РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 13 (13 квітня 2012) 

  • Гнівань. Відоме і не дуже

    Про невелике подільське містечко Гнівань, що затишно прилаштувалось на лівому березі Південного Бугу на півдорозі від Вінниці до Жмеринки, здається, відомо усе. Особисто мене цікавить - яка тут історія? Перша згадка про Гнівань у писемних джерелах датується 1629 р. Тепер - про деякі цікаві факти.

    З будівництвом залізниці Київ - Одеса розпочали розробку гніванського граніту. Населення на той час почало швидко зростати. Площа села і його околиць налічувала до 3000 десятин, яку поміщик Ярошинський продавав (по 0,15 га) робітникам, які працювали на прокладанні залізничної колії. За радянських часів у 1969 р. видав першу продукцію найбільший у Європі Гніванський завод спецзалізобетону. А за п'ять років до того розпочав працювати шиноремонтний завод. До недавнього часу тут діяли також цукровий, підшипниковий та молокопереробний заводи.


    Костел Св. Йосипа.

    Із історичних та архітектурних пам’яток тут зберігся, вірніше, був відновлений після руйнації, католицький костел св. Йосипа. 1903 р. його розпочали будувати, а через три роки освятили.

    От і уся історія цього міста, про яку можна дізнатись із офіційних джерел чи з Інтернету.

    Але чи такий уже й короткий вік у населеного пункту, що знаходиться майже у центрі Поділля? З’ясовується, ні.

    За документами, із якими вдалось ознайомитись у Вінницькому краєзнавчому музеї, відкрились значно глибші історичні сторінки про згадане поселення.


    Вокзал ст. Гнівань.


    р. Південний Буг.

    Гнівань лежить у межах Волино-Подільського кристалічного масиву, покритого четвертинними відкладами пісків, глин, вапняків та мертелів. Фундамент цього масиву складається з найдавніших порід: гранітів, гнейсів, сієнітів. У ранній період Волино-Подільське плато було гірською системою висотою до 6 тис. м, яка пізніше зазнала великих руйнувань. Її навіть кілька разів поглинало море.

    В період зледеніння льодовики сюди не пішли, але їхня близькість призвела до того, що з’явилися мохові тундри, де бродили північні олені, мускусні вівцебики, мамонти та шерстисті носороги. В XI тис. до н. е. настало потепління, внаслідок якого у цій місцевості утворилася лісостепова зона.

    В історичному розвитку людей, які здавна заселяли цей край, визначну роль відігравала річка Південний Буг (третя за величиною річка України - 792 км), як «постачальник» прісної води, риби. Була вона й зручним шляхом сполучення. Цікаво, що в давнину Буг (польське слово) звався Бог (слов’янське слово). «Бог» - доіндоєвропейський субстрат, що означає багатство світла і води (на відміну від убогий - бідний). Найвищим таїнством наших предків було занурення в річку Бог. Це був обряд очищення, поєднання з основами Всесвіту - водою і світлом. До річки з усіх кінців сходилися тисячі прочан. Польське слово Буг означає: «річка, що круто в’ється».

    Ця місцевість багата на великі поклади граніту, граніодориту, пегматитів, кальцитів, гнейсів, пісків. Є невеликі поклади нікелю, марганцю, урану, торфу. Судячи зі скам’янілих залишків дерев, у Гнівані росли сосна, бамбук, папороті. Збереглися кальцити з корою сосни, скам’яніла риба, трапляються залишки гігантських тварин.

    Сліди проживання людей на цій місцині відносяться до доби неоліту. Підтвердженням цьому служать певні знахідки. Так на околицях Гнівані, біля сіл Селище, Грижинці, Ворошилівка знайдені кам’яні рубила, клепи, зернотерка, пращові камені, залишки посуду з насічками та ліпленим орнаментом, прясла, біноклевидні посудини.

    Безпосередньо на території Гнівані знайдені речі, які відносяться до періоду боротьби з монголо-татарами (X-XIст.) та литовськими феодалами (XIII-XIVст.). Це бойова сокира галицько-волинського воїна, так звані бронебійні руські наконечники стріл та наконечник до арбалетної стріли.

    Тож усе це якнайкраще підтверджує те, що історія міста значно більша, аніж зазначено у офіційних документах. А із архівних джерел можна дізнатись і про відносно недавній період розвитку міста.

    А там зазначено, що протягом XVIII ст. тут поступово розвивається сільське господарство, ремесла, торгівля. Гнівань, перебуваючи на перехресті торгових шляхів, перетворюється у торгове містечко. Знайдені речі підтверджують розвиток ремесла й торгівлі. Це - залізна мотика, коловорот, мантачка, гистик (пристрій для чистки рала), аршин (74 см), бронзова гиря - 5 фунтів, дерев’яні терези. У місті були поширені такі промисли, як ткацтво, плетіння, обробка дерева, швацтво, кравецтво, оброблення шкіри тварин.

    Характерним орнаментом вишивки, різьблення по дереву, оздоблення хат, воріт, церков був і залишається знаменитий подільський геометричний орнамент.

    І сьогодні місто славиться своїми народними умільцями. Традиції подолян продовжують жінки-майстрині з виготовлення виробів з декоративної соломки. Це - Ніна Шевчук та Надія Сошка, яка відома також вишивками та аплікаціями. Серед знаних за межами міста вишивальниць - Олена Беркун, Тетяна Ковиженко, Галина Панасюк, Надія Радованова, Ірина Гологон, Лідія Токарчук. Їхні роботи зберігаються у музеї.

    Традиції народних умільців продовжує і молодше покоління. Милують око вироби художнього кування від продовжувача традиції династії ковалів Івана Головенка. Прекрасні роботи з глини виготовляє представниця молодого покоління Олена Максимець.

    Та найбільше вражають витвори із каменю, які можна побачити у Гнівані. Відомі не лише в межах області, а й України каменотеси династій Ніколюків (Михайло, Ольга, Олександр, Володимир, Дмитро), Знаміровських (Леонід, Анатолій, Андрій, Юрій), родин Іщуків (Юрій і Анатолій) та Дядюків (Микола, Тетяна). Не приховує свої твори й художник-портретист Іван Захаров.

    Тож у Гнівані є що побачити і навіть чому повчитись. А ознайомившись із цим містом, дуже легко дістатись й до інших, не менш цікавих населених пунктів Поділля. Тож мандруймо разом і далі.

    Никифор ЛИСИЦЯ, Фото з інтернету
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05