РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 41 (29 жовтня 2010) 

  • З роду славних Бойків

    (Закінчення. Початок у №39)

    Усе це, може, певною мірою й заспокоїло надійно укріпленого ворога. Бо саме таким чином у більш-менш безпечнішому місці танки на одному з переїздів зійшли із залізничного полотна, залишивши обабіч Чорнорудку і взявши курс на станцію Козятин. І вже й справді на світанні 28 грудня 1943 р., згідно з відданим наказом, було піддано нищівній атаці ворога, як у самому місті, так і на станції Козятин. Одразу ж були захоплені ворожі склади і виставлено надійну охорону. Частина армійців полку під командуванням старшого лейтенанта Андрія Сулими зуміла відразу ж перетнути залізницю в напрямку Козятин - Вінниця, закріпитися, не допустивши надалі ворожого підкріплення. Одна з рот своїми вмілими, набутими в боях навичками буквально блокувала дії ворога в місті. А незабаром було успішно захоплено з усіма там присутніми і начинням гітлерівську комендатуру, яка розміщувалася в двоповерховому будинку неподалік від вокзалу станції Козятин-Пасажирський. А командир роти самохідок гвардії лейтенант Цуклаков мав завдання утримати з протилежного боку від залізничного полотна, що вело на Бердичів, бронепоїзд ворога, якому не дали змоги випалити й кулі в бік визволителів Козятина. Як засвідчуватимуть потому відповідні фронтові документи, лише за годину (!) 69-му Гвардійському танковому полку під командуванням Івана Бойка, якраз завдячуючи несподіваним, розумно спланованим рішучим діям, та ще під покровом хуртовинної ночі, вдалося оволодіти великим залізничним вузлом Південно-Західної залізниці. Фашисти, запанікувавши, кидали все, незважаючи ні на бойове оснащення, ні на продукти харчування, якими були переповнені склади, ні на рухомий склад техніки - все це стало трофеями мужніх визволителів Козятина.

    Щоправда, наступні дві доби фашисти раз по раз кидалися в кипучі контратаки, все-таки тримаючи в уяві намір відбити місто і станцію. Та їм щоразу напереріз піднімалися славні й хоробрі бійці-танкісти 19-ої і 21-ої гвардійських механізованих бригад 8-го механізованого корпусу, відбиваючи шалений опір ворога. І вистояли, не зламалися, не відступили ні на крок витязі здобутої перемоги. Якраз танкісти згаданих бригад М. Бутилов, П. Грибальов, В. Підгорбунський та наш славний земляк І. Бойко були удостоєні звання Герой Радянського Союзу. Треба сказати, що це було завершенням 100-кілометрового марш-кидка від рубежу наступу по тилах ворога, який здійснив танковий полк усього за чотири дні. На цьому відрізку шаленого двобою Козятин був вісімнадцятим населеним пунктом, котрий звільнили бійці полку!

    А відтак скільки ж тих ще бойових доріг випаде пройти відважному сину хліборобському! Уже другу Зірку Героя йому буде вручено за бездоганно проведену операцію з форсування Дністра та Прута, оволодіння Чернівцями й успішним проривом на Державний кордон. А далі - шлях на Берлін... Тут він штурмуватиме з іншими бойовими побратимами рейхстаг.

    За межею вічності

    І в пахучих квітуваннях травнених бузків усе-таки пощастить повернутися до рідного Жорнища, пригорнутися всією душею до землі-годувальниці, за яку випало пройти стільки вогненних доріг! Ще 1948 р. він буде випускником Академії бронетанкових військ, потому командуватиме корпусом. І все ж фронтові гіркі дні досить зарано даватимуть про себе знати і все дошкульніше: здоров’я згасатиме, і навіть усе краще, на що заслужив своїми подвигами Герой, буде безпорадним продовжити його життєвий шлях, повернути здоров’я. І тридцятої весни після святої Перемоги відійде Іван Бойко за межу вічності, знайшовши свій вічний спочинок у древній київській землі, за яку свого часу теж зводився в атаки…

    …Шумить-вишумовує щоліта рясними хлібами поле Героя в його рідних Жорнищах. З цього куточка колись прослалися стежечки в широкий світ трьох орлів-танкістів - братів Івана, Василя та Романа Бойків. Найстаршому судилося за героїзм і мужність удостоїтися двічі звання Героя Радянського Союзу, а молодші теж визорили свої гімнастерки низками високих бойових нагород за хоробрість.

    Відлітають роки за роками, злинають у не вороття десятиліття. От тільки для живої пам’яті час непідвладний, бо герої й подвиги їхні вписані в безсмерті. Як ось такого витязя Перемоги, котрим знає Вітчизна Івана Бойка! На його малій батьківщині в центрі села височить під синню небес бронзове погруддя, а місце довкола стало священним для проведення наймасовіших заходів. Біля підніжжя - завше живі квіти, як вдячність і висока шана односелів до свого славетного витязя-земляка. Зведено погруддя Героя і в Козятині, який він визволяв від фашистської окупації. Це світле ім’я безсмертного сина-визволителя присвоєно місцевому Вищому залізничному училищу. А в його просторій залі бойової слави відведено чималий розділ, присвячений пам’яті двічі Героя радянського Союзу Івана Бойка. Саме тут відбуваються уроки мужності. Зустрічі з ветеранами, хто в роки війни з фашистами водив поїзди.

    У 1982 р. одну з київських вулиць (масив Нові Позняки) названо на честь Героя. Кращі вулиці в Жорнищах та Іллінцях теж удостоєні імені земляка-Героя. Живе гідно слава про витязя фронтових дорог, священної Перемоги і з новою хвилею оживає в світлі травневі дні, коли закипають бузки силою життя...

    Едуард ПОДІЛЬСЬКИЙ
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05