РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 9 (16 березня 2012) 

  • Чи настане кінець «князюванню» в Овручі?

    Лист покликав у дорогу. Електронний, наповнений душевним болем і фактами, лист від працівників цеху №19 Коростенського вагонного депо змусив залишити редакційні справи і відправитися за 200 км від Києва. До Овруча. Саме тут розміщено пункт технічного огляду вагонів й одночасно механізований пункт підготовки вагонів під навантаження (МППВ). Таку другу назву має цех №19, де, за словами авторів листа, а це 15 місцевих робітників із 50-ти за штатним розписом, які сигналізують в усі усюди, що, «погрожуючи звільненням працівникам ПТО ст. Овруч», місцевий керівник «ДУМИНСЬКИЙ М.П. змушує працювати працівників ПТО в себе вдома». Запам’ятаймо цей рядок. Зміст, який у нього вкладено, буде виринати неодноразово у цьому матеріалі.


    Начальник ПТО ст. Овруч Микола ДУМИНСЬКИЙ, Оглядач-ремонтник вагонів Олександр НЕСТЕРЕНКО, електрозварник Олексій ГЕТЬМАН та оглядач-ремонтник Михайло МАРТИНОВИЧ


    Невгамовний характер у Михайла МартиновиЧа

    ДІАЛОГУ НЕ БУДЕ. ПОКИ ЩО

    Будемо відверті, найневідкладніший візит до Овруча, який відбувся першого березня п.р., підтвердив наші побоювання. У цеху №19 склалася безрадісна і тривожна ситуація.

    …Через стертий багатьма черевиками поріг з ямкою посередині проходимо коридором до місцевої світлиці. Для того, щоб за мить голосно прочитати присутнім лист, адресований редакції. Для керівника ПТО цей лист не виявився несподіванкою. Як згодом з’ясується, з ним його та його заступника ПТО Олександра НЕВМЕРЖИЦЬКОГО ознайомили поважні особи з Коростенського теркому галузевої профспілки. Дивно, що із цими громадськими організаторами не довелося поспілкуватися під час двох відряджень до Овруча. Але про все по порядку.

    Оскільки у ленкімнаті, як колись називали приміщення, що служить для проведення нарад, відпочинку, а водночас кабінетом для керівництва ПТО, людей було негусто, розмова у перший весняний день велася неквапливо. На висунуті звинувачення з боку оглядача-ремонтника вагонів Михайла МАРТИНОВИЧА, електрозварників Олексія ГЕТЬМАНА, Івана ШВАБА, оглядачів-ремонтників Олександра РИБІНСЬКОГО, Едуарда КУРИШКА, Олександра ДУБА та ще деяких працівників щодо безпорядків, які надовго прописалися на ПТО, Микола Думинський реагував доволі стримано. Мовляв, стосовно рядка у листі щодо розкрадання ним особисто металевого листа з ходовою товщиною у чотири міліметри, то факт привласнення ще треба довести, як і низку проблем економіко-технологічного характеру.


    Тяжкі думи ветерана ПТО Володимира ГУЗА

    - Відчуваю, діалогу не буде, - наголосив трохи згодом М. Мартинович. - Оскільки місцевий люд дуже заляканий керівництвом. Як «кнут» тут застосовується засторога про звільнення. Для «дуже грамотних», які всюди скаржаться про незадовільні умови праці, вживаються іменники та дієслова з ненормативної лексики. А ще тут «неслухняним» можуть запропонувати піти у неоплачувану відпустку, або ж відрядити на роботу до Коростеня.

    Електрозварники О. Гетьман, І. Шваб вважають, що саме у цехах вагонного депо порядку більше, ніж в Овручі. Але за якого «щастя», для прикладу, О. Гетьману, який мешкає у Товкачівському, відправлятися у відрядження до Коростеня, або, приміром, до Києва, якщо на «рідному» ПТО роботи хоч греблю гати. Ще й рук не вистачає… Хіба це правильний розподіл праці?! Як наголосили робітники, у далекі від Овруча відрядження постійно відправляють сімох електрозварників, а за штатним розписом тут працює одинадцять майстрів зварювальної справи. Майже одного кваліфікаційного розряду. І ще один парадокс. Ще про один цікавий метод роботи місцевого керівництва. Якщо, приміром, електрозварник із Товкачівського не відповість на «щирі прохання» керівника щодо надання послуг на власному авто, не чекай на наряд у ремонтному тупику, що поруч із домівкою. Гайда - на Овруч, Коростень і далі. Отака арифметика з географією.

