РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 7 (2 березня 2012) 

  • Леся ДРОФА: «Я вважаю, що Бог мене любить. Бо дав мені гарну долю і можливість рости в кар’єрі»

    «Лесик» - так називали її батьки, «наша Леся» - так говорить про неї персонал, Леся Богданівна - так звертаються до неї ті, хто потребує її допомоги, поради, консультації. А таких чимало зустріли ми біля кабінету головного лікаря Дорожньої клінічної лікарні №2 Південно-Західної залізниці, заслуженого лікаря України Лесі Богданівни ДРОФИ.

    Наше знайомство відбулося не відразу, пояснення тому - велика зайнятість та завантаженість нашого візаві. Коли ж домовились знову про зустріч, були приємно здивовані: просторий облаштований зі смаком кабінет створював відчуття комфорту, а його господиня виявилась напрочуд простою, люб’язною і щирою співрозмовницею.

    ІЗ ДОСЬЄ

    Леся Богданівна Дрофа. У 1984 р. закінчила Вінницький медичний інститут. Була направлена інтерном-офтальмологом до Київської обласної лікарні. З липня 1988 р. працювала лікарем-офтальмологом поліклініки ДКЛ №2, згодом -стаціонару. У 36 років - заступник головного лікаря з медичної частини. З грудня 2011 р. - головний лікар ДКЛ №2. Заслужений лікар України.

    - Лесе Богданівно, розкажіть, будь-ласка, як починалось Ваше професійне зростання?

    - Хочу насамперед відзначити, що я практично виросла в кар’єрі у цій лікарні. Працюючи лікарем, я отримала пропозицію від тодішнього головного лікаря Євгенії Яківни ЯЦИШІНОЇ стати її заступником з медичної частини. Спочатку було нелегко. Та саме завдяки Євгенії Яківні, яку я дуже часто згадую з великою вдячністю за її вдачу і любов до людей, завдяки її порадам та настановам, я багато чому навчилась. При нагоді хочу подякувати і колективу, з яким працюю 18 років, 11 з яких - з Олександром КАНЕВСЬКИМ (колишній головний лікар ДКЛ №2 - авт.) за його неоціненну школу професійної і організаторської майстерності.

    - Що сьогодні являє собою Дорожня клінічна лікарня №2 Південно-Західної залізниці?

    - Наша лікарня має прекрасну 115-літню історію. Вже з першого погляду милує око гарна територія, всі корпуси з хорошим ремонтом. У новому розміщено спеціальну хірургію, урологію, офтальмологічне та ЛОР-відділення. Лікарню оснащено найсучаснішою апаратурою, всі операції проводяться за новітніми технологіями. На базі медичного закладу кафедра пропедевтики (розділ медицини, що вивчає основи діагностики - авт.) внутрішньої медицини №1 НМУ ім. О.О. Богомольця під керівництвом заслуженого діяча науки та техніки України, члена-кореспондента АМН України, професора В.З. Нетяженка.

    Ви знаєте, відомча медицина завжди була на висоті рівні і за оснащенням, і за рівнем забезпечення хорошими спеціалістами і новітніми технологіями. Сьогодні методом тромболізісу лікуємо інфаркт міокарда, плануємо лікувати інсульт. У планах - придбання нових апаратів УЗД, ангіографа (прилад для дослідження судин серця), магнітно-ядерного томографа, що дозволить проводити найсучасніші види діагностики.

    ДКЛ №2 має вищий ступінь акредитації, ліцензію по медичній практиці. І до слова, ми єдина багатопрофільна лікарня, де є пологове відділення.

    Ми пишаємося тим, що є учасниками всіх реорганізацій, всіх нових структур. І я думаю, що ми гідно все витримаємо і залишимось найкращою лікарнею, яка буде потрібною залізниці та людям.

    - Лесе Богданівно, що до спеціалістів, кого Ви могли б відзначити?

