РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 39 (15 жовтня 2010) 

  • Історія та сьогодення Південно-Західної


    (Продовження. Початок у №39 - 48 за 2009 р., №1 - 35, 37, 38 за 2010 р.)

    Остаточний узгоджений текст 4 лютого 1994 року у Києві було укладено між тоді вже першим заступником міністра транспорту України - генеральним директором Укрзалізниці Л.Л. Желєзняком та заступником начальника Білоруської залізниці В.І. Рінгом.

    Топографічний, ні, правильніше сказати, прикордонний парадокс. На Південно-Західній залізниці на 47-кілометровій дільниці за межами території України в межах Російської Федерації на дільниці Хутір Михайлівський - Ворожба розташовано станції Лікоть, Тьоткіно. Як діяти у цій ситуації? У березні 1994 року після копітких переговорів між урядами Росії та України та за участі фахівців Південно-Західної залізниці було укладено двосторонні українсько-російські документи про передачу станцій Тьоткіно, Неонилівка, Крупець та Лікоть у підпорядкування Московській залізниці, а станції Зернове, Побєда, Чигинок, Угли-Завод, Новгород-Сіверський та Семенівка - Південно-Західній магістралі. Цікаво, що станції Семенівка та Новгород-Сіверський технологічно не були з’єднаними з українськими залізницями.

    Варто наголосити на тому, що на базі Управління Південно-Західної залізниці і завдяки безпосередній участі спеціалістів було створено Державну адміністрацію залізничного транспорту України. Нам відомі прізвища фахівців з Південно-Західної залізниці, які у ті складні часи зробили свій вагомий внесок у підготовку нормативних документів, становлення Укрзалізниці як управлінської структури, підготовку і участь у засіданнях Ради по залізничному транспорту СНД, у забезпечення міжнародної діяльності залізниць. Це Ю.М. Федюшин, В.М. Ярчук, А.Д. Лашко, В.А. Гаркуша, Ю.Є. Момот, М.П. Богачевич, Г.Д. Ейтутіс, В.О. Седляр, Л.М. Петренко, К.Г. Опатерний, О. В. Юрченко, І.М. Карамшук, В.В. Мархай, В.М. Бучко, А.П. Зубко, В. Голубенко, Н.В. Липовець, І.Д. Назаренко та багато інших.

    ПАРАДОКСИ ЗАГАЛЬНОЇ КРИЗИ

    Спробуємо докладно розібратися із тим, чим же конкретно жила у 90-ті роки Південно-Західна магістраль? На той час до складу залізниці належали 327 станцій, 17 дистанцій колії, 12 локомотивних, 11 вагонних депо, де працювали 96 тисяч 930 залізничників. Залізницею курсували 150 пасажирських та понад 400 приміських поїздів, які щорічно перевозили 158 мільйонів пасажирів.

    Оперативне керівництво експлуатаційною роботою на Південно-Західній залізниці і до сьогодні здійснює галузева служба перевезень. На плечі її фахівців лягли труднощі періоду ринкової перебудови. Яскравим прикладом є процес удосконалення перевізних технологій. З 327 станцій столичної магістралі на 216, що розташовані у межах Київської, Чернігівської, Вінницької, Житомирської, Хмельницької, Сумської і Черкаської областей, на початку 90-х років минулого століття обслуговувалося понад 6 тисяч 300 вантажовідправників.

    Залізниця обслуговує територію з розвиненим промислово-господарським комплексом. Серед вантажів, що відправляються, перше місце належить будівельним матеріалам - майже 64 відсотки. На другому місці - продукція лісопереробки - 7,8 відсотка, далі - цемент - 4,8 відсотка. А серед вантажів, що «заходять» у регіон, який обслуговують підприємства, підпорядковані магістралі, - кам’яне вугілля, нафтопродукти, будівельні вантажі, папір, хімічні та мінеральні добрива. У загальному обсязі перевезень 72 відсотка складає транзит. Що ж транспортується коліями столичної магістралі на перетині шляхів Південь - Північ та Схід - Захід? Залізна руда, нафтопродукти, кам’яне вугілля, чорні метали, продукція будівельної індустрії, промислові, сільськогосподарські та лісотехнічні вантажі.

    Цікава сторінка історії. 14 лютого 1992 року глави держав, які утворилися на теренах колишнього СРСР, уклали Угоду про координаційні органи залізничного транспорту. Відповідно до цього документу було засновано Раду залізничного транспорту країн - учасниць СНД і Балтії. Українські залізниці стали співзасновницями цієї авторитетної міжнародної організації. Влітку того ж року їх прийнято до Міжнародного союзу залізниць. На Другій загальноєвропейській конференції міністрів транспорту, які зібралися на Криті, було підписано Меморандум про порозуміння щодо розвитку пріоритетних транспортних коридорів у Центральній і Східній Європі. Через територію України згідно з критською класифікацією пролягають три таких коридори. Зокрема ці транспортні вектори пролягли і через Південно-Західну магістраль.

    Відомо, що там, де проходять міжнародні транспортні коридори, на порядок денний постає необхідність із суттєвого розвитку галузевої інфраструктури. Але на початку функціонування українських залізниць на прикордонних з країнами СНД станціях потрібно було вирішувати проблеми технічного і технологічного характеру. Станції, які стали прикордонними, проектувались і експлуатувались на основі типових технологічних процесів та техніко-розпорядчих актів як проміжні, дільничні, а деякі, - як сортувальні. Після утворення кордонів змінились умови експлуатаційної діяльності, що викликало потребу проведення робіт з метою виконання допоміжних операцій у стислі строки з мінімальними витратами. Змінювались також технологічні процеси роботи станцій на перехідних прикордонних пунктах. Це спричинило перехід з розряду звичайних станцій у прикордонні, колективам яких для виконання комплексу прикордонних і митних операцій необхідно було використовувати більше часу. На Південно-Західній - це станції Могилів-Подільський, Хутір Михайлівський, а також Зернове, Горностаївка, що розташовані на невеликій відстані від державних кордонів. Тому в умовах 90-х років минулого століття доводилось використовувати на цих напрямках роз’їзди, обгінні пункти та інші об’єкти залізничного господарства. Це врешті-решт скорочувало технологічні витрати. Тут оглядались вантажні поїзди, прикордонним нарядом у пасажирських поїздах проводився паспортний контроль і митний догляд пасажирів та їхнього багажу, як під час руху, так і під час зупинки поїзда на станції.

    На жаль, через занепад річкового транспорту на державному рівні на початку XXI століття зв’язки «ріка - залізниця» послаблено.

    Перехід столичної залізниці на ринкові відносини характерний і реформуванням системи управління підпорядкованих підрозділів, удосконаленням економічних стосунків магістралі з клієнтурою, яка користується транспортними послугами. По-новому стали працювати і служби Управління залізниці, частина з яких стала госпрозрахунковими. Тепер вони турбуються не лише про те, щоб підпорядковані їм підприємства надійно працювали, але й щоб займалися підсобно-допоміжною діяльністю, заробляючи гроші на виплату працівникам заробітної плати та на інші потреби.

    Віктор ЗАДВОРНОВ
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05