РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 35 (17 вересня 2010) 

  • «Сюрприз» для Гітлера від юного партизана


    Євген Пилипович Момотюк

    Коли розпочалася Велика Вітчизняна, Жені МОМОТЮКУ ледь виповнилося п’ятнадцять. Його рідний Миропіль фашисти окупували вже у перші тижні війни. А до кінця сорок першого містечко було вже далеко за лінією фронту, що все далі відкочувався на схід. Про те, що діється там, на фронті, тут, на окупованій території, місцеві жителі дізнавалися зі скупих рядків листівок з повідомленнями «Совинформ-бюро», що розповсюджувалися місцевими підпільниками. І, мабуть, ніхто з них не здогадувався тоді, що одним із розповсюджувачів цих листівок був їхній земляк - цей п’ятнадцятирічний юнак.

    - Саме із розповсюдження таких листівок і розпочалася моя боротьба у партизанському загоні, яким керував наш земляк Василь Іванович Тимощук, якому у 1944 році було присвоєне високе звання Героя Радянського Союзу, - згадує колишній підпільник-партизан. - З Василем Івановичем я був знайомий ще до війни. Ми жили по сусідству у Мирополі, адже мій батько працював там на залізничній станції бригадиром колійників. Тож коли ми залишилися на окупованій території, Василь Іванович якось при зустрічі запропонував мені розповсюджувати підпільні листівки. Я тоді ще не знав, що він очолює місцевий партизанський загін. Для мене від був просто дядя Вася - хороший знайомий мого батька. І, звичайно, було приємно, що ця людина тоді повірила у мене. Я ж на той час був вже комсомольцем і жадав воювати з ворогом, не зважаючи на юний вік.

    Розповсюдження листівок - то було бойове хрещення молодого підпільника. Пізніше, коли партизанський рух на окупованій території поширився і став справжнім фронтом у тилу ворога, Жені Момотюку доручали більш важливі і відповідальні завдання. Він став зв’язковим партизанського загону, одним із провідників диверсійних груп. За роки партизанської війни їхній загін пустив під укіс понад двадцять ворожих ешелонів з особовим складом та бойовою технікою ворога, і значну частину з них підірвали саме ті диверсійні групи, яких виводив на місце завдання юний партизан. Він чудово знав місцевість, добре орієнтувався у лісі. Був сміливим, відважним і разом з тим обережним. За всі партизанські роки їхня диверсійна група жодного разу не потрапила у засідку, не втратила жодної людини.

    - Звичайно, не всі наші виходи на завдання завершувалися успіхом, - говорить Євген Пилипович. - Траплялося, що натикалися і на засідки, і на посилену охорону об’єктів. Але завжди завчасно виявляли це завдяки розвідці. Тож у бій не вступали, а намагалися перехитрувати ворога: діяли в обхід чи готували інший план дій. Виконати бойове завдання для нас, звичайно, було головним. Однак зберегти життя людей також було не менш важливим.

    Було у біографії юного партизана і виконання бойового завдання, яке він вважав тоді цілком звичайним, рядовим, проте згодом воно стало резонансним. Партизанам загону стало відомо, що гітлерівці неподалік проклали нову лінію зв’язку. Зробили це таємно, добре замаскували. Однак групі партизан, до якої входив і Євген Момотюк, вдалося встановити місце, де було прокладено кабель. Вони відкопали його і підірвали. Переполох гітлерівців був неймовірний. Це вже потім стало відомо, що це була пряма лінія зв’язку зі ставкою Гітлера у Вінниці.

    Навесні 44-го радянські війська визволили від окупантів територію Житомирської та Хмельницької областей, де діяв партизанський загін Василя Тимощука. Більшість партизан влилися до лав діючої армії. Призвали до армії й Євгена. Однак через те, що йому не виповнилося й вісімнадцяти, юнака на-правили не на фронт, а у підрозділи, що працювали на відновленні залізничних колій. Це й стало початком його трудової біографії на залізниці. Колишній партизан, який під час війни пускав під укіс поїзди і руйнував залізничні колії, після її завершення став ці колії відновлювати і будувати. За більш як сорок років роботи на залізниці він пройшов шлях від стрілочника до заступника начальника Козятинського відділка залізниці. Його добре знають по спільній роботі залізничники станцій Цвітоха, Понінка, Попільня, Вінниця, Козятин. Та й серед колег по роботі за всі ці роки було чимало його побратимів-партизан. Той самий командир загону Василь Тимощук тривалий час працював начальником станції Полонне.

    Кавалер ордена Вітчизняної війни Євген Пилипович Момотюк зараз на заслуженому відпочинку. Проте, він не втрачає зв’язок із колективом, де працював багато років. Бере активну участь у роботі ради ветеранів, бажаний гість у трудових колективах дирекції.

    Анатолій Садовенко
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05