РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 20 (1 червня 2012) 

  • Сфера відповідальності - життя людей

    У важливості надійного зв’язку на залізниці переконувати нікого не потрібно. Що його технічні засоби і технології мають постійно вдосконалюватися, аби не відставати від вимог часу, - теж істина незаперечна. Сьогодні оповідь про людину, у чиїх руках на Південно-Західній зосереджено цю важливу і відповідальну справу. Тим паче для цього є інформаційний привід. Навіть подвійний. Віктору КАРЛІНУ, заступнику начальника галузевої служби сигналізації та зв’язку столичної магістралі, виповнилося 50. Славний ювілей співпав з іншою приємною подією: з рук начальника залізниці Олексія Мефодійовича КРИВОПІШИНА Віктор Ісаакович отримав найвищу нагороду галузі - знак «Почесний залізничник» (на фото).


    - Не треба перебільшувати роль особистості в нашій діяльності, - усміхнувся Віктор Ісаакович у відповідь на прохання розповісти про турботи і обов’язки заступника начальника галузевої служби зі зв’язку. - Всі ми робимо спільну справу. Одному мені, без тісної співпраці з колегами, просто не розв’язати низку завдань, що стоять перед залізницею. Тому я вдячний своїм колегам з відділу зв’язку за підтримку і взаєморозуміння. У розповіді про нашу діяльність ніяк не можна не згадати начальника відділу Сергія Федоровича КОЧУБЕЯ, дуже досвідченого, розумного, обізнаного із усіх актуальних технічних питаннях фахівця, який все життя присвятив залізниці. На добрі слова заслуговують провідний інженер Наталія Ігорівна АНДРІЄНКО та інженер Андрій Петрович ЧЕРНЕНКО. Зрозуміло, що своєчасне втілення тих або інших технічних завдань залежить від їхнього фінансування. Порозуміння з начальником фінансового відділу Світланою Володимирівною СТАРІЄНКО завжди йде на користь справі, за що їй щира подяка. Про начальника служби Олександра Івановича ДУБІНЧУКА мова окрема. Це людина, від якої відчуваю постійне сприяння, як у виробничих, так і в житейських питаннях. Коли мене було переведено на роботу до служби, він займав посаду заступника начальника з СЦБ. З вдячністю зазначу, що саме Олександр Іванович допоміг мені адаптуватися на новому місці.

    За своїм виробничим профілем завжди доводиться спілкуватися із заступниками начальників дистанцій зі зв’язку. Сергій Солохненко з Конотопської дистанції, Михайло ПосвЯщений з Дарницької, Віталій Козловський з Київської - та нема сенсу перелічувати назви підрозділів, відносини з усіма без винятку фахівцями ділові і конструктивні, нарікань ні до кого не виникає.

    Інакше бути не може. Наша робота складна, напружена, відповідальна. Залізниця «відфільтровує» людей, відбираючи для роботи тих, хто налаштований на позитив. А некомпетентність, містечковість, дріб’язковість завжди спливають на поверхню. Із такими явищами хотілося б зустрічатися якомога рідше.

    - Вікторе Ісааковичу, давайте заглянемо в минуле. Розкажіть про свій шлях на залізницю.

    - Родом я з Конотопа. Після закінчення середньої школи влаштувався слюсарем-ремонтником до Конотопського вагонного депо, пішов по стопах батька Ісаака Мойсейовича, який 50 років пропрацював слюсарем в цьому депо. Через рік я поступив на підготовчі курси при Київській філії Харківського інституту інженерів транспорту, а ще через рік був зарахований на факультет «Автоматика, телемеханіка і зв’язок» до групи провідного зв’язку. Диплом отримав у 1986-му. Три місяці пропрацював у Конотопській дистанції сигналізації та зв’язку й був призваний до війська. Служив за фахом, чергував на військовому телефонному комутаторі у місті Мирний, неподалік від міста Плесецьк Архангельскої області, яке надало назву відомому космодрому. Бачив запуски штучних супутників. Щоправда, здалеку. Неозора сувора північна природа залишила незабутні враження. А що здивувало - це дерев’яні тротуари у місті. Ось такий контраст: космічна епоха зустрілася з патріархальною давниною.

    Повернувшись із війська, влаштувався електромеханіком до Харківської дистанції сигналізації та зв’язку (ШЧ-2) Південної залізниці на посаду вимірювача в центральному лінійному залі (ЛАЗ). ЛАЗ є серцем зв’язку будь-якої дистанції. Начальником Харківської дистанції сигналізації та зв’язку був тоді Володимир Ілліч Басов, нинішній начальник головного управління сигналізації та зв’язку Укрзалізниці.

    У 1992-му за переводом повернувся до Конотопської дистанції, яку на той час очолював Валерій Дмитрович Лазнюк. Він згодом очолив службу сигналізації та зв’язку Південно-Західної залізниці. Працював у відділі контрольно-вимірювальних пристроїв зв’язку. Певне, Валерій Дмитрович захотів зробити з мене універсального спеціаліста, бо «ганяв» мене по всіх цехах, прагнув, щоби я був обізнаний у всіх сферах діяльності дистанції, набирався досвіду. Така практика пішла мені на користь.

