РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 45 (19 листопада 2010) 

  • Успішний старт футбольного «Локомотива»


    Петро Кривонос (праворуч) під час проводів команди «Локомотив» до Вінниці. Фоторепродукція

    Історія столичної магістралі буде неповною, якщо не згадати про успішні виступи на спортивних аренах її команд. Зокрема й про футбольну команду «Локомотив», яка успішно стартувала на першості України, заявила про себе й у змаганнях за кубок колишнього СРСР та багато років радувала перемогами своїх вболівальників. Про історію створення футбольної команди залізничників, її становлення прошу розповісти тих, хто цим займався та захищав спортивну честь нашої залізниці.


    Віктор ЖИЛІН - перший тренер команди:

    - Команда Південно-Західної залізниці в основному була сформована в Києві 1957 року. Ініціатор її створення - тодішній начальник Південно-Західної залізниці Петро Федорович Кривонос, знаменитий стахановець, Герой Соціалістичної праці, депутат Верховної Ради СРСР. До того ж - чудовий організатор, по-доброму амбіційний керівник, який прагнув в усьому бути кращим. Авторитетним він був не тільки на залізниці. Лише орденів Леніна у Кривоноса чотири! Він поставив перед нами, тренерами, завдання - створити команду, здатну успішно грати із найсильнішими командами Союзу. Спочатку пропозицію щодо організації футбольного колективу отримав Антон Ідзковський, колишній вратар київського «Динамо». «Локомотив» мав би представляти Київ, в якому колектив з такою назвою був ще в довоєнний час. Але республіканська федерація не дала згоди на київську «прописку», оскільки столицю представляли вже дві команди майстрів - «Динамо» та СК КВО (спортивний клуб Київського військового округу). Тому «наверху» вирішили, що цього вистачить. Нам говорили, що в Києві вболівають лише за «Динамо» і на підтримку глядачів нова команда може не розраховувати.

    Коли стало ясно, що колектив міняє прописку і переїжджає із столиці, Ідзковський зняв свою кандидатуру і запропонував вакантну посаду одноклубникам по «Динамо» - Щегодському і мені. Петру Федоровичу порадили у федерації: «Вибирайте любе місто, через яке проходить столична магістраль, і самі вирішуйте, де бути вашому «Локомотиву».

    Наступного дня Петро Кривонос запросив керівництво команди у свій кабінет. Радились недовго. Після цього він підвів нас зі Щегодським до величезної карти, що висіла на стіні в його кабінеті. Думки наші співпали: «Вінниця!»

    Федерацію наш вибір задовольнив. На позитивне рішення відносно участі «Локомотива» в першості Союзу вплинув, звичайно ж, високий авторитет Кривоноса.


    Матч з київським «Динамо». 1958 р. Фоторепродукція

    Створення сильної команди потребувало колосальної роботи, адже комплектування - це процес, який не закінчується ніколи. Принцип формування був таким: ставку робили на молодих и технічних гравців, які вже зуміли проявити себе у футболі.

    Щоб відібрати «якісний матеріал», я переглянув усі київські команди, і в кожній із них були доволі цікаві гравці. Вже на місці, в «Локомотиві», ми зі Щегодським вирішували, чи відповідає запрошений новачок ігровим та фізичним вимогам, і селекціонували, як прийнято в наш час висловлюватись.

    Керівництво вінницького обкому КПУ, на чолі із Козирем, до ідеї створення команди виявило неабиякий інтерес. Враховуючи величезну громадську тягу до футболу, Григорій Пантелеймонович пообіцяв всебічну підтримку в адаптації футболістів на берегах Південного Бугу. Отож, наше питання було узгоджено на усіх рівнях. Так на футбольній карті України з’явилась нова команда - «Локомотив» (Вінниця).

    Добре запам’ятались слова, сказані Кривоносом на вокзалі перед виїздом до Вінниці: «Ви їдете в незнайоме місто. Пам’ятайте, що відношення до вас буде залежати лише від того, як ви будете грати, від вашого відношення до справи. Про усе інше не хвилюйтесь, підтримаю». Так що від’їжджали ми із Києва, як кажуть, з легкою душею та бажанням показати все, на що здатні.


