РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 46 (30 листопада 2007) 

  • Грані завзяття трипільських трударів

    Цей краєвид не переплутаєш ні з яким іншим: сині хвилі широченного рукотворного моря - з одного боку та клуби білястого диму над трубою потужної електростанції - з іншого.

    А поміж морем і електростанцією - мереживо залізничних колій і довжелезна череда вагонів на них. Чепурний будиночок вокзалу - як казковий теремок поблизу лукомор`я.

    Хто в тому «теремі» господарює? Яких виробничих успіхів досягає, які проблеми вирішує? Питання аж ніяк не казкові. Аби отримати на них відповіді, ми й прибули вранішньою електричкою до станції Трипілля-Дніпровське.


    До речі

    Виникла вона майже сорок років тому, коли будувалося місто енергетиків Трипільської ТЕС Українка. Спочатку це була тупикова станція Миронівської вітки й належала Козятинському відділку залізниці. А в 1972 р. з`єдналася зі столицею, й відтоді її діяльністю опікується Київська дирекція залізничних перевезень.


    Все вирішують кадри. Молоді…

    Довгий час станція Трипілля-Дніпровське жила очікуванням нового керівника. Попередньому її начальнику у вересні було довірено очолити станцію Київ-Петрівка. А поки в дирекції підшукували підходящу кандидатуру на вакантну посаду, тимчасово вершити справи на ній було доручено Сергію Іванову, молодому залізничнику, відрядженому сюди зі ст. Нові Безрадичі. Та ось Сергій повернувся до рідних «пенатів», й тимчасово опікуватися чималим господарством станції залишилась Алла РОМАНЕНКО, начальник вантажного двору. Саме до неї, ми й звернулися за інформацією, що нас цікавила.

    Алла Романенко, можна сказати, новачок на станції, адже працює тут лише рік. Вона у минулому році закінчила Київський електромеханічний технікум ім. М. Островського за фахом «електрозв`язок», проте роботу знайшла не відразу. Перед тим як влаштувалася сюди прийомоздавачем вантажів, кілька місяців витратила на працевлаштування. З червня вона виконує обов`язки начальника вантажного двору й відчувається, що справою своєю задоволена.

    - Так, - погоджується дівчина, - мені поталанило: робота цікава і мешкаю я неподалік - в Обухові. Проте, аби обійняти посаду прийомоздавача, довелося три з половиною місяці осягати премудрості цієї професії в технічній школі у Святошині.

    Зараз Алла продовжує сходження до вершин знань, навчаючись заочно на четвертому курсі Київського університету економіки та технологій транспорту на факультеті АТЗ (автоматика, телемеханіка, зв`язок).


    Повертаючись до надрукованого

    Що нас цікавило на цій станції насамперед? Звичайно, не чудові морські краєвиди, хоч ми віддали їм належне. Нашою метою було висвітлити виробничу діяльність станції, адже ми знали, що за обсягами вантажної роботи вона на Київській дирекції - серед лідерів. І це зумовлено тим, що призначення станції - обслуговувати потужну Трипільську ТЕС. Два роки тому ми вже завітали сюди, познайомилися з трудовим колективом, який залишив в наших спогадах лише чудові враження. Та, зізнаємося, разом із тим дещо побачене тоді й засмутило нас. А саме: зупиночна платформа Стугна, яка призначена обслуговувати пасажирів м. Українка й приписана до ст. Трипілля-Дніпровське. Ми дізналися тоді, що ця платформа була майже стовідсотково збитковою, та, мало того, вона стала місцем для збіговиська неповнолітніх бешкетників, які не залишили на ній жодного цілого ліхтаря. Після виступу газети Київська дистанція електропостачання оновила ліхтарі на цій платформі, а одночасно й на платформі Видубичі-Трипільське. Представники лінійної міліції запевнили, що ретельніше пильнуватимуть за порядком на цих платформах. Пройшло два роки й ми, звичайно, не могли не поцікавитися станом справ на цій зупинці. Відповідь, яку ми почули, була для нас дещо несподіваною:

    - Її закрито для пасажирів.

    - Чому закрито платформу?

    Алла Романенко показала нам телеграму начальника Київської дирекції від 12 жовтня, згідно з якою «з 22 жовтня 2007 року відміняється зупинка на зп Стугна всім електропоїздам».