    - Мабуть, він готував Вас на керівну посаду?…

    - Так. У 1995-му мене було призначено на посаду начальника дільниці зв’язку дистанції. Таким чином я ніс відповідальність за провідний зв’язок на всій території дистанції. А це відстані від Халімонового до Зернового, від Конотопа до Ворожби, що за розгорнутою довжиною понад 480 км. Нагальною проблемою тоді було переведення повітряних телефонних ліній на кабельні на напрямку Конотоп - Ворожба.

    Через п’ять років Валерія Дмитровича призначають начальником служби і переводять до Києва. Дистанцію очолив Володимир Лазебний, а я став заступником начальника дистанції зі зв’язку. Турбот відразу додалося: окрім провідного зв’язку, радіо-зв’язок, ПОНАБи, ДИСКИ. А також усілякі організаційні питання, а саме: своєчасне виконання графіка робіт, матеріально-технічне постачання…

    У ті часи будували новий вокзал на станції Семенівка, реконструювали термінал у Новгороді-Сіверському, у зв’язку з чим було багато роботи з прокладання телефонних кабелів. Повністю повітряні лінії Конотоп - Ворожба і Новгород-Сіверський - Семенівка замінили у 2003-му.

    - А коли Ви стали киянином?

    - У 2003-му Валерій Лазнюк запропонував мені посаду заступника начальника служби, і я перебрався до Києва. Проте киянином себе вважати не можу, адже досі не маю власного житла. Мешкаю в кімнатах відпочинку локомотивного депо Київ-Пасажирський…

    - Будемо сподіватися, що це тимчасові негаразди. А які справи можна віднести до Вашого активу?

    - За ці дев’ять років здійснено велику роботу з переводу аналогових телефонних станцій на цифрові. В столиці це відбулося раніше, а в 2007 - 2009 роках цифрові АТС з’явилися на всіх відділкових станціях, а також у Дарниці й Ніжині.

    Звичайно, це затратні та трудомісткі роботи, проте якість зв’язку значно підвищилась. І це дозволяє надавати платні послуги з телефонного зв’язку населенню. Вони вважаються нашою допоміжною діяльністю.

    Нам вдалося на дільницях Київ - Хмельницкий - Львів, Київ - Миронівка, Київ - Конотоп - Ворожба замінити старі аналогові системи зв’язку на цифрові. Для потреб залізниці, зокрема для обчислювальної техніки, це дуже важливо. Заміна застарілих контрольних приладів (за нагріванням букс колісних пар та гальмівної системи вагона) ПОНАБ и ДИСК на сучасні - теж важливий наш здобуток. Нами впроваджено чутливі прилади КТСМ - 107, АСДК - 31, всього 138 нових одиниць. Наразі Південно-Західна - єдина залізниця в Україні, де вже не експлуатуються старі прилади.

    Актуальною залишається робота щодо заміни повітряних ліній на кабельні, адже на залізниці ще експлуатується 276 кілометрів повітряних ліній.

    Деякі кабельні лінії теж потребують оновлення. На дільниці Козятин - Шепетівка досі залишились телефонні кабелі серії ТДСБ, прокладені німецькими загарбниками під час окупації. У роз’єднувальних муфтах, трапляється, знаходимо бирки з німецькими прізвищами. Ті, хто укладав кабель, мали відповідати головою за свою роботу.

    За цей час замінили аналогові системи на дільницях Київ - Хмельницький - Львів, Київ - Миронівка, Київ - Конотоп - Ворожба на цифрові високошвидкісні канали SDH для потреб обчислювальної техніки (робота АРМів без таких каналів неможлива).

    З 2011 року проводиться прокладання оптико-волоконних ліній зв’язку. Прокладено 550 кілометрів у напрямку Гребінка - Київ - Коростень - Шепетівка - Здолбунів. У 2013 році плануємо прокладання таких ліній від Конотопа до Зернового і далі на Росію.

    Важливою справою була заміна стаціонарних і поїзних та маневрових радіостанцій, що працюють на ультра-коротких хвилях на сучасні радіостанційні системи КЕНВУД.

    Як бачите, проблем у зв’язківців вистачає. Без діла не сидимо. Можу запевнити, аби не відставати від вимог часу доводиться докладати чималих зусиль.

    - Дякую за змістовну оповідь. Вітаю з ювілеєм і високою нагородою. Бажаю подальших успіхів і вирішення всіх проблем. Як виробничих, так і побутових.


    Фото Віталія НОСАЧА

    ВІД РЕДАКЦІЇ

    У розмові із начальником галузевої служби СЦБ та зв’язку Олександром Дубінчуком дізналися, що у характері В. Карліна вдало поєднуються контактність та фахова прозорливість. Віктор Ісаакович завжди у пошуку чогось нового, готовий застосувати сучасні знання на практиці й ознайомити з новинкою колег, - говорить Олександр Іванович. - У Карліна - особлива, притаманна саме йому, принциповість. Якщо він впевнений, що це потрібно для забезпечення безпеки руху, він обов’язково досягне впровадження конкретної розробки, приладу, устаткування. Адже сфера відповідальності - життя людей.

    Спілкувався -

    Анатолій РОМАНОВ
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05