РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 22 (15 червня 2012) 

  • ПАМ'ЯТКА ІСТОРІЇ ЧИ АВАРІЙНА СПОРУДА?

    Одна із болючих проблем для залізничників - утримання в належному стані станційних споруд. Адже багато із них зведено ще наприкінці позаминулого століття. Щоправда, є й набагато «молодші», які, на жаль, перебувають далеко не в зразковому, а то й аварійному стані. До останніх відноситься й будівля залізничного вокзалу на ст. Старокостянтинів-1.

    ТРІЩИНА, ЩО ОХОРОНЯЄТЬСЯ…

    Через проектні похибки або й через невдале місце розташування (дуже близько залягають ґрунтові води) вокзал за останні роки майже розколовся навпіл. Тріщини пішли від фундаменту і досягли перекриття. І на сьогодні є загроза руйнації. Звичайно, все це непокоїть і працівників станції, які в ній перебувають, і тих, хто відповідає за технічний стан споруди, а це Жмеринське будівельно-монтажне експлуатаційне управління. Тому вже декілька років поспіль ставиться питання про капітальний ремонт чи й зведення нового вокзалу. Під час весняного комісійного об’їзду до цієї проблеми знову повернулись. І з’явилась надія, що буде проводитись капітальний ремонт.


    Тріщина у стіні зали чекання вокзалу ст. Старокостянтинів-1.

    - Ми готові до виконання ремонтних робіт при надходженні потрібних коштів, - заявив начальник БМЕУ-3 Володимир ЛЕВЕНЧУК. - Але тут, як показує наш досвід, можемо зіткнутись ще із однією проблемою. Річ у тім, що цей будинок віднесений до пам’яток історії. І для того, щоб виконувати його ремонт, потрібні будуть певні дозволи від багатьох державних інстанцій, а ще - патент на проведення реставраційних робіт і таке інше. Що потребує чимало часу та зайвих грошових витрат.

    Цікавлюсь, що ж це за пам’ятка історії? Дійсно, на фасаді будівлі прикріплено відлиту із металу табличку, на якій викарбовано: «Україна. Пам’ятка історії - залізнична станція початку двадцятого століття. Охоронний номер 1180. Охороняється державою. Пошкодження карається законом».

    Після прочитаного виникає ще більше запитань, ніж до цього. Що саме є пам’яткою історії - будівля вокзалу чи залізнична станція? Якщо вірити написаному, то станція. А вона включає не лише одну будівлю, а й станційні колії та багато іншого. То й усе це відноситься до пам’ятки?

    Під час розмови із місцевими залізничниками з’ясував, ЩО ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ВІДДІЛ ОХОРОНИ ПАМ’ЯТОК ОПІКУЄТЬСЯ ЛИШЕ ВОКЗАЛОМ. Тому звідти й був направлений припис, щоб виготовити, за рахунок залізниці, та прикріпити на будинку згадану вище табличку, зміст текста на якій визначений цим відділом. Тому саме до чиновників є запитання. Який період вважається початком століття? Напевне, перша четверть чи третина? А споруда вокзалу, про яку йдеться, відповідно до документів, що зберігаються у БМЕУ-3, було зведено на початку 50-х рр. минулого століття і прийнята на облік у цьому підрозділі 1954 р. То хіба це початок століття?

    За свідченнями старожилів, поруч із нинішнім вокзалом розташовувався старий дерев’яний, який під час війни було знищено. І на сьогодні від нього не залишилось й сліду.

    «КТО ТАКОВ ТОТ ПРИМАКОВ?»

    Більшу незрозумілість ситуації вносить ще одна металева табличка, вірніше - меморіальна дошка, прикріплена до фасаду будівлі вокзалу. Читаємо: «Тут у 1919 році розміщувався штаб червонокозачого полку, яким командував герой громадянської війни В.М. Примаков». І знову запитання, як штаб міг розміщуватись «тут», коли цієї споруди ще не було? Коли ж мова йде про старий вокзал, то й дошку варто було б встановити на тому місці, де він стояв.