    Цією платформою користуються сотні й сотні пасажирів, а виручки вона приносить кілька десятків гривень у найкращий день. Про відміну зупинки електропоїздів на платформі Стугна пасажирів було поінформовано заздалегідь по гучномовному зв`язку. На квитковій касі цієї платформи з`явилось відповідне оголошення, та все ж таки для багатьох пасажирів така акція стала несподіванкою. Адже вони звикли сідати в електричку, проходячи повз касу. Аби сісти в електропоїзд, мешканцям Українки й дачникам тепер треба чимчикувати зайвих півтора-два кілометри. Відразу до керівництва станції полинув потік скаржників, міський голова П.Г. Козирев теж захвилювався. Він запевнив городян, що доб`ється скасування такого рішення з боку залізниці. Ну що ж, залізничники готові піти назустріч пасажирам, а чи готова міська влада до відповідних кроків? З її боку багатьох зусиль не вимагається. Достатньо, скажімо, виділяти на платформу наряд міліції, аби приборкував бешкетників, які знову і знову нагадують про себе…

    - Певне, після такого заходу прибутки від приміських перевезень помітно зросли? - питаємо у Алли Романенко.

    - Та де там! - відповідає. - Проте двом квитковим касиркам, яких перевели сюди з платформи Стугна, працювати тут зручніше й спокійніше. Всього в нас працюють сім касирів, п`ять - цілодобово - у дальньому сполученні, два - в приміському.

    А старший квитковий касир Ольга Мельникова ознайомила зі статистикою. Якщо порівняти виручку від приміських перевезень перших п`яти днів жовтня з п`ятьма днями листопада, то загалом вона не зросла й на 50 грн. Квиток до Києва коштує близько 7 грн. Отож виходить, що завдяки запровадженій акції потік пасажирів до каси збільшився трохи більше ніж на… одну особу.

    - Електричкою користуються ті пасажири, які заздалегідь хочуть пройти до неї безкоштовно, - впевнена Ольга Вікторівна, - адже проїзд у «маршрутці» до Києва коштує п`ять гривень, а в електричці - майже сім. До того ж автівка їздить частіше і значно швидше. Звичайно, багато серед пасажирів пенсіонерів. Проте й вони не хочуть йти до каси для оформлення безкоштовного квитка. Ця методика потрібна нам для отримання компенсації від місцевої влади за їхній проїзд. Безперечно ж, багатьох пасажирів «розбестило» те, що можна спокійнісінько доїхати до Києва, заплативши провідникові лише дві гривні. Поки існує така практика, боротися із «зайцями» важко.

    - Ось тому і залишається виручка від приміських перевезень нашим «вузьким місцем», - продовжує оповідь старший касир. - Якщо планове завдання на жовтень становило 3000 грн., фактично отримати вдалося лише 2318. А ось із виручкою від дальніх перевезень - справи кращі. Замість планових 208 тисяч отримали в жовтні 282 тис. грн.


    Справи вантажні

    Та, звичайно, основна робота станції - вантажна. Саме на цю тему ми поступово переводимо розмову з нашою співбесідницею.

    Хоча станція ІІІ класу, проте обсяги вантажної роботи тут досить значні. Навантаження становить понад 30 вагонів щомісяця. Основні вантажовідправники: «Київлісгосп», що потребує для навантаження до шести вагонів на місяць, «Вторметсплав» - до 10 вагонів металобрухту, «Вторчермет» - до 15 вагонів того ж таки вантажу.

    Показники з вивантаження значно більші. Такі акціонерні товариства, як ПВК «Будівельник» та «Цемлайн», вивантажують понад 100 вагонів будівельних матеріалів (цементу та щебеню) щомісяця кожне. Товариство «Срібний карат» спеціалізується на бензині й дизпаливі, отримуючи пального в середньому до 80 цистерн. Щомісяця. Та звичайно всі показники по вивантаженню «перебиває» ВАТ «Державна енергогенеруюча компанія Центренерго «Трипільська ТЕС». Це підприємство отримує щодоби до сотні, а то й більше вагонів вугілля.

    Штат станції складає 42 особи. Аби впоратися з такими обсягами роботи, кожному фахівцю доводиться працювати з повним напруженням. Відчувається брак таких спеціалістів, як прийомоздавачі, товарні касири, оператори. Товарних касирів, наприклад, зараз чотири, проте одна незабаром буде змушена за сімейними обставинами залишити роботу. Така ж ситуація і з прийомо-здавачами, яких невдовзі залишатиметься лише п`ятеро.

    Добре, що в нас такі сумлінні та досвідчені працівники, як прийомоздавачі Надія Филоненко, Оксана Трикос, товарні касири Лариса Розумнюк, Наталія Самойлова. Сподіваємося, що дирекція нам допоможе вирішити кадрову проблему. Обсяги робіт зростають, тож і чисельність працівників треба збільшувати, наголошує наша співрозмовниця. Товарні касири працюють зараз з 8 до 20, а вантажі надходять цілодобово. Не зайве й цих фахівців перевести на цілодобову роботу. А для цього потрібно, аби їх було ніяк не менше п`яти. Звичайно, якби не допомога підприємства промислового залізничного транспорту (ППЗТ), нам зовсім сутужно довелося б.


