РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 36 (24 вересня 2010) 

  • Анатолій ФУРСА: «Літопис дорожньої профспілки - невід’ємна складова залізничної біографії»

    Голова Дорпрофсожу Південно-Західної залізниці - про історичні факти з життя дорожньої профспілки

    - Шановний Анатолію Олексійовичу, як зароджувався профспілковий рух на нашій залізниці?

    - Зародження профспілкового руху на нашій залізниці пов’язано з революційними подіями 1905 року, коли нестерпні умови життя, важка праця і політичне безправ’я призвели до колективних заворушень і страйків. З початку 70-х років XІX століття до 1905 року на залізницях України пройшло понад 100 страйків, протестів. Ініціаторами боротьби за свої права був робітничий люд залізничних майстерень. У Київських залізничних майстернях вперше такий страйк відбувся у березні 1879 року. З 7 по 14 лютого 1905 року страйкували службовці управління Південно-Західних залізниць.

    Хвиля страйків прокотилась всіма залізницями, причому всюди висувалися ті ж самі вимоги: поліпшення матеріального становища і умов праці. На деяких залізницях адміністрація йшла назустріч страйкуючим. Однак більшість начальників залізниць заявляло, що задоволення вимог страйкуючих перебуває поза їх компетенцією і кивало на Міністерство шляхів сполучення. Деякі обіцяли розглянути пропозиції працівників у найближчому майбутньому. Залізничники сподівались, що так і буде.

    Однак 11 лютого 1905 року з метою приборкання страйків усі залізниці було переведено на воєнний стан. За самовільне залишення робочого місця передбачався арешт і утримування у в’язниці терміном до восьми місяців. 11-16 березня 1905 року у Петербурзі відбулася нарада начальників залізниць, на якій наголошувалось на необхідності поліпшення в майбутньому матеріального становища службовців, разом з тим вимагалось від міністерства притягнути до відповідальності винних у порушенні руху на залізницях. І вже 25 березня 1905 року циркуляром міністра шляхів сполучення Хілкова заборонялось припинення руху і створення будь-яких виборних органів, що представляли б колективні інтереси працівників. Цим циркуляром було перекреслено всі надії працівників на покращення життя.

    Більшості залізничників стало зрозумілим, що для захисту своїх економічних і політичних інтересів потрібні не розрізнені, а спільні дії.

    До цього часу ідея створення Всеросійської залізничної спілки неодноразово обговорювалась на міжзалізничній секції при Музеї сприяння праці, на засідання якої приходило до 400 залізничників різних професій із усього Московського вузла. Циркуляр Хілкова підштовхнув їх до рішучих дій. Ідейним керівником розробки основних документів (проекти програми, статуту тощо) став В. Переверзєв, керуючий комерційною службою Московсько-Ярославсько- Архангельської залізниці.

    20 і 21 квітня 1905 року у Москві в умовах суворої конспірації відбувся з’їзд працівників від десяти залізниць. Південно-Західні залізниці представляв О. Шліхтер - організатор страйку службовців управління залізниці в лютому 1905 року.

    На з’їзді було прийнято рішення про створення Всеросійської залізничної спілки, розроблено організаційні принципи, прийнято резолюцію, в якій відображались питання про завдання спілки, методи боротьби, ставлення до існуючих політичних партій. Після закінчення роботи з’їзду учасники роз’їхались по залізницях для організації роботи зі створення спілок на місцях.

    18 травня 1905 року на станції Боярка за ініціативи О. Шліхтера відбулися нелегальні збори, в яких взяли участь 30 службовців Південно-Західних залізниць, де було створено Західне відділення Всеросійської залізничної спілки. Після цього були буремні революційні події загального страйку на залізницях, підписаний Миколою ІІ Маніфест «17 жовтня» і з’їзд делегатів Південно-Західних залізниць 6 листопада 1905 року на станції Жмеринка, на якому було прийнято статут професійної спілки працівників і службовців залізниці.

    Після заборони у 1906 році царським урядом діяльності профспілок на залізницях, вони до 1917 року перебували на нелегальному становищі. Відновила свою діяльність профспілка після лютневих подій 1917 року.

    Постановою ІІ Всеросійського з’їзду Спілки залізничників у липні 1920 року на залізницях утворюються дорпрофсожі, що об’єднували членів профспілки в межах залізниць. Така організаційна структура збереглася й до наших днів.