    ДОВІРА КЕРІВНИКОВІ І ЗАХИСТ ПРАВ ЗАЛІЗНИЧНИКІВ - У ДЕФІЦИТІ

    Погодьтесь, у будь-якому разі цікаво визначитись із пріоритетами керування місцевим колективом. Якщо застосовується «кнут», то має бути і «пряник». У якості останнього, як запевняли мене очільники вагонного депо, тут застосовується грошова премія. Всім - згідно із продуктивністю праці та іншими виробничими показниками. Це - за усними переконаннями і відповідними документами у бухгалтерії Коростенського вагонного депо (ми побували і там - авт.). Що ж, іноді і діловим паперам непереливки настають. Це якщо їх вести абияк.

    Зараз залишимо без обговорення на шпальтах газети факти, що начебто мали місце з точки зору зникнення з території ПТО деяких будівельних матеріалів, електрозварювальної апаратури, нестачі (або невидання - курсив мій - В.З.) звичайних та спеціальних рукавиць для електрозварників, мила, електролампочок тощо. Це тема для прискіпливої перевірки з боку компетентних органів. Як і те, про що неодноразово повторювали у довірливій бесіді працівники.

    За відсутності протягом кожного місяця на видному місці «у конторі» виробничого графіка, робітники потерпають від справжньої «чехарди» щодо виходу на зміну. Приміром, оглядач-ремонтник Е. Куришко, змінившись після 12-годинного чергування на ПТО, може бути викликаним на роботу не через дві доби, як це має бути згідно із виробничим графіком, а значно раніше. «Дружина не знає, коли на роботу «тормозок» готувати», - ділиться власними проблемами О. Гетьман.

    Як пояснив згодом (за зачиненими від персоналу дверима - авт.) означену ситуацію начальник ПТО, це відбувається через величезну хворобливість серед його підлеглих. І додав, про наднормові часи ніхто із керівництва не забуває. Мовляв, перепрацював у місяці попередньому - все буде ураховано, як належить, у наступному місяці.

    Як на мене, із будь-якими змінами у повсякденному графіку мають бути ознайомлені ОФІЦІЙНО не лише бригадир, але й сам працівник. Хіба це не зрозуміло?

    - У тому то й «фокус», - залучають мене до розкриття місцевих «секретів» М. Мартинович, Е. Куришко, О. Гетьман, І. Шваб. - Години, які мають віддавати роботі на ПТО і МППВ робітники, та «трудодні», які відробляють на обійсті в Миколи Думинського (про це згадували на початку матеріалу) обрані майстри вагонних справ, не збігаються. Як перевірити? Взяти Журнал реєстрації інструктажів з питань охорони праці (редакція має електронну версію цього документу, який розпочато першого січня 2012 р. та так і не закінчено через його втрату) та порівняти з Журналом відправлень поїздів оглядачами-ремонтниками вагонів, що знаходиться у чергового по ст. Овруч. Дивись, істина й спливе на поверхню, як сміття з дна річки після весняної повені… Знайдуться у цій каламутній «воді» й «трудодні».

    МОВЧИ ТА ДИШ…

    Ось тобі й маєш порядочки. Так що ж там із резиденцією начальника ПТО? - майже чую голоси тих, хто зацікавився побутом місцевого керівника. Забігаючи наперед, скажемо, що М. Думинський неодноразово наголошував вашому кореспондентові на те, що факт «допомоги» йому у справі будівництва особистої лазні та прилеглих до будівлі у смт. Товкачівський (Овруцький район) не заперечує. Але (увага!) всі, хто працював на його подвір’ї, робили це у вільний від роботи час. Припустимо, що докладна перевірка відповідних документів виконання графіка робочого часу доведе: тут все, як має бути. Я не проти. Єдине але, а чи не є порушенням, ні не виробничої дисципліни, а моральних принципів, той факт, що підлеглі, замість того, щоб відпочивати у власний вихідний, «добровільно» квапляться «на лазню». Як би там не говорили прихильники такої, з дозволу сказати, місцевої демократії, подібна чудасія можлива за однієї причини. У депресивному з економічної точки зору районі на півночі Житомирщини на повну потужність працює хіба що залізниця. У вічність пішли місцеві консервний, молочний та інші переробні комбінати. На гранітних кар’єрах також вакансій не густо. Так що ж, виходить, мовчи та диш, на керівника ПТО книш? Не буду лукавити, чув від кількох працівників, що вони вважають себе дуже задоволеними через те, що шановний М. Думинський їх запрошує попрацювати. На нього. Річ у тім, що Микола Петрович володіє власним деревообробним бізнесом у Товкачівському. І тому, якщо хтось із вагонників вдало попрацює у нього на обійсті, останній віддячить. Чи то дошки відшліфує, чи двері зробить, чи вікна…

    СПУСКАЙ НА ГАЛЬМАХ!

