РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 11 (30 березня 2012) 

  • Як зберегти здоров'я залізничнику?

    Завідувач денним стаціонаром лікар-гастроентеролог В.Г. Горбик щодня веде прийом пацієнтів. І щодня біля його кабінету черга. Або він один, подумалося, або зросло число хворих. Виявилося, що і те, й інше. Віктор Горбик - єдиний лікар такої спеціалізації у поліклініці відділкової лікарні на ст. Конотоп. А щодо шлункових недуг, то вони залишаються в Конотопі у трійці найпоширеніших. Про причину лікар сказав так: «Через незадовільну якість харчових продуктів, у першу чергу. Вік же хімії. Зайдіть у супермаркет - на вигляд усе красиве і смачне, але постійно споживати я б не радив. Точніше, радив би бути обачним із вибором продуктів. Приклад. Ось вам два яблучка. Це - завезене звідкись, велике, червонобоке і без жодної цяточки. А це - наше, домашнє, черв'ячком, як бачите, трохи попсоване. Якому віддає перевагу покупець? Красивому чи не так? Отож бо й воно…»

    Лікар Горбик - місцевий. Є таке під Конотопом село - Попівка. Давнє, козацьке, колись тут була навіть сотня. За новітнього часу село давало хліборобів, залізничників, робітників на конотопські заводи, вчителів, журналістів. Останніх, до речі, було стільки, що тут і вулицю назвали на їх честь. Лікаря ж із Попівки я зустрічаю вперше.

    - Покликання чи ні? - перепитує Віктор Григорович. - Швидше, що покликання. Давно, я тільки в школу почав ходити, у селі сталося нещастя: сусідські хлопці, за мене трохи старші, дерли гайворонячі гнізда на тополях, й один із них упав. Упав на лісу, на кілля, яке прохромило наскрізь. Страшне лихо… Негайно треба в лікарню, та районна далеко. Найближче - залізнична, тільки туди приймають лише залізничників. Хлопця поклали на підводу й повезли на вокзал. Записали під чужим прізвищем - як члена сім’ї працівника дистанції колії. Й одразу ж на операційний стіл. Чергував, на щастя, Пепловський. Він хлопця буквально із того світу витягнув - такий був страшний перитоніт… Мене це дуже вразило. І саме тоді я вирішив стати лікарем.

    Йосиф Йосифович Пепловський - легенда залізничної лікарні. Майже п’ятдесят літ працював він тут хірургом. Учасник двох воєн - громадянської і Вітчизняної, почесний залізничник, людина скромна, безкорислива - і хірург від Бога. У місті його, рядового лікаря, за високий професіоналізм називали «професором Пепловським». Мріяв про ланцет і Віктор Горбик, та доля розпорядилася інакше - уже більше двадцяти років спеціалізується він на шлункових недугах.

    Говорити з лікарем і не торкнутися теми реформування в охороні здоров’я сьогодні не можна. Для більшості вона зводиться до одного: закриють чи не закриють. Начебто ні - уся залізнична медицина залишається у структурі транспортної галузі. Та переміни потрібні. «Не хотілося, - говорить про реформування медицини Віктор Горбик, - щоб все йшло за російським зразком. Там «оптимізували» настільки, що до дільничного лікаря треба ставати у чергу о шостій ранку. Уявляєте, до дільничного лікаря… Зарплати в російських лікарів, зрозуміло, вищі, але людям, простим пацієнтам, стало важче потрапити до лікаря».

    «Висока зарплата» у свій час зірвала Віктора Григоровича із місця - поїхав заробляти він до Брянська. Влаштувався без проблем - російські колеги прийняли добре, та відразу зрозумів, що половина «високої зарплати» ітиме на житло та харчування. Словом, не затримався.

    - Реформувати треба, - говорить лікар. - Тільки підходити до цього треба виважено. Сім разів відміряти, а лише тоді вже різати.

    Однією із форм оптимізації медичного обслуговування населення, на переконання Віктора Горбика, є денні стаціонари - і фінансові затрати менші, і пацієнтам зручніше.

    - Денні стаціонари з’явилися ще за радянського часу, - розповів він. - У нас, у залізничній лікарні, наказ про його створення датований 2004-им, тобто маємо вже вісім літ стажу. За ці роки денний стаціонар розвивався, удосконалювалися методи лікування, і нині маємо багатопрофільний підрозділ поліклініки, де працюють терапевт, кардіолог, гастроентеролог, невролог, де щодня можуть лікуватися 70 дорослих і 10 дітей. Ми перейшли у своє приміщення - колишнє фізіотерапевтичне відділення, вдалося відремонтувати перший поверх. За позабюджетні кошти відремонтувати…

    Здавалося б, за денним стаціонаром - перспектива і широка дорога. Але, не зважаючи на те, що юридичний бік їх функціонування врегульовано, лікарі тут працюють за сумісництвом. А ще, на думку Віктора Горбика, немає в нас меценатів на кшталт Терещенків. Звертався лікар до бізнесменів за спонсорською допомогою, та безрезультатно, ніхто не відгукнувся. Зарплата лікарів? Не коментуватиму. Лиш зауважу, що контролерові в конотопському трамваї щомісяця платять 2 тисячі гривень, висококваліфікованому лікарю - 1800.

    І все ж денний стаціонар поступово нарощує силу. У 2010 р. тут лікували 1232 пацієнтів, у минулому - 1383. Більше половина з них - залізничники та пенсіонери.


    Фото Василя ЛУЦЕНКА

    Від редакції. Нещодавно у російській залізничній газеті «Октябрьская магистраль» зацікавився думкою заступника голови Дорпрофжела (укр. Дорпрофсож) по С.-Петербурзькому регіону ВАТ «РЖД» Михайла Нікуліхіна, який наголосив, що правління компанії зробило акцент на охорону здоров’я. Разом з тим (стиль та мову збережено): «Это адресуется понять же и нам, профсоюзным деятелям. С узлов уходит железнодорожная медицина. Все вынуждены ездить к специалистам в Питер. А медицина нужна на местах. Особенно там, где плохо с муниципальным здравоохранением. Человек должен иметь право на доступное и бесплатное медицинское обслуживание. Здоровье народа надо сохранять и укреплять». Російські профлідери це зрозуміли…

    Віктор ЗАДВОРНОВ

    Микола ПАЦАК
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05