РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 35 (17 вересня 2010) 

  • Формувальники залізничних звитяг


    начальник лабораторії Катерина СТРИГУНОВА та інженер-технолог Юлія БОГДАНЧУК


    зварник-арматурник Олексій КОБИЛЯНСЬКИЙ


    ветеран заводу Ніна ХОНЕНКО

    Останнім часом на столичній магістралі спостерігається будівельний бум. Це набирає оберти реалізація програми підготовки до ЄВРО-2012, якою передбачено оновлення багатьох залізничних об’єктів. У здійсненні цього задуму вагома роль належить Київському заводу залізобетонних конструкцій Південно-Західної залізниці, без виробів якого не обходиться жодна новобудова на залізниці. Номенклатура виробів досить численна, а головне (у сучасному бізнесі) - вся продукція сертифікована. Проте сьогодні розмова не про виробництво, а про людей, чиїми руками створюються ці, як кажуть, матеріальні цінності.

    СКЛАДОВІ МІЦНОГО ФУНДАМЕНТУ

    З п’яти цехів заводу арматурно-формувальний, певне, основний. На арматурній дільниці кореспонденти побачили невеличку на зріст жіночку. І мимоволі зачарувалися її діями. Під її руками за допомоги контактного зварювання сталеві прути перетворювались на вигадливе мереживо - кістяк майбутніх фундаментів, панелей, платформ, який має забезпечувати міцність і надійність залізобетонним виробам.

    Знайомимося з майстерною мережницею. Це Ніна Василівна Хоменко. Вона працює на залізниці з 1960 р.! 18-річною дівчиною приїхала вона до Києва з житомирської сільської глибинки і влаштувалася бетонщицею на рейкозварювальний поїзд. «Так, робота важка, не для жіночих рук, але куди було подітись?» - посміхається Ніна Василівна. Через 19 років знайшла більш «легку»: арматурницею на нашому заводі.

    У стінах арматурного цеху під сполохи контактної зварки, як один день, промайнуло три десятиріччя. Працювала сумлінно, на всю «віддачу», чим і заслужила повагу і авторитет у суто чоловічому колективі. Подяки і нагороди від керівництва теж не оминали її.

    Так, залізничне будівництво стало її долею: скільком вокзалам, посадочним платформам, технічним приміщенням, житловим будинкам на залізниці її руки забезпечили міцність на десятки років - не порахувати. Чоловік Іван Федорович також був залізничним будівельником, працював муляром у колишньому БМП-763, та, на жаль, вже десять років, як пішов з життя.

    Й дочка Людмила пішла матусиною стежкою, починала трудовий шлях поруч з нею арматурницею. П’ять літ віддала заводу, тепер працює в метрополітені. За цей час наділила матусю втіхою та клопотами - подарувала двох онуків.

    Свій досвід Ніна Василівна завжди охоче передає молодим арматурникам. Їй є чим поділитися, чого-чого, а досвіду у неї вистачає. Це підтверджує й Олексій КОБИЛЯНСЬКИЙ, робоче місце якого неподалік. Десять років тому після військової служби прийшов він на завод і влаштувався до арматурного цеху. За плечима було Житомирське ПТУ-4, в якому отримав фах електрозварника. Ніну Василівну Олексій вважає своєю наставницею. Вона за віком годиться Олексію в матері, отож він і ставиться до неї, по-синов’єму. З любов’ю та повагою. До того ж вони земляки, житомирчани. До речі, на КЗЗК працює і дружина Олексія Олена - маляр столярного цеху. А мешкають разом із трирічним сином в гуртожитку біля ст. Київ-Московський.

    Звичайно же, знайомлячись із заводом та його працівниками, ми не могли оминути святая святих виробництва - лабораторії відділу технічного контролю. Саме вона є гарантом якості та надійності продукції заводу. «До якості залізобетонних виробів на нашому заводі підвищені вимоги» - каже начальник лабораторії Катерина СТРИГУНОВА. Й слово її вагоме, адже вона не новачок на заводі, працює тут чверть століття. Відчувається, що справу свою знає і любить. Любить і рідний підрозділ. Почуття ці передала синові Олександру, який працює на заводі майстром з навантаження.