    Ще одна ситуація, про яку точилася розмова. Що робити, коли навіть на запитання, куди щомісяця діваються роздруківки із нарахованої зарплати, від керівника ПТО отримаєш, м’яко кажучи, прочухана. Звідки народжується соціальна напруга?! Виявляється, протестні настрої надовго прийшли до ПТО ст. Овруч.

    Питання до досвідчених. Як вважаєте, втрата Журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці не є надзвичайною подією? Пошуки ні до чого не привели. У керівництва - серед підозрюваних - підлеглі. У підлеглих - все навпаки. Парадокс у даному випадку у тому, що керівник ПТО, якому доповіли про зникнення, не збирався повідомляти про злочин власному керівництву. Між іншим, коли того ж дня будемо обговорювати дану ситуацію з начальником Коростенського вагонного депо Анатолієм БОЙКОВСЬКИМ, він наголосить, що про таку подію мав би знати він сам. У першу чергу. Як і місцевий інженер з охорони праці. На жаль, ні того дня, ні у наступний наш приїзд до Овруча не вдалося з’ясувати, хто і яку відповідальність має нести за втрату важливого документа. Що ж, може, на це запитання відповідь знайдемо після появи цього матеріалу в газеті залізничників?!

    РОБОТА БУДЕ! АЛЕ ДЛЯ КОГО?

    Сучасна соціологія твердить: хочеш виявити реальну картину діяльності того чи іншого осередку суспільства, у даному разі виробничого підрозділу, побувай там неодноразово. Сьомого березня ми знову переступили поріг місцевого ПТО. У світлиці вже відбувалася нарада, яку вів А. Бойковський. Вибачившись за запізнення - дорога з Києва довга і навіть думки про конфлікт її не скорочують, намагаємося долучитися до справ актуальних. Як вдалося ухопити логічну нитку звернення від Анатолія Миколайовича до підлеглих, на теренах українських залізниць йде реформування. Проте хвилюватися вагонникам щодо майбутнього, зокрема скорочень, не варто. Робота буде!

    Аналіз кожного пункту вище означеної скарги в аудиторії, де нараховувалося 50 працівників та керівництво вагонного депо, не дали, як на мене, обнадійливих для шанованого начальника ПТО ст. Овруч Миколи Думинського результатів. Не зважаючи на зачитаний колективний лист від 34 робітників, які попри все просять керівництво залізниці залишити на займаній посаді їхнього керівника, звернення від М. Мартиновича, О. Гетьмана, І. Шваба, їхніх колег О. Рибінського, О. Дуба, С. Якубенка, С. Товкача до начальника депо все ж таки мали неабиякий резонанс в аудиторії. Ось тут уже постало питання руба, в якому напрямку зникали з ПТО металеві опорні стійки, що застосовуються при ремонті вагонів? А у відповідь - тиша. Називалися адреси, куди місцеві умільці «на прохання» начальника ПТО відправляли товари широкого вжитку, а саме: мангали, буржуйки тощо. Свідки існують. Тут уже для правоохоронних органів є робота, так мені здалося.

    І знову про умови праці.

    - Не кожний німецький загарбник так робив, - не втримується від емоцій людина у літах Олександр Рибінський, коли розповідає, який холод пережили працівники ремонтного тупика на ст. Товкачівський тогорічної пізньої осені. Мінусову температуру дарувала негода. А що ж тоді керівник ПТО? Електрокаміни, що призначалися для обігріву виробничого приміщення, зникли у невідомому напрямку, запевняє О. Рибінський.

    «З НАРОДОМ ЗАГРАВАТЬ НЕ ТРЕБА»

    Якоїсь миті збагнув, розмова заходить у глухий кут. Доводи, які як з рогу достатку сипалися один за одним, здавалось, не бентежили ні інженера з охорони праці, ні навіть голову профкому депо з Коростеня, які сиділи поруч. Ані пари з вуст. Правда, попрохали пояснення від причетних щодо зникнення злощасного журналу інструктажів. Знову те й саме. Потрібна «бамага» з приводу викрадення ділових документів.

    - Це, щоб «прикритися», - почув репліку із аудиторії, яка уважно спостерігала за діями керівників.

