РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 39 (21 жовтня 2011) 

  • Не турбувати... «по мелочам»

    Металообробний цех авіаційного підприємства середини сімдесятих. Темп роботи задає його величність план. Країні потрібні літаки - і токарі працюють, не розгинаючись. Постійно влаштовуються «робочі суботи». Лиш одна людина ігнорувала їх - Володимир Іванович. Він і без субот встигав. І висіти б його портретові на заводській Дошці пошани, і сидіти б йому у президіях, так зловживав. Як і багато талановитих людей того часу, як кажуть, зловживав оковитою, ох, по-чорному. Та за тверезий період Володимир Іванович виконував усю найскладнішу токарну роботу.

    Секрети? Токарна справа настільки давня, що таємниць у ремеслі начебто й не повинно бути. Але десь інша геометрія різця, власна оправка, досконале знання властивостей металу. Яким ріжеш. Який оброблюєш. За верстатом Володимир Іванович творив. Легко, натхненно, як скульп-тор чи художник. Він ніколи не заглядав у технологічну карту, що розписувала всі операції і режими різання. Й учням своїм не радив. «Думайте, хлопці, думайте самі,» - повторював неодноразово.

    ВОЛОДИМИР ІВАНОВИЧ ЗГАДАВСЯ, КОЛИ АВТОР СТАВ ЦІКАВИТИСЯ ТЕХНІЧНИМИ ТАЛАНТАМИ КОНОТОПСЬКОГО ВУЗЛА. Не вперше. У вагонному депо, знаю добре, творчому пошукові дають «зелене світло» - діє експериментальна бригада. А в інших колективах? А взагалі? Тож набираю техвідділ одного з підрозділів. «Ні, у нас такого немає», - сказали там і поклали слухавку. В іншому техвідділі пояснюють, що характер роботи не дозволяє відхилятися від проекту, тобто в солідній організації, яка нараховує півтисячі працівників, ні раціоналізатори, ні винахідники не водяться.

    А може я чогось не розумію? Чи бува раціоналізаторство й винахідництво - то рудимент соціалістичної системи господарювання? Аж ніяк. Патентний банк японської корпорації «Sony» має понад сто тисяч документів і щотижня зростає на сімдесят п’ять одиниць. «Toshiba» за тиждень додає шістдесят патентів. У таких же лідерах Південна Корея - має найбільше число винаходів на мільйон населення. До речі, у цій сфері вживають цікавий термін - креативність нації і обраховують її коефіцієнт. Окрім Південної Кореї, високий коефіцієнт креативності має Японія - у ній на науку виділяють чотири відсотки державного бюджету, Китай, деякі країни Європи, Сполучені Штати. Україна ж…

    НЕ ВАРТО ПРО СУМНЕ. Згадаймо краще бородатого Енгельса. Він стверджував, що праця створила людину. А сам процес праці розпочинається з моменту виробництва знарядь для неї, тобто з винаходів. Без винаходів суспільство залишилося б на рівні мавп’ячої зграї. Тож роль технічної творчості в історії людства таки досить суттєва.

    …На конотопських раціоналізаторів й винахідників натрапляю аж із п’ятого телефонного дзвінка. У техвідділі локомотивного депо приємний голос, пізніше дізнався, що належить він інженерові Тетяні Іванець, відразу ж називає прізвища - Віталій ЮрЧенко, Микола та Ігор Фролови, батько й син, до речі, Віктор Чумаков, Володимир Удод… Чому повторюю ці імена у газетному матеріалі услід інженерові? А чи так вже часто згадуємо про справжніх умільців?!

    Чумакову і Фролову-старшому належить авторство пристрою для обслуговування поглинального апарату авто-зчепу СА-3. Як пояснили в депо, суть проблеми полягала в тому, щоб не возити той апарат до вагонного депо. Хоч вагонники й близько - сусідять, та мінімально витрачалися дві години на транспортування складного вузла. Мінімально, коли все складалося якнайкраще: швидко вантажили на автокар, а вагонники не мали своєї роботи. Коли ж планети на небосхилі не сприяли, то… виходило довго. А раціоналізаторська ідея дозволяє виконувати розрядження та зарядження поглинального апарату на локомотиві якісно і швидко.

    Віктор Чумаков, інженер-технолог ремонтного цеху, розповідає: «Про матеріальну винагороду тут не йшлося. Вона невисока. Ми робили для себе. Життя примушує думати, як поліпшити технологію ремонту рухомого складу».

    Дійсно, заохочення раціоналізаторів скромніше скромного. Й обраховується за методикою, якій уже літ та й літ. А щодо життя, то воно в ремонтників тепловозів несолодке - постійно бракує запчастин. Тож і вигадують, викручуються, як можуть, бо локомотиви повинні працювати. І нині раціоналізатори мудрують, як би удосконалити ремонт проміжного редуктора тепловоза ЧМЕ-3. Проблема з проблем. Але мають голови у Конотопі.