    «Кто таков тот Примаков» - в риму, але без іронії. Тепер щодо першого червонокозачого полку та його командира. Як на сьогодні, то є чимало сумнівів відносно їхніх заслуг перед українським народом. Звернемось до історичних документів. Ось що зазначено у книзі «Этапы большого пути» (Москва, 1962 р.). Перший полк Червоного козацтва виник у Харкові 10 січня 1918 р., на противагу Вільному козацтву. Командиром полку був Віталій Примаков. Він народився 18 (30 грудня) 1897 р. у с. Семенівка (тепер місто Чернігівської області). У першому шлюбі одружений з Оксаною Коцюбинською, дочкою відомого письменника. 3 1914 р. член Комуністичної партії. 27 грудня 1917 р. Примаков разом з Ароном Бароном за дорученням більшовицького керівництва сформували у Харкові з 2-го українського полку 1-й полк Червоного козацтва.

    Червоне козацтво брало участь у першому наступі сил більшовиків на Україну, воюючи на Лівобережжі і під Києвом проти військ Центральної Ради. Ось що писав сам В.М. Примаков про ці події у своїх перших спогадах: «В ночь на 27 декабря (мається на увазі ніч з 27 на 28 грудня 1917 р. - за старим стилем, або ніч з 8 на 9 січня 1918 р. - за новим) прошлого года по распоряжению народного секретаря Украинской рабоче-крестьянской республики т. Шахрая был разоружен 2-й украинский полк. На развалинах 2-го украинского полка был создан 1-й полк Червонного казачества, в состав которого лег 3-й бата-льон 2-го украинского полка, пополнившийся хлынувшей волной добровольцев. Организация полка была поручена мне и моему теперешнему помощнику, атаману 2-го куреня т. Барону. Полк формировался в течение недели, после чего по распоряжению Муравьева был двинут на Полтаву.

    Полк принимал участие в бою под Киевом, оказал там некоторые услуги рабочей армии, зайдя в тыл неприятелю через Пуща-Водицу на Куреневку и Подол, для чего переправился через Днепр по льду возле монастыря Межигорье. В Киеве часть полка под моей командой напала на неприятельский авиапарк и испортила 12 аэропланов, вредивших нашей армии...»

    Тут доречно пригадати про бій під Крутами (16 січня 1918 р.), в якому загинули студенти-добровольці від військ Муравйова. Тож полк Примакова й «оказал там некоторые услуги», не допустивши підкріплення студентам і відволікши на себе підрозділи війська УНР.

    У червні 1918 р. Червоне козацтво України перетворено на 1 катеринославський повстанський загін, який діяв у «нейтральній зоні» між РФСР і Українською Державою.

    У березні - квітні 1919 р. червоні козаки почали застосовувати партизанську тактику рейдів у тилу українських військ. Червоні козаки брали участь у рейдах і боях під Проскуровом (нині Хмельницький) і Старокостянтиновом. Загони червоного козацтва були оточені й частково знищені над Збручем отаманом Тютюнником.

    У ПОШУКАХ ЛОГІКИ

    Тож саме у цей період штаб полку перебував у будівлі не існуючого на сьогодні вокзалу. А чим займалось і з ким воювали «червоні козаки» - засвідчує ще одна меморіальна дошка, яку прикріплено до будівлі вокзалу на ст. Красилів, що на відстані менше тридцяти кілометрів від Старокостянтинова. На ній викарбувано: «Луценко Іван Митрофанович. 1864 - 07.04.1919. Український громадський діяч Одеси. Лікар. Командир Подільського куреня, полковник армії УНР. Загинув за незалежність України в бою за станцію Красилів 07.04.1919».

    Думається, зайвим вказувати в бою із ким він загинув. Одне варто зазначити, що українці воювали проти українців і у обох сторін була своя ціль, своя правда.

    Для мене залишається незрозумілим, чому експерти з Хмельницького обласного відділу охорони пам’яток одну станцію чи вокзальну споруду віднесли до пам’яток історії, а іншу - ні? Де ж логіка? Напевне, вірним було б зберігати пам’ятні знаки на залізниці, але таким чином, щоб це не заважало її нормальній роботі. Щоб можна було проводити ремонтні роботи, не оглядаючись на якихось чиновників, які опікуються «глобальними» проблемами, які не вартують виїденого яйця у привокзальному кафе. Адже найважливіше - безпека людей. Та на сьогодні у Старокостянтинові доводиться цим поступатись заради сумнівної пам’ятки історії, якою є аварійна споруда.

    Никифор ЛИСИЦЯ, Фото Віталія НОСАЧА
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05