    …Потім, коли на прохання начальника депо Микола Думинський все ж таки зачинив за собою розтріскані двері (місцева акустика дозволяє слухати все, що відбувається у світлиці, стоячи у коридорі - авт.), на порядок денний постало кадрове питання. А саме - чи відомо керівникові депо, яку освіту має М. Думинський? Це запитання від зацікавлених у тому, щоб досконально розібратися, хто є хто на ПТО. Відповідь - позитивна. Освіта - середня. Тоді вже автор цих рядків зреагував своєрідно. Не втримався і … засміявся від душі. Адже кожному відомо, що середня освіта М. Думинського, яку він отримав наприкінці 1970-х рр., для «командування» таким підрозділом, як ПТО і МППВ, - нонсенс. Хіба про це не відомо очільникам депо? А у галузевій вагонній службі?!

    Тепер про головне. Особисто один із нас був вражений ще й через те, що питання про зникнення Журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці було, як кажуть, спущено на гальмах. А даремно. Що ж, повторимось, нехай про це болять голови у відповідних службах залізниці та главках Укрзалізниці. Тут уже не до роздумів на теми моралі.

    В одному газетному матеріалі не викласти усіх перипетій, про джерела виникнення яких автори дізналися у Коростені і Овручі. Можливо, варто б було відвідати вищезазначену лазню. Так не запрошували.

    - Й не запросять, - «заспокоїла» мене людина чудової вдачі, якій болить душа за налагодження доброго клімату в колективі. - Знаєте, як на Овруччині називають пана Думинського, - з трагічною посмішкою запитав мене Михайло Мартинович?

    - Ні, цікаво, готовий уважно слухати, - відповів автор.

    - Князем. Не більше - не менше. - Такою була відповідь мого співбесідника.

    - Чого ви так на нього нападаєте, - вкотре спитаю того дня М. Мартиновича. - Може через те, що в його архіві є пояснювальні ще 2010-го року про те, що ви запізнилися на роботу на 10 хвилин? Чи одного разу «дозволили» собі, як кажуть, прийняти на груди 150 грамів оковитої у робочий час?

    У відповідь почув те саме: «Хочу справедливості. Нехай я звільнюсь з роботи, але ж чи допоможе це залізниці? Пора покласти край «князюванню» тут випадкових людей».

    Здавалося б, справедливість перемогла. Це я про те, що під час зборів рівно о 13.20 сьомого березня 2012 р. М. Думинський перед колективом висловився таким чином: «Відбуду перевірку контрольно-ревізійних органів і піду з роботи». Але тут сталася ще одна чудасія.

    В аудиторії на десятки голосів пролунала фраза: «Разом із собою забирайте й свого заступника Олександра Невмержицького. Досить, нахазяйнували…»

    Що ж тут скажеш? Дослухайтеся нашого сучасника Бориса Олійника:

    З народом загравать не треба,

    Він добре бачить з-під брови -

    І що ви корчите із себе,

    І хто єсте насправді ви.

    Народ не візьмеш на макуху,

    Він зоддаля розрізнить чин.

    І хто є син його по духу,

    І хто по духу сучий син...

    P.S. Коли прощалися із вагонниками перед моїм від’їздом до Києва, почув таке: «Весь час добрим словом згадуємо колишнього керівника ПТО Петра ПЕРШКА, який пішов у кращі світи. Саме йому вдалося впровадити у підрозділі засади партнерства між робітниками і керівником. Саме він зберіг всі трудові традиції, які формувалися не одним поколінням вагонників».

    Якось важко на душі від усього побаченого і почутого. На колектив Коростенського вагонного депо лягла темна пляма. З моральної точки зору. Про яку у минулі дні навіть і не згадували. А сьогодні ж що? Читайте вище…

    P.Р.S. Коли номер готувався до друку, дізнались, що М. Думинського, за наказом начальника депо, переведено на посаду оглядача-ремонтника ПТО ст. Овруч. Як пишеться у підручниках з математики, що і необхідно було довести. А кого призначено виконувачем обов’язків керівника ПТО? Не повірите. Олександра Невмержицького. Людину без вищої залізничної освіти. Хоча, подейкують, у нього за плечима сільськогосподарський вуз. І то діло. Проте, здається, щось не розуміємо у сучасному кадровому менеджменті, який застосовує керівництво Коростенського депо. Призначати колишнього заступника, який мало відрізняється, за словами робітників, від свого попередника за стилем ділової поведінки - це, як мовлять, негативні наслідки хвороби зростання молодого керівника депо. Отже, крапку у цій справі ставити рано. Тому…


    Фото Віталія НОСАЧА

    Віктор ЗАДВОРНОВ
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05