    Першим головою Дорпрофсожу Південно-Західної залізниці на з’їзді профспілки 23 грудня 1920 року, який проходив в умовах гострої класової боротьби, було обрано Івана Йосиповича Чухманенка.

    До речі, з’їзди профспілки залізниці проводились до 1937 року. В 1937 році до статуту профспілки було внесено зміни. Й 7 вересня 1937 року відбулася перша дорожня профспілкова конференція. В наступному році планується проведення ХХІХ дорожньої профспілкової конференції.

    - Який відсоток працівників залізниці входив тоді до профспілок?

    - До 1922 року всіх, кого приймали на роботу до державних підприємств і установ, протягом трьох днів зараховували до складу членів профспілки, і з їхнього заробітку автоматично утримувались профспілкові внески при виплаті заробітної плати. Перехід на добровільне членство в профспілці було запроваджено в січні 1922 року. Вступаючі брали на себе зобов’язання дотримуватись статуту профспілки і підтримувати її матеріально, завдяки індивідуальним членським внескам. До речі, таку норму було передбачено і в статуті профспілки, прийнятому на делегатському з’їзді на станції Жмеринка ще 6 листопада 1905 року. Добровільний вступ до профспілок супроводжувався перереєстрацією її членів із виключенням нетрудових та ворожих радянській владі елементів, внаслідок чого чисельність членів профспілки до вересня 1922 року скоротилась майже на третину. Надалі зростання кількості членів профспілки здійснювалося за рахунок залучення до профспілок тих, хто влаштовувався на роботу.

    За звітом Дорпрофсожу Південно-Західної залізниці за 1926 - 1927 роки, чисельність членів профспілки на 1 квітня 1928 року складала 58819 осіб. І збільшилась за два роки на 4870 осіб, або на 9%.

    У 1989 році членами профспілки були 99,7% працюючих, у 2005 році -96,9%, у 2009 році - 96%. Зменшення відсотку насамперед пов’язане з розвитком демократичних основ у суспільстві.

    На сьогодні чисельність дорожньої профспілкової організації залізничників складає 106 тисяч членів, у тому числі 87573 працюючих, 37734 - жінки, 16292 - молодь, 7463 - студенти, 10140 - учасники ліквідації та потерпілі від аварії на ЧАЕС, 10940 - ветерани праці - непрацюючі пенсіонери.

    - Якою була мета боротьби і що вимагали профспілки на початку своєї діяльності?

    - У жовтні 1905 року Центральним бюро, яке обрано на першому Всеросійському делегатському з’їзді працівників і службовців залізниць, узагальнено головні вимоги залізничників і направлено голові Комітету Міністрів С. Ю. Вітте. Серед них - підвищення заробітної плати з установленням мінімальних її розмірів у залежності від місцевих умов; відміна штрафів, понадурочних годин роботи, а також нічних, що не передбачені службою; 8-годинний робочий день, а для змінних працівників - не більш 12 годин; тижневий максимум робочого часу не менше 48 годин; повне забезпечення медичною допомогою за рахунок бюджету залізниць; негайне поліпшення санітарно-гігієнічних умов праці і побуту; встановлення щорічної місячної відпустки зі збереженням заробітної плати; обов’язкове безплатне навчання дітей на рідній мові; встановлення правил внутрішнього розпорядку і розподілу роботи; права на корпоративні організації; права на проведення загальних зборів для обговорення своїх потреб; розробка «Положення про залізничних службовців» та інші.

    У прийнятому на з’їзді спілки 6 листопада 1905 року у Жмеринці статуті профспілки працівників і службовців залізниці зазначалось, що спілка організовує і керує боротьбою, допомагає своїм членам і їхнім сім’ям під час страйків і безробіття, сприяє в пошуках роботи, надає підтримку в разі смерті, хвороби, арешту і т.і. І до того ж організовує юридичну допомогу своїм членам, публікує для загального огляду найбільш характерні факти свавілля з боку залізничної адміністрації. Спілка організовує бібліотеки, збори, мітинги, масові лекції і сприяє всьому тому, що може забезпечити розвиток самовіданності залізничних службовців. Для об’єднання своєї діяльності з діяльністю інших робітничих партій і організацій спілка підтримує з ними тісні стосунки.

