувався ще раз. Випускник єдиної у Конотопі гімназії, у родині якого не було залізничників, подав документи до транспортного університету. Чому? «Кірпа, - відповідає. - Це був період керування галуззю Кірпою, період піднесення залізниці. Модернізовуються колії, ремонтуються вокзали, престиж професії високий… Це все й визначило мій вибір».

    По завершенні навчання Микола Цепух міг залишитися в столиці. Працював у Києві складачем поїздів, прийомоздавальником, черговим по станції. Та повернувся додому. «Тут живуть мої батьки, - пояснював. - Тут, у Конотопі, після третього курсу я проходив практику. В Андрія Миколайовича Дудки, до речі. Він тоді ще був заступником начальника станції Конотоп. Так що адаптувався швидко…»

    НА ЦЬОМУ, ЗДАЄТЬСЯ, ОСОБЛИ-ВОСТІ СТАНЦІЇ ХАЛИМОНОВЕ Й ВИЧЕРПУЮТЬСЯ. Штат із начальником - сім душ. Зі всіма в один день не зустрітися - працюють позмінно. Головний хід. Вантажної роботи немає, але вантажні поїзди, коли виникає необхідність, зупиняються. Довжина колій дозволяє приймати стодванадцятивагонний состав.

    У колективі чисельно переважають жінки. Це, звичайно, добре, та «віддуватися» за сильну частину людства доводиться молодому начальникові й Олександрові Михайловичу Земішу, черговому по станції, який налаштовується переходити в категорію пенсіонерів. Олександр Михайлович в Халимоновому давно і добре пам’ятає, як реконструювали станцію і як прокладали між Конотопом та Бахмачем третю колію.

    Тільки із прекрасною статтю не залишилися вони сам на сам. Є підтримка дирекції, є підтримка відділу перевезень. Так, для найважчої за теплої пори роботи, яка називається «приведенням території до належного естетичного вигляду», придбано кущоріз. «Бережемо, як зіницю ока, - говорить Микола Цепух. - Це ж не на один рік». Справляться.

    Робота начальника станції, звичайно, складніша за боротьбу з бур’янами. Є плани, є нормативи, вони виконуються. Та головне у ній, на мій погляд, щоб поїзди мчали станційними коліями за будь-якої погоди швидко. Як ось цей вантажний, що пролетів у бік Конотопа. «Вісімдесят», - намагаюся вгадати швидкість. «Більше, - говорить Микола В’ячеславович. - У нас пасажирські йдуть зі швидкістю сто двадцять».

    Господарство навіть найменшої лінійної станції вимагає об’єднання зусиль представників усіх залізничних служб. Начальнику станції тут відводиться ключова координуюча роль. Тому цікавлюся, чи не конфліктують вони бува із ДееСом, чи, бува, не вимагає він неможливого - щоб і зразу, і все, і багато.

    - Нормальні взаємини, - відповідає дорожній майстер Конотопської дистанції колії Олександр Строкань. - Спільну мову знаходимо. А як же інакше?!

    Майже те саме сказав й електромеханік Бахмацької дистанції сигналізації і зв’язку Костянтин ОСЕЛЕДЕЦЬ:

    - Непорозумінь немає.

    Костянтин Петрович - глава династії халимонівських залізничників. Станційною робітницею працює тут його дружина Катерина Олександрівна, дочка Таня - черговою.

    Зовсім юна, симпатична, привітна, Таня відчергувала у нічну зміну. Що то значить молодість - ні тіні втоми, наче й не вибігала уночі, зустрічаючи і проводжаючи кожний поїзд. Про життя?! Розповідає, що закінчила технікум, що робота подобається…

    - А не страшно чергувати уночі самій? - запитую, бо ж дівча іще, хоч і вийшла заміж за машиніста локомотивного депо.

    - Та ні. Немає часу про це думати - поїздів багато. І люди ж навколо, - відповідає.

    Навколо - це м’яко кажучи. До осель все ж таки далекувато.

    Ось така вона лінійна станція Конотопської дирекції Халимонове. На перший погляд, звичайна, як і десятки інших на залізниці. Але за цією простотою криється робота людей сумлінних, працьовитих, об’єднаних спільною метою - забезпечувати рух поїздів.

    Микола ПАЦАК
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05