    - Мені приємно зазначити, що всі наші завідуючі відділень - лікарі вищої категорії. До речі, всі практично одного віку, що дуже згуртовує колектив. Сучасна молодь хоче бути хорошими лікарями. То ж у кадровому питанні дотримуємось до традицій, закладених Олександром Самуіловичем, проводимо школи молодих спеціалістів. Відзначити хочеться багатьох, чиє відношення до справи заслуговує на подяку. Це і лікар-кардіолог Тетяна Дмитрівна ЗАЛЄВСЬКА, і завідуюча реанімаційним відділенням Оксана Вікторівна САЛЬКОВА, і завідувач рентгенологічним відділенням Ігор Валерійович БЕЛОУС та інші.

    - Чи важко керувати таким великим колективом?

    - Моє завдання сьогодні - не підвести моїх попередників, розвивати нашу лікарню, придбати нову найсучаснішу апаратуру, впроваджувати новітні технології діагностики та лікування. І, звичайно, зберегти гарний, майже тисячний, колектив. Хай буде Вам відомо, я маю м’який характер. Хтось, можливо, і дорікне, що для керівника це - вада. Але я так не вважаю. Злість чи суровість, зверхність чи відстороненість - це не мої принципи керування. Я зуміла достукатися до кожного: до лікаря, медсестри, санітарки. Це вміння керівника. Тепле слово, увага завжди ціниться більше «сухої» вказівки.

    Пам’ятаю такий випадок. Це було, коли скасували безкоштовні рецепти. І от всі йдуть. Куди? До мене. З’ясовують. Сварки. Вбігає до мого кабінету дідусь, розлючений, знервований з палицею, з криком. Я його заспокоїла. Він присів. Ми довго розмовляли. Коли він йшов, то наостанок мовив: «Ой, - каже, - Лесе Богданівно, Ви навіть відмовити вмієте якось по-особливому…».

    - Стреси на роботі чи вдома? Як Вам вдається цього уникати?

    - Уникати не вдається. Сьогодні життя досить не просте. Доволі часто ми робимо все, щоб врятувати людину, колектив працює на одну ціль. Без перебільшень, на одному диханні. Та на жаль…

    Намагаюсь шукати щось позитивне. У такі миті одразу хочеться поринути у світ, де народжується життя. Люблю пройтись пологовим відділенням, побачити ці теплі, рожеві тільця, почути дитячий вереск. Хочеться обійняти кожне немовля, маленьку людину. З такими відчуттями знову на душі стає радісно і по-весняному тепло.

    Згадую мудрі поради своїх батьків. «Лесику» - казала мама, - якщо ви з сестрою будете сваритися, то я там буду перевертатися». Саме в рідному Трускавці вдається скинути весь негатив, невипадково саме тут набратися нової енергії в родинному батьківському гнізді. Лад в сім’ї теж допомагає. До речі, моїх найближчих людей Бог також, мабуть, зібрав не випадково. У мене, сина та чоловіка - дні народження в одному місяці. Син закінчує залізничний вуз, закінчив ліцей іноземних мов та Британську школу. Людина творча. Пише вірші, співає. Олег написав слова до кліпу до Євро-2012, отримав авторські права. Захоплюється фотомистецтвом. Я думаю, для кожної матері приємно радіти за успіхи своєї дитини.

    - Не одружений?

    - Ні, у мене ще немає невістки. Але, нехай це здається дивним, я вже її люблю. Бо я розумію, чим краще я буду відноситися до невістки, тим краще буде моєму сину.

    - Лесе Богданівно, наша розмова відбувається в переддень жіночого свята. Щоб Ви побажали нашим читачкам?

    - Я люблю це свято. Люблю весняні ніжні квіти, зелений колір, який завжди приваблює погляд. Сонце теплими промінчиками ніби торкається замерзлих після холодної зими людських сердець. Як і природа, жінка завжди має бути гарною. І душею, і зовні. Попри всю нашу зайнятість, жінка має бути доглянутою, має завжди знайти для себе час. Саме жінка повинна вміти сказати вдома чоловікові тепле слово, коли приходить з роботи втомлена. Саме жінка будує душевну атмосферу у домі. Саме жінка може відчути всі переваги материнства, стати бабусею. Це для нас велике щастя! Тож бажаю жінці завжди цінувати у собі жінку, мати мудрість і терпіння. Берегти кохання!

    - Дякую.


    Фото Віталія НОСАЧА


    Спілкувалась

    Валентина КОЛЯДА
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05