    - Це вже історія. Анатолію Олексійовичу, а як зараз проводжуються ці традиції? Які основні завдання на сьогодні стоять перед профспілкою?

    - Згадані напрямки роботи з урахуванням вимог часу і рівня суспільного розвитку застосовуються профспілкою і в сьогоденні. Зараз діяльність профспілок регламентується державними законодавчими актами, такими як Кодекс законів про працю України, законами про профспілки, про колективні договори і угоди, а ще - статутом профспілки залізничників і транспортних будівельників України. Основним документом у взаємовідносинах профспілки з адміністрацією щодо захисту соціальних, економічних і трудових прав та інтересів працівників є галузева угода і дорожній колективний договір.

    Прообразом колективного договору між робітниками і підприємцями є перша письмова угода про створення заводської комісії уповноважених від працівників і адміністрації на Харківському паровозобудівному заводі 1 лютого 1905 року. У квітні 1905 року таку комісію було створено і в Київських залізничних майстернях (нині Київський ЕВРЗ).

    Слід зазначити, що діючий сьогодні дорожній колективний договір Південно-Західної залізниці є найбільш об’ємним за соціальними пільгами і гарантіями для працівників залізниці у порівнянні із дорожніми колдоговорами інших залізниць. Витрати на реалізацію зобов’язань дорожнього колдоговору залізниці в минулому році за всіма джерелами фінансування на одного працівника склали 9578 грн., що на 7,3% вище, ніж в середньому по Укрзалізниці. З метою стабілізації пільг і гарантій по колдоговору на більш тривалий термін ми з вами вперше в колдоговірній практиці прийняли у 2001 році колдоговір на п’ять років, а в 2005 році продовжили його дію до 2011-го. Це дозволило щорічно вводити до нього доповнення, направлені на посилення рівня захисту працівників.

    Основне завдання, що стоїть зараз перед нами, - це, щоб наслідки фінансово-економічної скрути, зменшення обсягів перевезень, щонайменше впливали б на рівень соціально-економічного добробуту працівників залізниці. Досить нагадати, що завдяки позиції дорожньої профспілки при зменшенні чисельності працюючих на залізниці в 2009 році на 3403 особи тільки 37 працівників звільнено за скороченням штатів, що склало 1,1% від загальної кількості звільнених.

    - Які заходи застосовуються для виконання у повному обсязі вимог колективного договору?

    - Головне в цьому - постійний контроль за виконанням взаємних колдоговірних зобов’язань. Лише, приміром, у минулому році Дорпрофсожем, територіальними і первинними профспілковими організаціями було підготовлено і розглянуто 69 питань щодо дотримання адміністрацією індивідуальних і колективних інтересів залізничників. За останні три роки в дорожній колективний договір внесено 43 зміни і доповнення, які направлені на посилення рівня соціальних пільг і гарантій працівників залізниці. Ми розуміємо, що запорука у виконанні вимог колдоговору - не тільки у контролі, а й у мобілізації колективів на поліпшення фінансового стану залізниці, поповнення того кошика, з якого фінансуються виплати згідно із колективним договором. Для цього в колдоговорі передбачено і зобов’язання працівників залізниці. Виконання взаємних зобов’язань, підтримка завдяки цьому рівня соціального захисту залізничників забезпечують умови соціальної стабільності в трудових колективах. Вважаю, що в такому напрямку потрібно працювати і надалі.

    - Анатолію Олексійовичу, що передбачається зробити у майбутньому для покращення профспілкової роботи?

    - Ми - напередодні звітно-виборної кампанії у профспілці, яка пройде в наступному 2011 році. І головне завдання я бачу в тому, щоб наш профактив, який нині складається з 254 голів профкомів, у тому числі - 55 звільнених від основної роботи, та 8183 членів профактиву, зберіг би здатність не лише захищати права та інтереси членів профспілки, а й підняти цю роботу на більш високий рівень.

    На завершення хочу поздоровити всіх працівників залізниці, наших спілчан, з 140-ою річницею Південно-Західної залізниці. І хай праця на сталевих магістралях принесе вам достаток і добробут у ваші родини. Миру вам і злагоди!

    - Дякую за цікаву розмову.

    Спілкувався Сергій ГУК
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05