    - Для заводської продукції використовується бетон марки 400–450 з морозостійкістю F300, тобто такий, що має витримувати мороз до -40°С, - продовжує оповідь Катерина Василівна. Кожна партія виробів проходить випробування на міцність на спеціальному пресі. Разом з продукцією в пропарювальну камеру ставиться кубик 200х200 з пробою бетону. На стіні - спеціальні таблиці показників, розраховані на кожну марку бетону: під яким тиском руйнується та чи інша марка. Якщо виріб не відповідає розрахунковій міцності, для нього визначається відсоток придатності. Тоді цей виріб може бути використаним за іншим призначенням. На ці роботи державним центром стандартизації видано свідоцтво про атестацію, так що надійність випробувань гарантовано...

    АДРЕСИ НОВОБУДОВ

    До почесного залізничника, формувальника Олександра ПРИЛУЦЬКОГО, ми підійшли саме в той час, коли він встановлював на вібро-стенді заповнену бетоном форму фундаментного блоку. Для інтерв’ю момент не дуже підходящий. Проте на коротеньку розмову з ним ми все-таки спромоглися. Олександр працює на заводі 23 роки, опанував виготовлення всіх бетонних виробів. Про себе коротенько та неохоче: родом із Сумщини. Одружений, має трьох дітей. Старший син служить у війську. Середня дочка навчається в аграрній академії, молодша - в школі. Вся родина мешкає в двокімнатному гуртожитку у Вишневому.

    …Крокуємо до цеху металоконструкцій заводу, де нас приголомшує скрегіт заліза та осліплюють сполохи електрозварки. Робота кипить.

    - Продукція цеху найрізноманітніша, доводиться виконувати замовлення під якійсь конкретний об’єкт. Як було, скажімо, під час впровадження автомийного комплексу у Київській вагонній дільниці та моторвагонному депо у Фастові, - розповідає начальник цеху Микола КАДЕТ. - Постійними виробами цеху є огородження для станцій та платформ, а також елементи кріплення контактної мережі. Таким чином КЗЗК робить свій гідний внесок у справу електрифікації столичної магістралі.

    У спілкуванні з майстром цеху Ігорем КОНДРАТОВЦЕМ та зварниками Петром ЦЕГЕЛЬНИКОМ і Ігорем ДОРОШКОМ дізнаємося, куди йдуть їхні вироби. З’ясовується, що нинішні витвори їхніх рук призначаються для спорудження заводу з утилізації сміття на вагонній дільниці, а також платформи Склозаводська.

    Про адреси споживачів виробів заводу докладніше дізнаємося з розмови з головним інженером Іваном ОПАНАСЕНКОМ і начальником виробничо-технічного відділу Віталієм РОМАНЕНКОМ. Фастів, Київ.

    Вироби заводу використовуються на багатьох будівельних об’єктах залізниці. Під час електрифікації дільниці Конотоп - Ворожба заводські умільці постачали елементи контактної мережі. При реконструкції ст. Фастів робили навіси для платформ. Для платформ Склозаводська, Лівий берег - огородження, тротуарну плитку типу ФЕМ, бордюри. Зараз забезпечують своєю продукцією ремонтників платформи Тарасівка.

    - Чи розширює завод номенклатуру своїх виробів? - цікавлюсь у співбесідників.

    - Так! Щороку у нас з’являється якась новинка. Приміром, у минулому році освоїли виготовлення тротуарної плитки «Старе місто», у цьому році - плитки «Рустико», що наразі застосовується на пл. Лівий берег. Однією з останніх новинок було запровадження трирівневого фундаменту для нових будівельних об’єктів залізниці. В перспективі - інші нововведення, адже розбудова на залізниці не припиняється. Й ми мусимо не відставати від неї ні на крок.
    Фото Сергія ГУКА

    Анатолій РОМАНОВ
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05