РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 31 (20 серпня 2010) 

  • Висока людяність відомої людини

    Наум Якович ГОЛЬДЕНБЕРГ. Це ім’я добре відоме майже кожному працівнику нашої залізниці. Адже багато із них проходили лікування, оздоровлення у медичному закладі на курорті Хмільник, який практично створила і півстоліття очолювала ця неординарна людина.

    Так, саме неординарна. Про це свідчать чисельні звання та титули. Зокрема, кандидат медичних наук, Заслужений лікар України, почесний громадянин міста Хмільника, почесний професор Вінницького медичного університету імені Миколи Пирогова, почесний залізничник… До цього варто додати бойові та державні нагороди, галузеві відзнаки та ін. Наум Якович видав до сотні наукових праць, серед яких - монографія «Курорт Хмільник». Однак найбільшою його заслугою та й трудовим здобутком є створення оздоровниці залізничників, яка на сьогодні є однією із найкращих у нашій країні.

    А розпочиналось усе далекого 1954 р., коли волею тодішнього керманича столичної магістралі Петра Кривоноса, Наума Гольденберга було призначено головним лікарем майбутньої оздоровниці. Чому майбутньої? А тому, що на той час тут існувало лише щось схоже на лікувальний заклад. У спадок новому керівникові, як значиться в історичній довідці, дісталось: «двоповерховий спальний корпус на 20 ліжок, гараж, склад, машина-полуторка і однокінна підвода, якою підвозили хліб, молоко, питну воду. Ванни, деякі інші лікувальні процедури хворі одержували в обласній водолікувальниці, причому в незручні для них ранішні та вечірні години. Поруч із лікарнею від зорі до зорі лунко грюкала «гільйотина», спалахували сліпучі снопи електрозварки у промартілі «Металіст», що продукувала корита для колгоспних свиней і гранчасті цвяхи. Поодаль навівала сум болотиста, в кілька десятків гектарів, густо поросла верболозом, осо-кою і очеретом непрохідна заплава Південного Бугу, звідки доносились гучні жаб’ячі хори».

    Наскільки усе змінилось може пересвідчитись кожен, хто завітає до Хмільника у Центр реабілітації залізничників Південно-Західної залізниці. Не дарма ж говорять, краще один раз побачити, а ніж десять разів почути. І більшість із того, що на сьогодні є в оздоровниці, створено за часу керівництва нею Наума Яковича та за його активної участі. Втім, про це уже чимало написано, тому не буду повторюватись, а спробую розкрити ще одну рису характеру нашого героя.

    - Я і мої обидва сини готові віддати по п’ять років свого життя, аби подовжити вік Науму Яковичу, - заявила під час нашої розмови головна медсестра МЦРЗ Алла ГОНЧАР.

    Таке зізнання мене здивувало, тому попросив мою співрозмовницю пояснити, чим викликане таке відношення до уже колишнього її керівника.

    - У нашій оздоровниці я розпочала працювати 22 роки тому медсестрою лікувально-діагностичного відділення, - розповідає Алла Павлівна. - Посада, зрозуміло, рядова. Таких - не один десяток. Тому головний лікар мене мало знав. Та у нашій родині сталась біда - трагічно загинув мій чоловік, співробітник міліції. У той же день до мене підійшов Наум Якович, висловив співчуття і запропонував свою допомогу. І ця допомога була відчутною, особливо у такій важкій ситуації. Через рік, коли потрібно було поставити пам’ятник на могилі покійного, знову довелось звертатись до головного лікаря. Він виділив машину, працівників, які й виконали усі роботи на кладовищі. У подальшому при кожній зустрічі він постійно цікавився моїми справами, підтримував, підбадьорював теплим словом.

    Кажуть, що біда не приходить одна, - продовжує свої спогади Алла Гончар. - Тож і у мене так сталось. Після важкого захворювання я уже не могла самостійно рухатись. Місцеві лікарі не могли мені допомогти. Тоді мій старший син Павло, без мого відома, пішов до Наума Яковича і заявив: «Я втратив батька, але не хочу втратити маму, допоможіть мені». Наступного ранку біля нашого будинку на мене чекала службова машина головного лікаря. Мене відвезли у Вінницю на консультацію до професора, з яким домовився Наум Якович. Призначили курс лікування, після якого я повністю одужала і приступила до роботи. За доброту, чуйність, людяність я безмежно вдячна моєму керівнику. І відверто скажу, що на прикладі Наума Яковича я виховувала своїх синів.

    Схожі розповіді про Наума Гольденберга, якому днями виповнюється 85 років, мені довелось почути і від інших працівників медичного центру. Усі, хто із ним працював протягом багатьох років, лише із вдячністю згадують про нього, відзначають його чуйне, турботливе ставлення до підлеглих, готовність прийти на допомогу. Словом усе те, що об’єднує поняття - висока людяність.

    Никифор ЛИСИЦЯ
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05