РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 8 (9 березня 2012) 

  • Не кохати і не бути коханим – не самий страшний кошмар

    Кохання та віра в нього - явище досить складне, в більшій мірі через загальне божевілля. Телебачення, друковані видання, всі посиденьки - скрізь одні й ті ж розмови про кохання в різних його формах та позах. Фактично ситуація така, що питання кохання по своїй важливості тотожне питанню про смисл життя, а інколи й важливіше нього. Прожити життя і не кохати, прожити життя і не бути коханим - це чи не самий страшний кошмар сучасної людини.

    У ПСИХОЛОГІЇ є такий принцип: чим більше очікування з приводу будь-якої події, тим вища ймовірність нищівного розчарування. Більше очікуєте - менше отримуєте, менше очікуєте - більше отримуєте. Принцип залізобетонний - ніяких виключень.

    Так виходить тому, що реальність непередбачувана і ніяк не хоче вміщатися в уявлення про те, «як це має бути». І, чим більше наворочених уявлень про майбутнє, тим складніше реальності в них вписатися, і як наслідок, висока ймовірність розтовкти лоба об сувору буденність. І навпаки, чим менше планів та фантазій, тим скоріше реальність виявиться краща всіх очікувань.

    Так от, одна із головних проблем як раз в тому й полягає, що очікування із самого початку занадто високі, адже кохання - це ж ого-го яка важлива штука. Його очікують все життя, з кожним провалом з’являються все нові і нові очікування, ніби, наступного разу буде все, як в казці. Потім трапляються нові стосунки, і здається, що ось воно - кохання, але проходить час і груба реальність в черговий раз приносить розчарування. Добре було б, якби людина, проаналізувавши минуле, зробила правильні висновки на рахунок помилковості своїх очікувань, але чомусь виходить інакше. Все закінчується звинуваченнями іншої людини в тому, що неякісно кохає або погано виконує свої обов’язки, адже так набагато легше, ніж зізнатися у своїй відповідальності за нереальні очікування і не обґрунтовані вимоги. Простіше кажучи, очікування у відносинах занадто завищені, і потрібно щось із цим робити. Романтичні уявлення про кохання не дають побачити простоти та природності цього почуття.

    Як би дивно це не звучало, але «почуття кохання» - це просто фраза. Почуття кохання не існує. Буває почуття симпатії, пристрасті, поваги. Кохання - це скоріше комплекс більш-менш простих душевних переживань. «Я помішався, значить, я люблю» - ось сучасна формула кохання.

    Говорять, що кохати потрібно вміти, і не всяк на це почуття здатен. Звичайно, що це все неправда. Про не-спроможність кохати більше всього говорять маніпулятори, які використовують цю тему, як важіль психологічного впливу. Кохати здатні всі - це не складніше, ніж дихати повітрям.

    Достатньо уважно поглянути на свої життєві симпатії та антипатії, щоб зрозуміти, як легко ми любимо свої речі, і як зовсім не здатні любити навіть самих близьких людей. Звичайно, любити неживі предмети простіше. Від улюбленого светра не потрібно відповідних почуттів, і ми від цього ніяк не страждаємо. Ми його любимо таким як він є, просто за те, що він є, і за те, що в ньому тепло. Але як тільки заходить мова про любов до людини, то відразу починаються якість претензії. А як ми ставимося до недоліків своїх речей? Ми не злимося і не ображаємося, а улюблений одяг латаємо і продовжуємо його любити.

    ВСІ ЗДАТНІ КОХАТИ, але у самий відповідний момент ця здатність дає збої, тому що в інших людях ми бачимо не речі, а матеріал для власної реалізації. Мало, щоб людина була поряд - ще хочеться, що заради нас вона виправила всі свої недоліки, інакше прийдеться розлюбити.

    Хочеться, щоб хтось прийняв нас такими, як є, і дав нам повірити, що ми маємо право на свої кубометри простору в цьому житті. Тільки не люблячи себе, не вміючи приймати самих себе такими, як є ми, не здатні покохати іншу людину.

    Саме незадоволеність собою створює незадоволеність іншими. Нездатність визнати і прийняти свої недоліки не дає можливості змиритися із недоліками іншого. Ми бачимо недоліки іншої людини і звинувачуємо її в цьому, так само, як і себе звинувачуємо у свої недоліках.

    Кохати іншу людину можливо, тільки змирившись із собою або хоча б не дозволяти собі переносити на неї свої внутрішні проблеми. Кохати чи бути коханим - це не означає бути власником.

    Нема нічого смішнішого за зізнання в коханні. Поясню. Якщо в нашій душевній організації не передбачено самостійного почуття під назвою «кохання», то що ж таке переживає людина, яка зізнається в цьому почутті. Вона переживає симпатію, прив’язаність, страх можливої втрати і робить логічний висновок, що це, мабуть, і є «кохання».

    Спитайте будь-кого, що таке кохання. У відповідь почнуться штампи філософських фраз або чесно скажуть - не знаю. А якщо спитати, що таке голод? Відповідь буде із описом та ознаками, і точно покажуть пальцем де його відчувають.

    Кохання - це не почуття, це режим сприйняття, властивий людині зі здоровим глуздом. Кохання - це сприйняття, в якому відсутнє розмежування на чорне та біле. І це природній стан людини, який практично у всіх нас порушено. Ми розколоті всередині і тому не здатні бачити оточуючий світ цілісно. Відновити внутрішню цілісність можливо, але ніяк не шляхом гри в невротичне кохання, яке цей розкол тільки збільшує.

    ТАК ЩО всі слова і зізнання в коханні - це або брехня, або невроз, яким чомусь прийнято пишатися. Якщо і існує в житті «справжнє кохання», то це природне почуття, яке неможливо описати по тій самій причині, що і вкусити дірку від бублика. Тому, якщо просвітлення ще не завітало, то не потрібно кривити душею. Чим більше гарних слів, тим більше в них брехні і самообману. Довіряйте своїй чистій симпатії, прямуйте за нею і не вимагайте більшого від інших людей. Погоня за нереальним забирає всі сили і нічого не дає натомість. Зупиніться і подивіться навколо - вас оточує прекрасний світ і прекрасні люди.


    Ольга ЛЕЩЕНКО, психолог
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05