РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 15 (27 квітня 2012) 

  • Диспетчерська школа Володимира Петруні

    Про них пишуть мало. Пошук по сторінках залізничних видань та в Інтернеті не дав практично нічого - кілька інструкцій та пару інформацій про професійні конкурси на російських залізницях. Нагороджують їх теж рідко - колеги з інших служб до списків на відзнаку потрапляють куди частіше, ніж ті, про кого далі мова, хоч силою наділені колосальною. Як чарівники, можуть одним натиском пальця зупинити поїзди і трамваї, обірвати зв’язок, перегляд телепередач… Ви вже здогадуєтеся: мова піде про енергодиспетчерів, точніше, про енергодиспетчерів залізничних.




    Колії від Ніжина до Хутора Михайлівського були електрифіковані у 1967 р. - у листопаді машиністи Нікітенко й Коновалов повели по них перші електровози. І саме тоді в дільницю електропостачання прийшов працювати Володимир ПЕТРУНЯ.

    - Сорок п’ять уже? - дивуюся.

    - У червні буде, - відповідає ветеран, в якого зовсім не бачу нічого ветеранського. Енергійний, швидкий, навіть бадьорий, хоч чергував усю ніч.

    Через дев’ять літ після пам’ятного 1967-го Володимир Іванович став енергодиспетчером, а згодом і сам очолив колектив - отримав призначення старшим енергодиспетчером Конотопської дистанції електропостачання.

    Чим займаються енергодиспетчери? За словами Володимира Івановича, їх завдання - забезпечувати безперебійне постачання електроенергією рухомий склад, забезпечувати безперебійне живлення обладнання СЦБ і контролювати процес подавання струму споживачам…

    Та я раптом помічаю на одній із шаф гасову лампу, звичайну освітлювальну гасову лампу, місце якій хіба що у музеї. Ніби наочність до приказки, що швець людям шиє, а сам без чобіт.

    - Та то на пам’ять, - пояснює старший енергодиспетчер. - Пригадуєте, як колись вимикали світло. У нас у диспетчерській - теж. Парадоксальна ситуація: в руках тисячі вольт, поїзди ідуть, а ми сидимо в темноті. Було, було...

    Володимир Іванович намагається пояснити мені, звідки й куди тече вся ця колосальна енергія, веде в одну кімнату, в іншу, показує схеми із сигнальними лампочками… І я вже починаю здогадуватися, що коли вони не горять - це норма. А коли засвітилися - на лінію треба посилати аварійну бригаду.

    «Люблю грозу в начале мая», - написав колись поет. Зрозуміло: він точно не був енергетиком. Бо для електропостачання гроза - малоприємне явище: обов’язково блискавка влучить в якусь залізяку, обов’язково спрацює захист - і на табло в диспетчерській загориться лампочка.

    - Та були такі грозові ночі, - розповідає Володимир Петруня, - що заходиш - усе горить, наче ялинка в новорічну ніч.

    І все ж не напружені через потік надзвичайних подій чергування запам’яталися йому за довголіття роботи у дистанції. Найміцніше у пам’яті закарбувався випадок, коли старший енергодиспетчер забрав талон із безпеки. «Це через те, що попри те, що усе зробив правильно, - говорить ветеран, - у галузевий журнал не записав».

    Той випадок став добрим йому уроком. Бо диспетчерська справа - це дисципліна, чіткість дій, помножені на досконале знання всієї залізничної енергосистеми.

    Колектив диспетчерів дистанції можна назвати маленьким - із Володимиром Івановичем їх п’ятнадцять. Три жінки - Людмила Гирич, Олена Ярошевська та Світлана Пивовар.

    Пивовар, до речі, в історії електрифікації вузла прізвище відоме. Електромонтер Костянтин Федорович Пивовар згадується в переліку найактивніших її учасників.

    Наймолодшими є Сергій Бєлік та Олег Коваленко. Інших я також не насмілився б зарахувати до старшого покоління - теж молодь.

    - А що тут поробиш, - пояснює Володимир Петруня, - не встигнеш вивчити, як забирають. «На гору».

    Виявляється, що диспетчерську школу у свій час пройшли Олександр Січкар - начальник дистанції, його заступник Сергій Ткаченко, головний інженер Володимир Передерій.

    - Щоб стати справжнім диспетчером, скажу я вам, - продовжує мій співрозмовник, - треба п’ять років просидіти ось за цим пультом… Шкода, звичайно, було їх відпускати…

    Але це вже доля вимагає змін задля творчого зростання.

    Маленький колектив професіоналів, досвідчений керівник - проблем, здається, не має бути. Але ж ні, вони є, дріб’язкові й більші, що псують настрій та заважають працювати. Наприклад, тепло взимку. За словами Володимира Івановича, траплялося, що температура не піднімалася вище чотирнадцяти градусів. Чергувати у такому приміщенні дванадцять годин - приємного мало. Або кошти на мобільний зв’язок. Спочатку виділяли 180 гривень, потім - 90, зараз - тільки 45, хоч телефонувати доводиться так само часто. Тут і лінія, і ділові контакти з двома обленерго. Бо потрібна оперативність, що є однією з головних умов функціонування диспетчерської служби.

    Чотири з половиною десятиліття - проміжок часу достатній, аби порівнювати, як було колись і як нині. Думка енергодиспетчера-ветерана:

    - А це дивлячись з якого боку підійти, - говорить він. - Якщо взяти обладнання, стало краще. Є «Регіна» (прилад, який виявляє коротке замикання в мережі - авт.), є система «Каскад». Все це дозволяє швидко знаходити оптимальне рішення.

    Володимир Іванович має, очевидно, рацію. Діє добре налагоджена структура, а в ній не остання роль належить диспетчерському апаратові. Бо продовжуються славні трудові традиції енергетиків старшого покоління. Зовсім недавно, наприклад, електрифіковано дільницю Конотоп - Ворожба. Парну колію, але це дозволило поставити в розклад регіональний електропоїзд - пасажири із Ворожби, Бурині й Путивля тепер без пересадки їздять до Києва - а також, завантажити перевізною роботою станцію Ворожба. На черзі - електрифікація непарної колії. А там, дивись, і в Гомельському напрямку монтуватимуть контактну мережу.

    Чітка робота енергодиспетчерів визначає хід перевізного процесу. На Південно-Західній - це аксіома.


    На фото: старший енергодиспетчер Конотопської дистанції електропостачання Володимир ПЕТРУНЯ; енергодиспетчер Світлана ПИВОВАР; енергодиспетчери Юрій БРАЦЮНЬ (ліворуч) й Артем НЕМЧЕНКО.

    Фото Василя ЛУЦЕНКА

    Микола ПАЦАК
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05