РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 22 (15 червня 2012) 

  • Таке дивовижне слово «Пиріжки»

    Моє д-у-ж-е раннє дитинство випало на воєнні роки. Коли фашистська армія почала відступати від Києва, то в районі мого рідного міста Малина, що розташовувалось на шляху наступу на столицю, так само, як і в червні 1941 р., йшли запеклі бої. Вже в перші дні війни наша вулиця перетворилася по-справжньому на територію випаленої землі: майже всі хати згоріли, в тому числі й наша. Отже, й під час відступу фашистів лишатися в зоні бойових дій було вкрай небезпечно. Люди потягнулися шукати прихистку у ближніх селах. Моя мама відвезла нас із братом та вже літнім дідусем у біженці до родичів у село з дуже дивовижною назвою Пиріжки. Час від часу вона пішки ходила в Малин, щоб подивитися, чи не згоріла знову ще недобудована наша нова хата.

    ЗУСТРІЧ ІЗ БАТЬКОМ: ОДНА МИТЬ

    В один із похмурих осінніх днів «усне радіо» донесло, що через с. Пиріжки будуть просуватися на захід війська радянської армії, в одній із частин якої воював і мій батько. Посадивши мене на «копки-баранки» і взявши за руку мого старшого брата, одна із сільських жінок повела нас на зустріч з нашим татом. Куди ми йшли і задля чого, звичайно, я не знала й не усвідомлювала. Однак мені запам’яталася вузенька стежинка, котра неспішно спливала з-під ніг незнайомої мені жінки, за якою я могла спостерігати з висоти свого положення. Потім ми приєдналися до юрби жінок і дітей, які вже стояли на узбіччі.

    - Ідуть… - загомоніли присутні.

    Із натовпу чоловіків, який наближався, відірвалося кілька людей і чимдужче побігли в наш бік. Один із них схопив мого брата на руки, цілував його, обнімав, щось говорив, потім так само пестив і мене. Колона тим часом рухалася вперед без зупину, і наш батько (а це був саме він) кинувся їй навздогін. Мама якраз в той день пішла в Малин наглянути на господарство і зі своїм чоловіком не зустрілася… Ця зустріч, забігаючи наперед, була б останньою в їхньому житті. Та не судилося…

    ЗА ХВИЛИНИ ВІД СМЕРТІ

    Повернувшись у Пиріжки і дізнавшись про подію, що відбулася за її відсутності, мама була у розпачі. Однак для неї це стало не єдиним потрясінням того дня. Під вечір за вікном почав падати лапатий білий сніг, і мама пішла зі мною погуляти. Тоді і в моїй дитячій пам’яті закарбувалася ще одна дуже яскрава картинка того дня. Коли ми були вже на вулиці, до нас раптом дуже швидко став наближатися якийсь військовий. Майже вся його голова була перебинтована, і через білу пов’язку проступали плями крові. Я лячно обхопила мамині ноги і якнайдужче притискалася до неї.

    Коли я підросла, то ці події неодноразово в деталях були озвучені моїми мамою і дідусем. Хто ж це мене так налякав своєю перев’язаною головою? Прийшовши у Малин у свою домівку, мама застала в хаті декількох солдат. В печі палав вогонь, в горщику варилась картопля. Один, трохи старший чоловік, стояв з мискою в руках: збирався спускатися в погріб, щоб набрати квашеної капусти. Нашвидкоруч зібравши у вузол якийсь нехитрий скарб і виходячи у зворотній шлях, мама попросила:

    - Хлопці, як будете йти вже у свій похід, позачиняйте, будь ласка, у хаті двері.

    (Далі буде)

    Ганна БОГОВІС
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05