    Інша рацпропозиція стосувалася гідросистеми тепловозів. У ній не має бути підтікання рідини, яка за енергетичної кризи не «копійку» коштує. Звичайно, після ремонту агрегати відправили «на іспит», але випробовували під тиском 2,3 атмосфери. Раціоналізатори Ігор Фролов та Володимир Удод запропонували підняти тиск на випробувальній станції за використання стисненого повітря до 7 атмосфер. Запропонували і зробили. Стиснене повітря, як відомо, будь-яку тріщину допоможе виявити. Це відразу ж позначилося на якості ремонту - герметичність агрегатів гарантовано.

    Запитую в Ігоря Фролова, як з’являються рацпропозиції? Стинає плечима. Мовляв, подумали-подумали - і ось - отримуйте удосконалений пристрій.

    У ЦІЙ НАЧЕБТО ПРОСТОТІ Є РЯД ВАЖЛИВИХ МОМЕНТІВ. Винаходити не примусиш, а ідею не висидиш згідно із трудовим розпорядком із восьмої до сімнадцятої. Потрібна висока кваліфікація, потрібен талант.

    Винахідництво - це стиль життя. Останній формується не відразу, не за одну мить. І тут я знову добрим словом згадую технічні гуртки при школах, клубах, у колишніх будинках піонерів. Із них, із технічних гуртків, пішли в життя тисячі й тисячі технічних талантів. А нині? В Будинку науки і техніки дирекції, наприклад, бити м’яч і, пробачте, морди можна одночасно. Діють секції айкідо, тхеквандо. Але битися - не великого розуму справа. Куди важливіше для суспільства, аби юнь накопичувала творчий потенціал, і перш за все технічний, винахідницький, раціоналізаторський.

    Пошук технічних талантів не обірвався на локомотивному депо. У Конотопі вони є - і мені підказували адреси. Та все були задавнені й поодинокі випадки. Системного підходу, дійсної уваги я, на жаль, так більше й не відчув.

    Від редакції

    Пошук істини, часто-густо ще так називають раціоналізаторство, завжди було опорою для економіки транспортної галузі. До сьогодні, приміром, на Російських залізницях проводяться огляди-конкурси винахідницької та раціоналізаторської роботи. Є успіхи, існує критика щодо формального відношення до низки заходів, які мають впроваджуватися згідно із галузевою про-грамою. Російські залізничники дивляться на Західну Європу і Далекий Схід, аргументуючи цікавість тим, що на провідних підприємствах індустріально розвинених Японії, Кореї, Німеччини тощо до 70% удосконалень у виробничо-технічній діяльності відбувається завдяки рацпропозиціям. Вони надходять від груп якості, які спеціально створюються у цехах підприємств. За аналогічним принципом вирішили діяти і на російських залізницях. Програма з навчання талановитих працівників з патентознавства, з розрахунків економічного ефекту тощо має на меті надати «друге» дихання раціоналізаторству в галузі.

    Відомо, більшість технічних ідей, які було доведено до впровадження на ВИРОБНИЦТВІ, японські інженери «брали у борг» з журналу часів СРСР «Техника - молодёжи». На тому, до речі, піднімали і свою промисловість. Не цуралися, адже слов’янам від природи «видано патент» на допитливий розум, тому що в усі часи потрібно було виживати. Історична спадщина у першу чергу добре прослідковується у раціоналізаторському русі на залізниці. Чи є він на українських сталевих магістралях?

    …КОЛИ НОМЕР ГОТУВАВСЯ ДО ДРУКУ, ми поцікавились в одному з «технічних» главків Укрзалізниці про кількість раціоналізаторів та винахідників на терені українських сталевих магістралей. Яка відповідь? Менеджери просили не турбувати «по мелочам…» Як кажуть, коментарі зайві. Чи варто говорити про «дріб’язок», якщо попереду - величезні реформи?! Чи є правильною така система керівництва, якщо на новаторство «вгорі» очі закривають. Запитання, запитання. А звідси і проблеми. Пам’ятаєте український афоризм: «Чому ми такі бідні?!» І відповідь напрошується… Маючи вітчизняну локомотивнобудівну галузь, даємо добре заробити іноземним машинобудівникам. Одночасно забуваючи, що «за морем тёлушка - полушка, да рубль перевоз».

    Це до того, що незабаром з приходом нової закордонної техніки, приміром, у локомотивні депо на порядку денному постане питання з ремонтом дорогих машин. Запчастини до яких треба буде везти через тридев’ять земель. Можливо, тоді і згадаємо про раціоналізаторів?! З ними закордонну машинерію освоювати, мабуть, легше…

    Микола ПАЦАК
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05