    «Знайомтеся: ваш новий начальник!»

    Нашу розмову з начальником вантажного двору було перервано появою нових людей. Якщо два з них були добре відомі на станції - Володимир МІшин, начальник відділу перевезень Київської дирекції, та Микола Зиньковський, в минулому заступник начальника цієї станції, а зараз - ревізор з безпеки руху дирекції по сигналізації та зв`язку, то третій виявився для працівників людиною не знайомою.

    - Зберіть колектив станції, - звернувся В. Мішин до Алли Романенко, - зараз я представлю вам нового начальника станції.

    Коли до кімнати зайшли працівники, котрі були на зміні, В. Мішин відрекомендував незнайомця:

    - Сергій Вікторович Цехановський, новий начальник вашої станції. Переведений сюди з посади заступника начальника станції Київ-Московський.

    Подальше наше знайомство зі справами на станції Трипілля-Дніпровське відбувалося у спілкуванні з новим її керівником.


    Як вивантажується вугілля

    Сергій Вікторович без зволікань розпочав вникати в суть виробничих проблем станції. Одним із перших кроків у цьому стало знайомство з головним виробничим партнером станції - Трипільською філією Київ-Дніпровського ППЗТ. Проводирем зголосився бути колишній заступник дееса Микола Зиньковський. Контору ППЗТ розташовано неподалік від Трипільської ТЕС. На шляху до неї ми мали змогу спостерігати за тим, як вагони з вугіллям подаються до електростанції. Начальник зміни паливного цеху Трипільської ТЕС Надія Пошивайло докладно ознайомила нас із цим технологічним процесом. Перед тим, як опинитися у пункті вивантаження, вагони з вугіллям взимку мають потрапити до розморожувальних пристроїв. Вони являють собою два великі бокси, до яких трубопроводом подається гаряча пара з електростанції. Кожен з боксів розраховано на 13 піввагонів з вугіллям. Обігрівачі з обдувом здатні довести температуру в середині приміщень до 100°С. Під час великих морозів на «розігрів» вугілля у вагонах витрачається до кількох годин. Коли потреби в розморожуванні нема, спеціальним електричним штовхачем відчепи вагонів по 15 одиниць подаються до пункту розвантаження. Розвантаження одиниць рухомого складу здійснюється за допомогою механічного перекидача. Таких пристроїв тут два. Ось машиніст Петро Шпичка натискує на маніпулятор і багатотонний вагон з вугіллям, затиснений потужними механічними лещатами, здіймається догори колесами. На вивантаження одного вагона витрачається 8 хвилин. За дві години вивільнюється весь відчеп з 15 вагонів. З приймального бункера більша частина вугілля транспортерним конвеєром подається на склад, а менша йде на спеціальний пункт, де проходить очищення та обробку, а потім вже потрапляє до топок електростанції.


    Виробничий партнер

    У конторі Трипільської філії Київ-Дніпровського ППЗТ нас зустріла заступник начальника філії Любов Ченцова. Вона коротенько ознайомила із своїм підприємством. Філія, окрім ст. Трипілля-Дніпровське, обслуговує станції Нові Безрадичі та Кагарлик. Має 16 договірних клієнтів, а взагалі працює з понад сотнею. В своєму господарстві утримує численні під`їзні колії, а також парк з шести маневрових тепловозів. Штат працівників складається з понад півтори сотні фахівців. Є свої машиністи, колійники складачі поїздів, прийомоздавачі тощо. Зрозуміло, що для успішної діяльності, як залізничної станції, так і ППЗТ, необхідна добре збалансована та скоординована співпраця між цими двома підприємствами. Саме тому і завітав сюди новопризначений начальник станції у свій перший робочий день на новій посаді.


    Досвід і завзяття є, успіхи - будуть

    Так розпочалася діяльність на цій станції нового начальника. Ми знаємо Сергія Вікторовича ще по роботі заступником начальника ст. Київ-Московський. Знаємо, які великі обсяги роботи виконує цей підрозділ. Відомо й те, що його колектив неодноразово досягав вагомих успіхів у галузевому змаганні. І в цих досягненнях, безперечно, є й частка зусиль Сергія Вікторовича. Тож не маємо сумнівів, що весь свій досвід та знання, свою молоду енергію він віддасть, аби станція Трипілля-Дніпровське теж була у лідерах. Хоч підрозділ має непогані виробничі показники, та, як ми переконалися, існують тут і нагальні проблеми. Питання технологічної дисципліни, безпеки руху та охорони праці також мають бути під постійним контролем. Під проводом нового начальника, віримо, багато з існуючих на станції проблем буде вирішено і вона працюватиме надійно і стабільно.

    Анатолій РОМАНОВ
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05