РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 50-51 (30 грудня 2011) 

  • Визнання, здобуте сумлінністю

    Цей рік для Миколи Цапенка став особливим і незабутнім. Бо приніс чудову подію. Йому було вручено найвищу нагороду залізничної галузі - знак «Почесний залізничник». За цим професійним визнанням - тисячі кілометрів доріг, десятки літ наполегливої праці. Саме про це ми й ведемо мову з Миколою Васильовичем. Хоча, звісно, він, як справжній професіонал, звик більше діяти, ніж говорити.

    Про свою малу батьківщину, про свої перші кроки до здобуття професії розповідає залюбки. Родом він із Сіверського краю - Чернігівщини. Але нині вже й Коростень став для нього рідним: місто на камені з першого візиту до нього вразило своєю самобутньою позитивною енергетикою, що наповнена віковою древністю. Цікавлюсь, як же потрапив Микола Васильович до Коростеня? Тут все просто. Причиною стало… кохання. Коли юнак навчався в Київському електромеханічному технікумі залізничного транспорту, познайомився з чарівною коростенкою, яка стала його дружиною. У Коростені й оселилася сім’я. Її глава розпочав свою трудову діяльність в депо слюсарем. Потім - служба у війську. А повернувшись, взявся за освоєння електровозів (тоді якраз завершувалася електрифікація лінії Коростень - Київ), і працював помічником машиніста.

    Ведучи мову про найбільш пам’ятні дати в трудовій біографії, М.В. Цапенко згадує і про дні та ночі тривожної й небезпечної роботи, пов’язаної з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС. На приборканні чорнобильської біди доводилося працювати багатьом трудівникам локомотивного депо, і Микола Васильович - серед цієї когорти.

    Маючи бажання до професійного зростання, він наполегливо навчався в школі машиністів. Але наука - срібло, а золото - практика. Здобувши і одне, і друге згодом керував він і тепловозами, і електровозами.

    А в 1988 р. випала нагода поїхати в закордонне відрядження у Монголію. Там будувалася залізниця, і потреба в кваліфікованих фахівцях була високою. Три роки роботи далеко від дому… Однак поруч була його сім’я, його надійний тил.

    - А ви знаєте чого мені там не вистачало? Ніколи не вгадаєте. Газети «Рабочее слово». Наче напитися води гарячої літньої пори, так хотілося почерпнути інформацію, як же живе наша залізниця, - щиро ділиться спогадами машиніст.

    Згодом вихід було знайдено: сестра дружини надсилала газету в Монголію в конверті. Отже, зв’язок із Південно-Західною не переривався.

    Коли повернулися, знову пішов працювати в локомотивне депо. Недарма кажуть, що сталь гартується у вогні, а людина - в труді. Так роки праці додавали трудового гарту машиністу. І відрадно, що сумлінність в роботі цієї відповідальної людини, професійна майстерність не лишилися не поміченими керівництвом. Коли начальник Південно-Західної залізниці Олексій КРИВОПІШИН вручав йому знак «Почесний залізничник», для М.В. Цапенка це було хвилююче й незабутньо. А для сім’ї машиніста - ще один привід пишатися батьком і чоловіком.

    Оксана КЛИМЧУК
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05