    Підготовка до дебютного сезону 1958 року розпочалась у перших числах січня. У Вінниці, а потім на кавказьких зборах, продовжувалось активне підсилення колективу. Після переїзду до Вінниці першим із посадовців команду відвідав Андрій Федорович Олійник, начальник відділу обкому КПУ з ідеологічної роботи. Він сказав нам, що найсильніша команда міста - військова, створена при Гарнізонному будинку офіцерів, в якій зібрані футболісти, котрі грали в командах майстрів. Після однієї із наших розмов Олійник звернувся до мене зі словами:

    - Куме, аби не було зайвих розмов, обов’язково доведіть, що ваші хлопці сильніші за армійців, що вони можуть захищати честь нашого міста!

    - Добре, постараємось!


    Борис ЛЕПСЬКИЙ - півзахисник першого складу команди:

    - Команда вже збиралась на перші збори у Самтредіа (Кавказ). Але, оскільки першість міста було спеціально організовано для з’ясування стосунків із армійцями гарнізону, відмовитись ми не могли. Тож на зимовому турнірі й познайомились із вінницькими вболівальниками. Ми та «гарнізон» стали переможцями у своїх групах і вийшли у фінал. Заключний матч відбувся чудового сонячного дня на стадіоні в міському парку культури та відпочинку. І хоч наші суперники із армійської команди дуже старались, ми із переконливим рахунком (5:1) виграли у них. Ця гра зняла всі питання відносно того, хто сильніший - перевага «Локомотива» була очевидною. З того часу симпатії вболівальників перейшли до нас.


    Микола БІРЕЦЬ - півзахисник команди 1969 - 1970 рр.:

    - Вперше вінницький «Локомотив» вийшов на велику футбольну дорогу 1958 року: команду включили до класу «Б» для участі в чемпіонаті колишнього СРСР. Новачок одразу вирізнився своєю дружною грою, на рівних боровся з досвідченими та грізними суперниками. Дебют видався успішним - залізничники зайняли третє місце в зоні. А вже наступного року вони стали переможцями у своїй зоні, залишивши позаду такі титуловані на той час колективи, як калінінградська «Балтика», одеські «Чорноморець» та СКА, вільнюський «Спартак» та інші. Вже тоді про вінничан заговорили з повагою. Провідним гравцям команди присвоїли звання майстрів спорту СРСР.

    Поступово вінницькі майстри шкіряного м’яча набули свого гравецького почерку, що довгі роки вигідно вирізняв їх серед багатьох суперників. Хороша техніка володіння м’ячем, атакуючий стиль і високий темп гри - то головна зброя команди, за допомогою якої вона часто добивалась успіхів. Достатньо сказати, що за сім років виступів у класі «Б» «Локомотив» жодного разу не опускався нижче третього місця у своїй зоні.

    В олімпійському 1964 році вінничани в завзятій та важкій боротьбі завоювали почесне звання чемпіонів України і жадану путівку до класу «А».

    У другій групі класу «А» команда змужніла, хоча грати стало важче, і суперники у неї сильніші та досвідченіші. В 1965 році «Локомотив» зайняв у підгрупі 9 місце, 1966 року - 4 місце, а в подальші два роки закінчував сезон на десятій сходинці в турнірній таблиці.

    Звичайно, вболівальникам команди хотілося б бачити її значно вище. Але чи всім вдається зайняти місце у першій десятці? Варто врахувати, що «Локомотив» залишив позаду себе одинадцять колективів. Зайняв, так би мовити, золоту середину і знаходився в ній тривалий час. Тож можна сказати, що у шістдесяті роки відбулось становлення команди «Локомотив» (Вінниця) як футбольного колективу високого ґатунку.

    Після цього були й більші успіхи та невдачі. Зокрема, повернення до класу «Б» 1970 року і новий вихід у клас «А». В турнірній таблиці якого протягом восьми років команда залізничників посідала від четвертого до 12 місця. А уже з 1979 ця команда стала іменуватись «Нива»… Ось така історія вінницького «Локомотива».

    Записав розповіді Никифор ЛИСИЦЯ
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05