РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 2 (27 січня 2012) 

  • Любов до справи кавалера «Залізничної слави»

    Начальник ПТО Миронівка Микола ПОЛЬОВИЙ зі своїх шістдесяти років життя рівно сорок віддав цьому підрозділу, який, до речі, був єдиним у його трудовій біографії. Випускник залізничного училища прийшов працювати сюди одразу після завершення військової служби вже далекого 1971-го р. і з тих пір так і залишився тут аж до виходу на заслужений відпочинок. Розпочинав оглядачем-ремонтником вагонів, працював і на деяких інших посадах у ПТО, а останні майже тринадцять років очолював цей колектив.

    - ПТО Миронівка всі ці роки було і залишається для мене рідним колективом, - говорить Микола Миколайович. - І не лише тому, що тут відбулося моє трудове становлення. З Миронівкою тісно пов’язано життя і всієї моєї родини. На цій станції свого часу працювали мої батьки - Микола Харитонович та Надія Яківна. Тут я зустрів свою майбутню дружину Ольгу, з якою виростили двох наших доньок - Олену та Тетяну. Доньки, до речі, також працюють тут, як і їхні чоловіки. Словом, на цій залізничній станції бере свій початок династія, яка має і, сподіваюсь, і надалі матиме своє продовження у наших онуках.


    Колишній начальник ПТО Миронівка Микола ПОЛЬОВИЙ.

    Коли я попросив Миколу Миколайовича згадати і розповісти хоч про деякі цікаві епізоди з його багатої трудової біографії, він лише всміхнувся та скромно відповів.

    - А про що розповідати? Працював, як і всі. Труднощів не боявся. У молоді роки активно займався спортом. Зокрема лижним. Тож фізичні навантаження мене не лякали. У нас в училищі тренером із лижного спорту була людина, не повірите, без ноги. Цей тренер-інвалід на своїх тренуваннях дав нам чудову фізичну підготовку, що допомогла мені не лише під час військової служби, а й коли я почав працювати у нашому ПТО. Це вже останніми роками виробництво стало більш автоматизованим, а тоді, у 70-80-ті, обсяги робіт були значно більшими, а автоматизація виробничих процесів меншою. Але справлялися.

    Про це говорять, до речі, нагороди ветерана. Микола Миколайович - повний кавалер знаку «Залізнична слава» та знаку «Почесний працівник транспорту України», має чимало почесних грамот, цінних подарунків та інших заохочень. Та й фахівцем своєї справи він був відмінним. Умів і сам професійно виконати свою роботу, і якісно організувати її виконання підлеглими. Однак коли наприкінці 90-х йому запропонували очолити ПТО Миронівка, цю пропозицію, за словами самого Миколи Миколайовича, він сприйняв дещо стримано. Не те, щоб сумнівався у своїх фахових здібностях, просто надійшла пропозиція дещо несподівано для нього, з-за певних непередбачених обставин. Та часу на роздуми не було. Погодився. А от вже перший робочий день на новій посаді став для нього доброю школою як для керівника.

    - В той же день, коли мене призначили на посаду, - розповідає він, - я зателефонував начальнику вагонного депо Козятин, якому ПТО Миронівка підпорядковується як структурний підрозділ, і запитав з чого мені розпочинати свою роботу. Віктор Білан мене уважно вислухав і після короткої паузи відповів: «Якщо не знаєш що робити, то сиди і нічого не роби». І поклав слухавку… Після такої відповіді тоді я навіть дещо розгубився, але згодом зрозумів, що то була відповідь мудрої людини. Мене ж не журили, не повчали, не давали «прочухана». Мудрість у тому, що Віктор Васильович дав зрозуміти: якщо тебе призначили керівником, то ти повинен свою роботу організувати сам, а не сподіватися на чиїсь підказки. Це стало для мене добрим уроком на майбутнє.

    Цьому ж намагався потім навчати своїх підлеглих і він сам. І, мабуть, робив це добре, про що свідчать успіхи колективу останніми роками.

    Анатолій САДОВЕНКО
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05