РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 34 (10 вересня 2010) 

  • Історія та сьогодення Південно-Західної

    (Продовження. Початок у №39 - 48 за 2009 р., №1 - 33 за 2010 р.)

    Естафету трудового подвигу невдовзі підхопив на цьому будмайданчику колектив Вінницького будівельно-монтажного поїзда (головний інженер Ю.Я. Парійчук і виконроб В.А. Окружко). Ці дорожні будівельники також брали участь у розвитку колійного господарства станції Вільча.

    Відзначилися і працівники колійної машинної станції-122, які в стислі терміни уклали ще три додаткових колії. Бувало, за добу на станції Вільча вивантажувалося матеріалів більше, ніж на всіх разом узятих станціях Коростенського відділення залізниці. Так, протягом доби 10 травня 1986 року до Чорнобильської АЕС підвели з різних напрямків 23 состави з технікою і вантажами.

    …У перші найбільш напружені дні на станції Вільча працювали всі, практично без відпочинку і сну. Багатьом запам’яталася прохолодна травнева ніч. Перший заступник начальника Південно-Західної залізниці В.М. Ярчук у накинутому на плечі військовому плащі з сигнальним прапорцем і ліхтарем на шляхах поміж іншої оперативної роботи ще й намагався направляти групи вагонів. Його присутність на станції, конкретні вказівки знімали у людей нервовість. Не було часу думати про небезпеку. Залізничники працювали як на одному подиху - злагоджено і чітко.

    Уміло і професійно грамотно виконували свої обов’язки чергові по станції Вільча К. Бутковський, В. Блекоть, складачі поїздів В. Ляшенко, Н. Недашковський та їх колеги-залізничники.

    У роботі на станціях Вільча та інших у зоні радіоактивного забруднення брали участь не лише залізничники Південно-Західної. Суттєву допомогу надали працівники Львівської, Придніпровської, Одеської, Донецької та Південної залізниць.

    У ті повні трагізму дні на передових рубежах перебували і журналісти «Рабочего слова» - газети залізничників Південно-Західної магістралі. Наведемо кілька витягів з репортажів.

    «Будівництво «саркофага», або, як кажуть фахівці-атомники, «укриття», ще тривало, а залізничники Південно-Західної вже приступили до виконання нового, не менш відповідального завдання. Постало питання про будівництво міста Славутич, реконструкції всієї ділянки від Чернігова до Янова... Темпи будівництва міста вражають. Всього кілька місяців тому заступник начальника станції Неданчичі Володимир Іванович Мурашко, в черговий раз показуючи нам новобудови, говорив: «Пам’ятаєте? Цієї дороги не було. А яка потужна котельня! Три школи буде. Ця - на 1 тис. 260 місць. Плавальний басейн, дві їдальні, клуб, спортивні зали!..»

    За словами Анатолія Григоровича Сороки, який працював у ті роки заступником начальника залізниці (він тривалий час керував роботами з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС), будівництву 50 км нових колій на дільниці Славутич - Янів передувала трудомістка і небезпечна робота - зняття засипаної радіоактивним пилом колійної решітки, щебеню. Там були задіяні відбудовні поїзди та колійні машинні станції з Конотопа, Козятина, Коростеня. Роботи велися під безпосереднім керівництвом начальника Чернігівської дистанції колії Анатолія Федоровича Чабана.

    Треба було, крім усього іншого, ввести автоблокування, електричну централізацію на станціях Іолча, Пересадочна, Посудове, Семиходи, електрифікувати 90 км колій, обладнати електричною централізацією 105 стрілок.

    Начальник Південно-Західної залізниці Б. Олійник видав з цього приводу наказ. За забезпечення своєчасного демонтажу колійної решітки та надання фронту робіт для дезактивації дільниці колії Янів - Чернігів, виявлені при цьому ініціативу і самовідданість, отримали подяку і премію:

    - по Овруцькій дистанції колії: старший дорожній майстер П.С. Козаченко, монтери колії В.Н. Рубан, М.М. Причепа, П.К. Хомич, А.С. Старовойт;

    - по колійній машинній станції № 122: дорожній майстер А.А. Лузан, газорізальники І. І. Галицький, А.І. Венгловський, машиністи укладального крана В.П. Стужук, М.Д. Кальчук, монтери колії П.Н. Ковальчук, водій А.А. Виговський, головний кондуктор Н.Е. Франчук, машиніст моторної платформи Н.І. Сичевський, водій дорожньої автобази С.А. Віль.

    Подібних наказів видавалося ще багато. Подвиг залізничників не залишився без уваги. Багато залізничників за вмілі та самовіддані дії в період ліквідації наслідків аварії були удостоєні високих державних нагород. Знаком «Почесному залізничнику» нагородили 112 працівників Коростенського відділення. Колектив відділення був нагороджений Почесною грамотою Президії Верховної Ради України. Хоча, крім морального заохочення, вимагалося щось більш відчутне конкретна турбота.

    Програм допомоги постраждалим від аварії на ЧАЕС приймалося чимало. На жаль, через брак коштів не завжди була можливість виконувати заплановане в повному обсязі. А треба було багато уваги приділити лікуванню транспортників, забезпечити їх житлом, екологічно чистим харчуванням.

    В історії України і Південно-Західної залізниці має назавжди залишитися пам’ять про тих, хто з перших хвилин Чорнобильської катастрофи взяв безпосередню і діяльну участь у ліквідації наслідків цієї трагедії. Золотими літерами будуть вписані імена таких чудових залізничників Південно-Західної, як І.Л. Киселевич, І.А. Тимошенко, І.І. Черкес, П.Г. Марченко, А.І. Киселевський, А.І. Фесько, В.Ф. Ображний, І.Г. Бортуп, Г.Н. Харітіч, А.П. Бутенко, Д.П. Товпак, В.А. Литвиненко, В.Ф. Журавський, Л.В. Терещенко, Г.Г. Брей та багатьох інших.

    Усього в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС взяли участь понад 4 тис. працівників Південно-Західної залізниці.

    Радіоактивного забруднення зазнала територія, на якій розташовано 86 станцій. Тільки на Коростенському відділенні 55 - в зонах стійкої радіації і забруднення радіонуклідами.

    На цій території проживало у 80-ті роки минулого століття понад 50 тис. залізничників та членів їхніх сімей. Дітей дошкільного віку налічувалося понад 5 тис., а школярів - 10 тис.

    Трагедія Чорнобиля і сьогодні торкається своїм чорним крилом доль багатьох людей. На Південно-Західній залізниці спостерігається з року в рік зростання захворювань з онкологічною патологією, захворювань ендокринної та серцево-судинних систем. Збільшилася кількість анемій, захворювань органів дихання і шлунково-кишкового тракту. Медики зазначають переважання захворювань органів дихання, нервової системи та слуху, системи кровообігу.

    Атомні реактори Чорнобильської АЕС хоча й зупинені, але там, на станції, продовжують працювати спеціалісти, які готують її до повної консервації і нового надійного укриття набагато десятиліть. Працюють і залізничники, котрі її обслуговують.

    Найбільша у світі техногенна катастрофа, Чорнобильська трагедія, ще довго нагадуватиме людству про смертельні ризики безпечного поводження з атомною енергією.

    (Далі буде...)

    Фото із архіву «Рабочего слова»

    Петро МОСКАЛЕНКО
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05