РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 43 (2 листопада 2007) 

  • Конотоп - індикатор економіки регіону

    Станцію Конотоп для дирекції можна порівнювати з серцем. Ритм її роботи відчувається скрізь, по всіх напрямках. А особливо у Хуторі-Михайлівському - залізничних воротах нашої держави. Без такого тилу, як Конотоп, Хутір із нинішніми обсягами перевезень просто не справився б. Пригадую, як на зорі незалежності газета «Правда Украины» писала: «Хутор Михайловский - станция захолустная, технически слаборазвитая. Если ее не подстраховать, сама она не в состоянии переварить весь вагонопоток, может остановить и парализовать работу на всей ветке». Від того часу багато що змінилося. Але роль і місце Конотопа залишаються - це головна станція дирекції.


    вокзал станції Конотоп

    Головна станція дирекції

    Власне, такою вона й передбачувалася проектантами. На дільниці від Ворожби до Дніпра Курсько-Київської залізниці (кінець шістдесятих років позаминулого століття) була єдиною станцією першого класу і мала цегляне пасажирське приміщення з імператорськими кімнатами та пасажирські платформи довжиною 90 сажнів. Постійно розвивалася, і вже на початок Великої Вітчизняної війни тут нараховувалося 36 станційних колій. Уціліли лише дві. Було зруйновано і вокзал.

    Важливий етап розвитку станції співпав з електрифікацією дільниці Ніжин - Хутір-Михайлівський. У 1969 р. у Конотопі запроваджено безкрейдяну розмітку вагонів та списування номерів на рухомому складі за магнітофоном. Цей метод експонувався на Виставці досягнень народного господарства. У 1971 р. сюди приходить обчислювальна техніка - машина «Минск - 22», електроніка допомагала планувати поїзну роботу...



    чергова по гірці Наталія ДВОРНИК

    Навіщо акваріум регулювальнику швидкості?

    Та годі про історію. Станція сьогодні нічим не поступається станції минулих літ, а сучасне покоління конотопських залізничників достойно продовжує славні трудові традиції своїх попередників. Це не просто слова. Вони не раз підкріплювалися перемогами конотопчан у галузевому змаганні.

    Звичайний робочий день станції. На коліях - вагони й вагони. Між ними зовсім губиться скромна будівля регулювальників швидкості, або простіше «башмачників». Їх, уже дізнався, на зміні троє: Володимир Самоха, Сергій Гапченко та Олексій Бохан. Знайомимося. Говоримо. Про зарплату, про підготовку до зими і саме про роботу регулювальників. Не так вже й просто, виявляється, довести швидкість вагона до п`яти кілометрів на годину. Не всі тут витримують і залишаються працювати.

    - Якщо вагон пішов із гірки, - розповідає Олексій Бохан, - він некерований. На його шляху лише ми з башмаками. За нами вже нікого немає. А вагони бувають різні: і двадцять тонн, і вісімдесят... А ви наших рибок бачили?, - раптом спрямовує розмову в ліричну стрімнину.

    І веде до двох великих акваріумів у сусідній кімнаті.

    - А хто доглядає?

    - Ми усі.


    маневровий диспетчер Сергій ШЕРЕПА

    Я мало що знаю про декоративних рибок. І хлопці охоче пояснюють, що там он плаває хижак, а в другому - мечоносці і якийсь мирний екземпляр зі складною назвою.

    - Завважте, - додає Володимир Самоха, - ніде у регулювальників на залізниці таких акваріумів немає. Тільки у нас.

    - А для чого вони вам?

    - Як для чого? Це ж для психологічного розвантаження.

    Час перепочинку швидко спливає. Регулювальники стають до роботи, а я тим часом піднімаюся у кімнату чергового по гірці. На зміні - Наталія Дворнік та сигналіст Наталія Подуремне. Обидві - не новачки залізничної справи. На цю мить вже розпущено чотири состави.

    - У нас сьогодні все спокійно, - говорить Наталія Дворнік, - робоча обстановка. Як і завжди.

