РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 13 (1 квітня 2011) 

  • Від батька до сина

    Вже в багатьох випусках нашої газети розповідалося про досягнення спортивних колективів залізниці. Цього разу ми розповімо про молодого спортсмена, який подає великі надії. Знайомтесь. Олександр КЛИМЕНКО. У свої 23 роки він уже отримав звання майстра спорту, здобув перемоги у численних змаганнях. І найголовнішою його опорою в спорті є батько - Володимир Володимирович, який займається греблею на байдарці з 1957 р. Отже, старший Клименко привів сина у великий спорт, призвичаїв до веслування на байдарках та каное, а згодом став тренером Олександра.

    Спочатку - деякі факти з історії. Веслування на байдарках та каное - один із найдавніших видів спорту. Розпочавшись зі звичайної потреби перевезення вантажів через ріки, озера тощо, цей вид змагань спритних та сильних дійшов, як казав класик, до ступенів відомих. Сьогодні це - один із олімпійських видів спорту. Веслування проводиться на двох типах човнів - байдарках та каное, включає чотири самостійні різновиди спортивного веслування: гладкі гонки і слалом на байдарках, гладкі перегони та слалом на каное. Змагання на байдарках проводяться серед жінок і чоловіків, на каное - тільки серед чоловіків. Такий спорт, безумовно, вимагає не лише самовіддачі та важкої праці, а й підтримки з боку близьких.

    Олександр та Володимир Володимирович Клименки, з якими мені вдалося поспілкуватися, розповіли, як це буває - коли спорт передається від батька до сина.

    - Олександре, скажіть, будь ласка, скільки років ти вже займаєшся веслуванням і чому у свій час вибрав саме цей, а не будь-який інший вид спорту?

    - Я сів у човен, коли вчився у шостому класі. Це - вплив батька. З восьмого класу я пішов у спортивний ліцей-інтернат, там і почав займатися веслуванням.

    - Можу трохи уточнити, - приєднався до розмови Володимир Володимирович. - Це було так: його мати, моя дружина, сказала, що потрібно Олександру визначатись із заняттям спортом. Мати Саші також майстер спорту з веслування на байдарках. У нас була можливість зарахувати сина до спортивного ліцею. Я вирішив влаштувати його у ліцей, за напрямком з веслування.

    - Олександре, оскільки тренер - твій батько, чи важко працювати під його керівництвом?

    - Взагалі, у мене було багато тренерів, і я прислухувався до порад і зауважень кожного. А те, що мій батько - тренер, то у цьому немає нічого складного. Навпаки, він завжди був і залишається моєю підтримкою. Коли я навчався у ліцеї, батько влаштувався туди на роботу. Так він зміг викладати улюблену справу й підставити мені плече.

    - Володимире Володимировичу, як тренер Олександра, розкажіть про ваші тренування. Чи не важко?

    - Не важко, у жодному разі. Тренування розподіляються по сезонах. Взимку проходимо загально-оздоровчу фізичну підготовку, влітку тренуємося на воді. Єдина можливість взимку тренуватися у човні - це їхати, як кажуть, кудись у «теплі краї», на відкриту воду. Також займаємося на тренажерах. Ті, що для греблі, робимо власноруч. Влітку розпочинаються тренування на відкритій воді, а потім уже і змагання. Навіть у холодну пору року ми намагаємося виходити на відкриту воду, адже, призабувши за зиму як веслувати, Олександр буде програвати нашим суперникам.

    - Володимире Володимировичу, Олександре, а як з’явилось рішення займатися саме в «Локомотиві»?

    - У «Локомотиві» нам першими запропонували чудові умови для тренувань. Та і не ми шукали «Локомотив». Скоріше нас знайшли. Горбач, наш директор, запропонував приєднатися до «Локомотива». Нам сказали, що допоможуть і знайдуть можливість не лише тренуватися в човнах-одиночках, але й у двійках та трійках. Дуже важливо знайти напарника для тренувань і подальших змагань. Тут важлива координація рухів, щоб хлопці, як кажуть спортсмени, «притерлися» один до одного.

    - Володимире Володимировичу, а як справи із фінансуванням занять?

    - Велика подяка керівництву Південно-Західної залізниці. Відчуваємо всебічну підтримку. Умови відмінні - тренуватися і можна, і потрібно.

    - Олександре, ти майстер спорту. Які труднощі зустрічалися на шляху, як ставишся до цього звання?

    - Для мене це як титул, нагорода. Я знаю багато спортсменів, які веслують тільки для того, щоб отримати звання майстра спорту. Вони вважають, що це, так би мовити, «стеля», і після подолання цієї кар’єрної сходинки можна кидати спорт. На мою думку, майстер спорту - це просто титул. Насправді ж, важливо показувати себе на змаганнях в Україні, за кордоном.

    - Олександре, а які змагання запам’яталися, де, які місця ти займав?

    - Протягом семи років щороку я займаю призові місця на чемпіонатах України. А ті змагання, що запам’яталися, - це, мабуть, за кордоном. Там розмах, масштаб інший. Змагання в іншій країні дають можливість спілкуватися з колегами зі спорту, освоїти нові технології і методики. Там виконання відбувається на більш професійному рівні. Побачивши і відчувши все це, починаєш по-новому ставитися до спорту - з’являється стимул.

    - А як щодо майбутнього? Оскільки у вас - сімейний спорт, чи приведеш ти у веслування своїх дітей, як тебе колись батько?

    - Я ще про це не замислювався. Наразі я готуюся до змагань, працюю тренером.

    - Навіть коли діти виростають, - говорить Володимир Володимирович, - вони намагаються приходити до Сашка. Він знаходить до них підхід, розмовляє з ними, як «свій». Саша і чемпіонів виростив - наприклад, Олег Харитонов. Хлопчик був на світових змаганнях другим, а на європейських - першим.

    - Олександре, чи рівняєшся ти на когось зі спортсменів?

    - В основному це олімпійські чемпіони, такі як Морозов, Стеценко, Нікольський. Ці люди - легенди. Вони зробили себе самотужки. Наприклад, Чухрай (триразовий олімпійський чемпіон з веслування на каное) замість тижня відпочинку міг тільки чотири дні відпочивати, а решту часу приділяв тренуванню.

    - А чи вистачає у тебе часу на якісь інші заняття, окрім спорту?

    - Оскільки я займаюся професійним спортом, то часу ні на що не вистачає. У день проходить три тренування. Вільний ти будеш тільки о 20 годині, о 22-ій - вже відбій. А друзі і розваги - у мене все є тут, у спорті.

    - Як перспективний спо-ртсмен, який вміє досягати своєї мети, що побажаєш читачам у звичайному житті для успіху?

    - На першому місці має бути бажання - якщо людина хоче, вона всього доб’ється. І не варто звертати увагу на те, що ти опинився в ар’єргарді змагань. Якщо ти сьогодні слабкий, потрібно тренувати у собі впевненість. У всьому слід рухатись поступово - поставленої мети миттєво не досягають. Головне - досягати всього чесним шляхом: через піт і старання.

    Фото Олега КАЗИКІНА

    Спілкувалась Олена МИКИТЕНКО
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05