РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 17 (11 травня 2012) 

  • Пошуки привели на Південно-Західну

    Найвища нагорода галузі вабить багатьох залізничників. Та не всім підкорювачам підвладна «засніжена» вершина. Нещодавно начальник Південно-Західної залізниці Олексій Мефодійович КРИВОПІШИН вручив знак «Почесний залізничник» слюсарю 6-го розряду Київської вагонної дільниці Володимиру ВАЩЕНКУ.

    Різними шляхами приходять люди на залізницю. Для одних провідною зорею стає заповітна дитяча мрія, дороговказом для інших - сімейна традиція. Для третіх...

    Володимир Петрович прийшов на залізницю вже маючи за плечима неабиякий виробничий і життєвий досвід, керівну посаду, визнання й шану від колег. Змінювати професію не збирався, та доля розпорядилася інакше. Й про це варто розповісти докладніше.

    Народився Володимир Петрович у селі Червоні Партизани (Чернігівщина). Після закінчення середньої школи вступив до Київського індустріального технікуму. Того ж року зі студентської лави долучився до лав захисників Вітчизни. Знявши гімнастьорку, продовжив навчання в технікумі, який закінчив у 1988-му і з дипломом техніка-механіка пішов працювати на Ніжинський цегляний завод. З того часу й став мешканцем цього давнього міста. Пройшов виробничий шлях від наладчика до майстра. Життя налагоджувалося. Проте з часом завод через економічний хаос прийшов у занепад і Володимир був вимушений шукати іншу роботу. Пошуки привели на Південно-Західну залізницю. В 2000-му влаштувався на дільницю з ремонту та обслуговування механічної пральні та інженерних мереж Київської вагонної дільниці на посаду монтажника зовнішніх трубопроводів та інженерних мереж 4 розряду.

    - Чи важко було перекваліфіковуватися?

    - Звичайно, не просто, - не приховує Володимир Петрович. - Величезна кількість технічного обладнання та інженерних мереж - ось, що створювало проблеми в адаптації на новому місці.

    На цегляному заводі він був майстром допоміжної дільниці, на якій трудилися 40 працівників різних професій. Тому на новому місці щодо професійної придатності сумнівів не мав, а ось об’єми робіт дійсно вразили. Усі виробничі приміщення підрозділу, три вагонних парки, потужна пральня, три мийки вагонів… У випадку аварії треба знати, як перейти на резервні системи. Звичайно, в техвідділі є схема всіх мереж, проте досвідчений фахівець знає їх розташування назубок і, щоби переключитися на іншу дільницю, не заглядає у папірці. Розгорнута протяжність інженерних мереж наближається до 100 км. Так, не просто було осягати цю науку. І Володимир Петрович дуже вдячний товаришам, які надали підтримку, допомогли порадами і практичним досвідом. Це Олег СпиЧак, який зараз працює у вагонному депо, Микола Куций та інші.

    Що вимагається від працівника дільниці? Передусім, добре знати обладнання і вміти знаходити вихід із будь-яких складних ситуацій. Також бути в курсі нових технологій, нових матеріалів. Одне слово, не відставати від вимог часу. Сьогодні замість металу використовується поліпропілен, металопластик, інші сучасні матеріали, переваги яких - у надійності, довговічності, простоті монтажу.

    Якщо трапляються несподівані обставини, Володимир Петрович завжди знайде, як вийти з них без проблем для виробництва. Виручають досвід, професійність, знання. За це - шана від колег і від керівництва. Запам’ятався випадок, коли в підрозділі виникла досить складна ситуація з водопостачанням. І Володимир Петрович не розгубився, оперативно знайшов простий вихід. За це отримав подяку від керівництва залізниці.

    Любить свою справу Володимир Петрович. І, здається, ця любов взаємна. Адже будь-яка серйозна справа любить людей не байдужих до себе, й завжди відплатить успіхами, моральним задоволенням. І матеріальним теж.

    Не забарились успіхи й до Володимира Петровича. Прийшов він на дільницю з 4 розрядом, зараз має 6-й, найвищий. Та про легке життя й мови немає. Працювати доводиться по 12 годин, дві доби через дві. Такий графік праці влаштовує Володимира Петровича. Хоч доводиться пробуджуватися досвіта, адже їде на маршрутці через усе місто, аби встигнути на електричку, яка відправляється до Києва о 4.22 ранку.

    Так само їздять дружина з донькою і багато мешканців Ніжина.

    Майстер виробничої дільниці Владислав МедведЄв каже, що досвід і знання Володимира Петровича приносять велику користь усьому підрозділу.

    - Часто-густо за якоїсь складної виробничої ситуації телефоную йому, аби порадитись, що робити, - каже він і додає: - Добре, що колектив у нас добрий, дружній. Це 37 працівників, молодшому - 21 рік, старшому - за 50. Взаємодопомога - звичайне явище серед них. Старші допомагають молодшим, як ведеться. Звичайно, й Володимир Петрович - тут серед перших.

    А йому самому ні нагадувати, ні підказувати нічого не треба. Сам усе зробить бездоганно.

    Анатолій РОМАНОВ, Фото Віталія НОСАЧА
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05