РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 20 (1 червня 2012) 

  • Секрети сімейного щастя

    Наша зустріч відбулася ще минулого року. Саме тоді подружня пара відсвяткувала 60-річчя сімейного життя. А зустрілись вони в голодні післявоєнні 1946 - 1947 рр. у Київському технікумі. Разом ходили співати у хор. Пісня влилася в їхні душі і об'єднала Сергія Васильовича та Олександру Іванівну РОМАНЧИКОВИХ.

    Через півроку після одруження Сергія призвали на службу до війська в Калінінград. «У 1952 р. прийшов, - жартує Олександра Іванівна, - на «готову» доньку. Іринці було вже 3 роки».

    Наша розмова тривала майже три години. Я дізналась і цікаві факти біографії, ознайомилась з архівом Олександри Іванівни. Вона, до речі, є давнім другом нашої газети. Згадує колишніх редакторів: О. Литовчук, А. Потапову, В. Герасименка, П. Москаленка, М. Погребцова. Зберігає вирізки, писала сама й писали про неї. «Коли, - згадує моя співрозмовниця, - йшла передплата на видання, я всім говорила: «Це ваша газета, про вас пишуть, для вас! Цінуйте своє, рідне». І передплачували майже на 100%».


    Говорили і про війну. І про голодний 1946-й, коли вчителі технікуму ставитись до них, як до рідних дітей… Був у їхньому житті і цілинний Казахстан, і гіркий Чорнобиль. Зараз все це дається взнаки. Хвороби та їх лікування забирають багато часу.

    Та мені було цікаво все ж дізнатися, як вдалося зберегти сімейне щастя, родину. Адже 60 літ - це вам не, приміром, шість з гаком! Разом.

    Сергій Васильович каже: «Зараз Олександра Іванівна Вам все розповість». А сам, ледь усміхаючись, шукає її молоду на старих фотознімках.

    Моя співрозмовниця, поправляючи зачіску, відповідає, що нічого особливого вони для цього не робили. Просто жили, працювали, виховували дітей.

    «Я дуже любила свою роботу», - каже вона. Тут настала черга для мого здивування. Я трохи зніяковіла, до чого тут робота? Та згодом зрозуміла. Коли на роботі все добре, немає конфліктів, які зачіпають тебе як особистість, то такий стан душевного спокою володіє тобою і коли ти повертаєшся додому.

    «Ми не купували килимів, шуб, дорогих меблів. Ми робили вінегрет, купували кільку. Запрошували гостей. Співали. Танцювали. Веселились». Перед моїми очима постає картина з нещодавнього свята моїх родичів: ікра, балик, лосось, дичина. Нарядів через прикраси й не видно. А пісня? Яка там пісня? Поговорити немає про що. Бізнес. Гроші. Гроші - бізнес.

    «Діти наші завжди були чимось зайняті: гуртки, літні табори. До речі, можливо Ви й не знаєте. У ті часи на роботі у нас виділялись люди від служби, які відвідували школи, де вчилися наші діти. Діти сприймали це дуже серйозно: «З маминої роботи прийдуть до вчителя!».

    «Наші діти не приносили нам особливих розчарувань», - показуючи дитячі знімки, говорить Олександра Романчикова. Тож моє вчорашнє роздратування (реакція на вирізані візерунки на нових колготах молодшої доньки) здалося мені смішним.

    Моя співрозмовниця, наче передчуваючи моє запитання, показує фото, де Сергій Васильович поряд з іншою жінкою. Знайома багатьом ситуація. Я вже приготувалася записувати рецепт, та у відповідь почула до болі знайомі слова: «Ми - жінки, ми повинні бути мудрими, щось не помітити, щось простити».

    Та чому ж завжди ми? Де ж ті лицарі, герої? Ледь стримуючись, я запитала, то що ви зробили з тією жінкою?

    «Так склалося, що довелося приймати її у себе вдома. Поспілкувались. Вона пару днів побула в нас. Та й годі.

    Ви знаєте, я зрозуміла, - продовжує Олександра Іванівна, - що мої сльози в подушку, сварки, ревнощі - все це називається просто: «Я хочу, щоб ти належав лише мені».

    А потрібно, щоби було так: «Я хочу, щоб ти був щасливий». І тоді зовсім не важливо в моїх обіймах чи без мене…»

    …Чай, цукерки, смачне вишневе варення. Говоримо знову про дітей. Олександра Іванівна показує дуже гарно виконаний (з точки зору сучасної поліграфії) сімейний календар з онуками й правнуками. Всі працюють, співають, малюють. «Ось наша Любавка!»

    Я подумала, так у такій родині не може бути інших імен… Любавка… Уляна, Єсенія, Варвара.

    P.S. Нещодавно у родині Романчикових народилась дев’ята онучка. Вітаємо!

    Фото з архіву РОМАНЧИКОВИХ

    Спілкувалася


    Валентина КОЛЯДА
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05