РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 6 (24 лютого 2012) 

  • Добре ім’я цінніше за золото

    Коростенський край споконвіку славився густими лісами, мальовничими тихоплинними річками, розкішними дібровами. А ще відомий героїчним минулим, що зримо оживає із літописів, літературних творів, художніх полотен не одного автора. За кілька кілометрів від Коростеня в мальовничій місцині розкинулося село Шатрище. Воно таке ж древнє, як і Іскоростень, це в ньому стояли шатри княгині Ольги, коли вона брала в облогу древлянську столицю. А ще воно особливе тим, що дає світу знаменитих людей.

    І не лише чудовий, неповторний автор відомих на весь світ «Чорнобривців» Микола СИНГАЇВСЬКИЙ народився тут. Два залізничники, два герої родом із Шатрищ. Один із них, Герой Радянського Союзу Микола ЯНЕВИЧ, вже чимало літ, як відійшов у вічність. Про нього розповідав не раз його односельчанин і друг, Герой Соціалістичної праці Володимир СИНГАЇВСЬКИЙ.

    Нині Володимир Васильович вже лишився єдиним Героєм на усю Житомирщину. Спілкуватися з ним - це все одно, що мандрувати минулою епохою, відчувати ритм життя післявоєнних літ. Біографія його - відбиток неспокійного часу. Йому було лише вісім літ, як втратив батька. Глава сім’ї їздив у Ленінград на випадкових вантажних поїздах, щоб привезти родині хліба, та одного разу, коли повернувся, занедужав і згодом помер. Нелегко прийшлось берегині роду. Тим більше, що тоді у них, як селян-середняків, забрали хату, бо не виконали план хлібоздачі. Бог допоміг їм здолати усі труднощі.

    Володимир після семирічки пішов трудитись у колгосп. Невдовзі чорним крилом накрила долі багатьох людей війна. Коли Коростенщину визволяли від ворога, він потрапив на фронт, пройшовши бойовими дорогами від Новограда-Волинського до берегів Одера. Двічі поранений солдат, і після Перемоги ще служив в армії аж до 1950 р.

    Повернувшись додому, пішов працювати на станцію Коростень прийомоздавальником. А потім - у дистанцію вантажно-розвантажувальних робіт. Коли ж з’явилися перші електрокрани, він проявив неабияку наполегливість, щоб працювати на них. По-перше, мав дуже велике бажання освоїти цю техніку, по-друге, почав наполегливо вивчати її, підшуковуючи спеціальну літературу. Певно, сама доля підштовхувала його йти саме цим шляхом, наче натякаючи, що тут він зможе досягти чималого успіху. Та й хіба міг успіх оминути таку енергійну, цілеспрямовану людину, яка просто не могла працювати погано? Водночас почав кранівник вносити пропозиції керівництву як поліпшити роботу, як організувати її результативніше. Він переконався, що результат роботи залежить і від бригади, яка обслуговує кран, і від прийомоздавальника, машиніста локомотива, складачів поїздів… Його пропозиція про те, щоб працювати єдиною комплексною зміною, була підтримана, і вже незабаром досвід запозичували по всіх залізницях. Але ідеї для поліпшення роботи в Сингаївського на цьому не вичерпалися. Він був ініціатором впровадження технології цілодобового завантаження і розвантаження вагонів, пропонував ідеї щодо суміщення професій. А ще Володимир Васильович взявся виводити у передові відстаючі бригади… Його пропозиції сприймало керівництво і підтримувало, а що ж Сингаївський?! Досвідом вже незабаром ділився з іншими, виступаючи на різних всесоюзних заходах. Саме тоді був пік слави коростенського машиніста електрокрана, тоді й високу нагороду отримав. Звісно, ті роки Володимир Васильович згадує, як найщасливіші.

    - Нині дехто вважає, що тоді нагороди давали «за гарні очі», - роздумує ветеран, - мовляв, панували приписки, показуха. Жаль, що такі скептики не бачили в ділі людей тієї епохи, які «горіли» своєю справою, жили нею і доводили до досконалості. Був і зворотний блиск нагород - тяжка праця, що не завжди межувала із лірикою, урочистими словами.

    Нині останній Герой мешкає біля Житомира. Намагається не відмовлятися, коли запрошують його на різні урочисті заходи на залізниці, спілкується з підростаючим поколінням. Він вболіває і зараз за долю залізниці, за долю держави. Власне, таким він був завжди. Про нього кажуть, що це - людина високого польоту, він зумів гідно пройти і крізь життєві незгоди, і славу, і найголовніше - залишився собою. І завжди вірив, що тільки сумлінність і чесність, порядність мають бути пріоритетами. Саме так він і живе. І хоч не отримав великих статків, та виховав порядними людьми своїх дітей, є гарним прикладом для внуків, які сьогодні пишаються ним - людиною, яка своє ім’я вписала великими літерами в літопис залізниці. А це все набагато цінніше. Чи не так?

    Оксана КЛИМЧУК
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05