РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 37 (1 жовтня 2010) 

  • Історія та сьогодення Південно-Західної

    (Продовження. Початок у №39 - 48 за 2009 р., №1 - 35 за 2010 р.)

    У всіх сферах економіки країни все виразніше проступали риси глибокої соціально-економічної кризи. Це, звичайно, стало позначатися на діяльності Південно-Західної магістралі. Для подолання кризових явищ одного ентузіазму було явно недостатньо. Почався активний пошук виходу з критичної ситуації. В Управлінні залізниці почалася робота зі створення Асоціації Південно-Західної залізниці. Було взято курс на цілковиту економічну самостійність магістралі. На одній з нарад при начальнику Південно-Західної начальники служб внесли пропозиції щодо зміни структури підрозділів, які в основному зводилися до делегування певних управлінських функцій відділенням магістралі. Це дало можливість скоротити відповідні відділи, головним чином ті, які пов’язані з експлуатаційною роботою. Вирішення же питань технічної політики, матеріального забезпечення і інші функції пропонувалося залишити службам, переформувавши їх ланки в акціонерні підприємства або інші самостійні підрозділи, які мали б утримувати на договірних засадах управлінський апарат служб.

    Все частіше лунали голоси на користь створення Міністерства шляхів сполучення України. Прихильники його наводили такі аргументи: залізниці України перевозять 85 відсотків вантажів, з них лише 15 - за межі республіки.

    А на підприємствах магістралі тривало звичне робоче життя.

    «...З випередженням на місяць по навантаженню працювали колективи станцій Київ-Дніпровський, Ірпінь, Бородянка, Бровари, Бобровиці, Березань, Липовий Ріг».

    «...Залізничники станції Ярмолинці готувалися наприкінці 1990 року привітати своїх товаришів з новосіллям: завершувалося будівництво другого поверху восьмиквартирного житлового будинку».

    «...Колектив локомотивного депо Козятин завоював першість серед споріднених підприємств мережі залізниць. Йому за підсумками роботи в третьому кварталі було присуджено перехідний Червоний прапор МШС і ЦК профспілки галузі».

    «...Понад 30 тонн свіжих екологічно чистих продуктів було доставлено в Овруч з села Поліське Саратського району Одещини. Продукти були розподілені серед дітей».

    Такими є лише деякі штрихи до портрета колективу Південно-Західної залізниці кінця 90-х років. Їх можна віднести до поточних справ, що характеризує щоденну, нічим не примітну, на перший погляд, але таку важливу для суспільства роботу.

    ПОЧАТОК НОВОГО ВІДЛІКУ

    РИНКОВА СИТУАЦІЯ ВИМАГАЛА

    Умовно діяльність залізничного транспорту у незалежній Україні можна розділити на три великих періоди. Це дозволить чітко уявити, які труднощі прийшлося долати залізничникам Південно-Західної. Перший період - створення і становлення національної залізничної мережі, входження у ринкові умови господарювання одночасно із різким спадом економіки країни, а відтак і діяльності залізниць. Цей період продовжувався протягом 1991-1996 років. Наступний етап 1996-2000 років - стабілізація економічного життя у державі. Дефолт 1998 року надовго загальмував розвиток економіки країни. Повільне пожвавлення економічного розвитку наприкінці 1990-х років було поштовхом для зростання залізничного транспортного комплексу. Третім, можливо, більш довгим у часі періодом стало перше десятиріччя XXI століття. На початку - помітне зростання вітчизняної індустрії, нагальна потреба у реформуванні на ринку транспортних перевезень, поступове нарощування основних залізничних фондів. Але глобальна економічна криза 2008-2010 років мала відчутний вплив на господарську ситуацію в Україні.

    Важлива історична подія - проголошення 16 липня 1990 року суверенітету України і прийняття 24 серпня 1991 року Верховною Радою України законодавчого акта, що закріпив незалежність. Зі спогадів депутата Верховної Ради України, начальника Південно-Західної залізниці Бориса Степановича Олійника, який, знаючи настрої своїх виборців, трудівників сталевої магістралі в той доленосний для держави момент, віддав голос за суверенітет України:

    «Депутатом Верховної Ради я був обраний на Поділлі в Жмеринському виборчому окрузі. Це був дивний і неповторний час. Нам, народним депутатам, випала честь проголосити незалежність України. У справі законотворчості ми йшли невідомим для нас шляхом. У гарячих дискусіях народжувалися перші закони молодої країни, які стали фундаментом для створення правової цивілізованої держави».

    Петро МОСКАЛЕНКО, Віктор ЗАДВОРНОВ
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05