РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 33 (3 вересня 2010) 

  • Архіви свідчать: катів не прощено


    в’язні Бухенвальда

    У Німеччині розсекречено найбільший у світі архів жертв нацистського режиму. Для мільйонів українців, чиї пращури пройшли табори смерті, з’явився унікальний шанс дізнатися про минуле власної родини. Величезне сховище документів, що належить Міжнародній службі розшуку (МСР), яку курує Міжнародний комітет Червоного Хреста, розташовано у німецькому місті Бад-Арользен (земля Гессен). Тут зберігаються понад 50 мільйонів ділових актів, зміст яких свідчить про долі 17,5 мільйонів жертв нацистського режиму.

    У 2006 р. МСР вперше відкрила власні архіви - банк даних про діяльність фашистських катів, документи для якого служба збирає впродовж піввіку - для усіх зацікавлених. А після того, як величезний масив даних було переведено в електронну версію, з’явилася можливість популяризувати відомості у країнах, що постраждали під час Другої світової війни.

    Як результат, у 2008 р. до Міжнародної служби розшуку надійшло понад 10 тис. запитів, у 2009-му - майже 12 тис. Цей потік не припиняється і сьогодні. З України протягом поточного року адресовано майже 400 прохань про розшук рідних і близьких.

    Цікавитися є про що: до поіменної картотеки архіву (нагадаємо - понад 50 мільйонів одиниць) належать ордери на арешт, трудові книжки, страхові поліси, медичні карти, протоколи допитів і навіть звіти про медичні дослідження над ув’язненими.

    Документи часів Третього рейху почали збирати для архіву Бад-Арользена з усіх куточків окупованої Європи відразу після закінчення війни. Завдяки картотеці можна отримати інформацію про машину масових знищень: докладні описи таборів смерті, «методики» катувань тощо. Протягом останніх місяців фашисти, які намагалися замести сліди, активно спалювали письмові підтвердження своєї злочинної діяльності. Дані про «ноу-хау» концтаборів Дахау та Бухенвальд, Освенцім збереглися у повному обсязі. У той же час від документів концтабору Собібор не залишилось навіть згадки. У звітах, які збереглися до сьогодні, можна відшукати точні деталі «побуту» відомих до сьогодні концтаборів: чим живилися в’язні, у кого були воші тощо.

    «Якщо скласти документи разом, один до одного, то утвориться шлях довжиною у 26 тисяч кілометрів», - стверджує на сторінках європейських центральних видань архівіст МСР Ніколь ДОМЕНІКУС.

    Більша частина відповідей МСР - історії із сумним фіналом - підтвердження фактів примусового рабства та констатація загибелі полоненого. Але бувають і щасливі винятки.

    Архів Бад-Арользена відкриває інформаційну скриньку найтрагічніших подій та доль ХХ ст. Тут зберігаються документи організації «Лебенсборн» («Джерело життя»), яку засновано у 1935 р. за ініціативою рейхсфюрера СС Генріха Гіммлера. Організація надавала матерям-одиначкам можливість народжувати дітей у притулках, де після пологів рейх турбувався про матір та дитину. Матерів спонукали виходити заміж за батьків своїх дітей, але чиновники сприяли їхньому усиновленню іншими батьками. За проектом творців організації, дітей з окупованих країн Східної Європи, які мали «арійську зовнішність», вартувало привозити до Німеччини, щоб віддавати на виховання до родин з Рейху. Діяльність організації мала на меті:

    1) Створення сімей, які б забезпечували народження повноцінного у расовому відношенні потомства.

    2) Матеріальну підтримку всіх німецьких матерів, які здатні надати Третьому рейху справжніх арійських дітей.

    3) Допомогу арійським дітям.

    Як стверджують іноземні видання, в архівах МСР міститься докладна інформація про «Меню Аушвіца». Тут є дані про добову пайку, що отримували в’язні, задіяні на важких роботах. Відповідно до «меню» від 7 грудня 1942 р. напрацьовитішим належало отримати 450 грамів хліба, 30 грамів маргарину й 125 грамів сиру. У порівнянні з щоденною нормою табору два роки потому (у 1944-му) це «меню» здається вишуканим.

    Ще один страшний документ - список прибулих до концентраційного табору Освенціма. Багатьох в’язнів відразу після прибуття до «закладу» відправляли на роботи, де через умови праці більшість вмирала. У документах нацисти переважно вказували доволі поширену, як на

    їхній погляд, причину смерті - серцевий напад або запалення легень. У жодному з документів з архіву неможливо віднайти згадки про газові камери. Проте, за свідченням багатьох істориків масові знищення із застосуванням газових печей мали місце в Освенцімі, Дахау, Треблінці, Бухенвальді, Маутхаузені, Майданеку и Оранієнбурзі.

    Розсекречений архів - джерело інформації для тих, хто складає генеалогію та досліджує історію Другої світової війни. Тут зберігають кореспонденцію про органи СС (озброєні формування нацистської армії фашистської Німеччини), тюрми та концтабори. Існують протоколи про допити свідків та спеціальні інструкції щодо приборкання «неслухняних» в’язнів.

    Щоб отримати можливість працювати з архівами, потрібно заповнити спеціальну форму на Інтернет-сайті МСР. Дев’ятого травня 2009 р. його було русифіковано. Архівісти обіцяють: жодна заява не залишатиметься без уваги. Пам’ять нетлінна.

    Взятися за цей матеріал мене спонукав один єдиний факт: мати автора цих рядків, тоді ще Смолянінова Ніна Семенівна, 1924 р. народження, відпрацювала через «добровільну» репатріацію до фашистської Німеччини електрозварницею у цехах машинобудівного концерну Круппа майже два роки. Про тяжкий час поневірянь української полонянки із села Гореничі Київської області вона неодноразово розповідала своїм синам. Чи «кувала» звичайна дівчина з берегів Ірпеня перемогу фашистським катам? Ні, але це зовсім інша історія. Проте з позитивним закінченням життєвого сюжету для тих, хто ненавидить фашистську чуму ХХ ст.

    «Ми відкриваємо зовсім іншу нову главу і говоримо: ні, це поки що не закінчена книга. Її буде продовжено, - стверджує на сторінках таблоїду «Кореспондент» голова Міжнародної служби розшуку Рего МАЙСТЕР. - За її допомогою ми будемо будувати наше майбуття».

    Архіви свідчать: катів людства не прощено.

    Віктор ЗАДВОРНОВ
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05