    - А стомилися? - запитую.

    Лише посміхаються у відповідь. Чемні й привітні жінки.

    До речі, Наталія Дворнік - тут єдина жінка на посаді чергового по гірці.


    старший товарний касир Ірина ХАРМАК (стоїть) і товарний касир Надія ГЛИБЧЕНКО

    Без претензій

    Конотоп не тільки велика і робоча станція. Вона ще й прикордонна, хоча до державного рубежу ще сотня кілометрів. У Конотопі, як і в Хуторі та Зерновому, теж здійснюється прикордонний контроль. Інспектор Енергетичної регіональної митниці Олексій Колодка цього дня «дав добро» на транспортування цистерни з бензином і не відмовився поговорити з кореспондентом.

    - Це дев`яносто восьмий бензин. Прийшов із Латвії на адресу українського підприємства. Все нормально. Дані, заявлені у документах, підтверджуються, - сказав Олексій Миколайович.

    - Вам часто доводиться бувати тут, на станції? Як працюється із залізничниками?

    - Доводиться бувати. Можу сказати, що претензій до залізничників немає, особливо до тих, хто працює в Конотопі. Ми сприяємо залізничникам у їхній роботі, і вони, коли необхідно, допомагають нам. Затримки вантажів трапляються, але дуже рідко.

    Поки ми говорили, вантажоотримувач Євген Тертичний і приймальник поїздів Владислав Лисенко оформили необхідні документи. Швидко, без претензій, можна сказати, зразково.

    Владислав Лисенко - один із тих п`яти приймальників, які влилися в колектив станції зовсім недавно. Швидко освоїлися і сьогодні працюють не гірше від колег із багатолітнім досвідом. Заступник начальника станції із вантажної роботи Олег Товстуха, коли заходить мова про приймальників, говорить, що важко виокремити серед них когось - усі заслуговують на подяку за сумлінну працю. А рік для приймальників видався складним. Одне - що час на огляд поїзда скоротився на п`ятнадцять хвилин. А друге - роботи весь час додається.

    Залізницю можна назвати індикатором економіки. Малий рух вантажів, значить, підприємства стоять. Промисловий Конотоп уже починає працювати. За словами Олега Товстухи, зросли обсяги відправок із держлісгоспу, вантажі надходять на адресу заводу залізобетонних виробів і цегельного заводу, поновив офіційний код спиртовий завод...


    Подяк не бракує

    Якщо роботу вантажного цеху станції пересічний громадянин практично не бачить, то пасажирського відчуває до дрібниць. Цей колектив за чисельністю другий. Очолює його Тетяна Дорошенко. Вона завжди підкреслювала, що обслуговування пасажирів на вокзалах, а в Конотопі їх два - центральний та приміський, вимагає високої культури, уваги і чуйності. У цьому я переконався на власні очі, коли вранці спостерігав за масовим виїздом пенсіонерів до лісу. Настала грибна пора - і сотні любителів тихого полювання беруть посадочні талони до Пиротчаного, Реті, до станцій Брюловецький і Неплюєво. А щоб не утворювалися черги, у приміському вокзалі відразу ж відкрили додаткові каси. Не бракує подяк на адресу працівників пасажирського цеху і в «Книзі відгуків та пропозицій».

    Щодо цифр, то за вересень із конотопських вокзалів відправлено 58 тисяч пасажирів. Це більше за планове завдання на сім відсотків.

    Станції Конотоп виповнюється 139 років. За цей період вона практично не припиняла роботи. Якщо й траплялася перерва, то лише на кілька днів, коли потрапляла у зону боїв під час війни. Серце дирекції б`ється ритмічно й надійно.


    На фото: старший товарний касир Ірина ХАРМАК (стоїть) і товарний касир Надія ГЛИБЧЕНКО; вокзал станції Конотоп; чергова по гірці Наталія ДВОРНИК; маневровий диспетчер Сергій ШЕРЕПА.

    Микола ПАЦАК
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05