РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 28 (23 липня 2010) 

  • Символ епохи – Шепетівка


    пам’ятник та музей М. Островського


    палац Грохольських

    За часів колишнього неосяжного СРСР, на далекій Камчатці чи в казахських степах добре знали маленьке українське містечко Шепетівку. Причому - винятково як батьківщину М. Островського. Воно увійшло в героїчну історію Країни Рад завдяки книзі цього всесвітньо відомого радянського письменника - «Як гартувалася сталь». Книга справді гартувала характери юних радянських громадян. І кожен із школярів міг, не запинаючись, процитувати її героя, Павку Корчагіна: «Найдорожче в людини - це життя. Воно дається їй один лиш раз, і прожити його необхідно так, щоб не було нестерпно боляче за марно прожиті роки, щоб не гнобило сумління за підленьке й дріб’язкове минуле і щоб, помираючи, міг сказати: все життя і всі сили були віддані найпрекраснішому в світі - боротьбі за визволення людства».

    Власне, М. Островський і віддав життя своїй країні та її прекрасній ідеї - свободи, рівності, братерства всіх людей і народів, залишивши по собі всього лише дві книги. Але які книги! Написані пристрастю віри та вибухом серця.

    Насправді вершник революції, як образно названо Островського, народився не в Шепетівці, а неподалік від неї, у с. Вілія Острозького повіту Волинської губернії (нині - Рівненська область). Та саме Шепетівці дісталися всі лаври, почесті й слава знаменитого земляка. Саме тут і споруджено пам’ятник та музей Островського. Причому, унікальний за архітектурою і за естетичним рішенням використання простору. Ця споруда внесена ЮНЕСКО до «Каталогу музеїв світу». Спорудження музею в 70-х роках XX ст. було оголошено всесоюзною комсомольською будовою. І Шепетівка стала батьківщиною для багатьох молодих родин, які зародились тут же, в спільних трудових буднях.

    Музей М. Островського популярний і нині. Популярні й твори письменника: «Народжені бурею» та «Як гартувалася сталь». Однак особлива доля саме в роману про Павку Корчагіна. Ще за життя автора виданий 41 (!) раз, він продовжував жити і після його смерті, примножуючи посмертну славу письменника. Твір перекладено десятками мов світу. Три його кіноекранізації відбулися ще за радянського часу. Та вже 2000-го року на китайські телеекрани вийшла однойменна 20-серійна стрічка. Її було знято на кіностудії імені О. Довженка. До речі, того ж року серіал «Як гартувалася сталь» було визначено кращим кіно року у Піднебесній. У ролі Корчагіна - український актор Андрій Самінін. Герой у будьонівці з далекої невідомої Шепетівки є прикладом для наслідування для нових мільйонів юнаків і дівчат. Такі факти.

    Та історія міста, що затишно прилаштувалось на півночі Хмельниччини, набагато довша за ті події, які описав славетний земляк. На землях Шепетівського району людина залишила слід ще в VІ-ІІІ тисячолітті до Р.Х. Про що свідчать знайдені тут залишки трипільської культури. Туристський маршрут пролягає сьогодні й до давньоруського Городища (ХІІ-ХІІІ ст.). А з інших населених пунктів району найдавніша історія у Грицева - мальовничого селища на березі р. Хомори. Перші письмові згадки про нього датовані 1240 р. Містечком Гриців тривалий час володів знаний рід Грохольських. Від них залишився маєток з парком. Палац хоч і не зберіг своєї давньої краси, все ж вражає архітектурними обрисами, в яких вгадується стиль раннього бароко. Цікавинкою є й те, що тут старезний ясен проріс крізь балкон. Відомі Гриців та його околиці ще й прекрасними ставками та лісами, а також унікальним вапняним кар’єром, у якому знайдено рештки тварин, що пролежали тут понад десять мільйонів років.

    Переважна більшість сіл, у тому числі й райцентр, ведуть літочислення з ХVІ-ХVІІ ст., переходячи від князів Любомирських до князів Сангушків, а з 1859 р. - до графів Потоцьких, котрих виштовхала прикладом у спину російська революція 1917 р.

    Шепетівку ж, що на той час уже стала великим залізничним вузлом і розвинутим промисловим центром, ця революція зробила відомою чи не на весь світ. Точніше, події, що тоді відбувалися тут і згодом були відображені Миколою Островським у своїх літературних творах.

    Перебуваючи у цій місцевості, варто відвідати й Різдво-Богородничний монастир у с. Городище, що за 6 км на південь від Шепетівки. Це - одна з нещодавно відроджених святинь. Монастир розташувався майже у центрі села, на високому пагорбі, який з трьох боків омивають води великого ставу, створюючи своєрідний півострів. Головна монастирська соборна Різдво-Богороднична церква нагадує величезний корабель, що «пливе» в зелені дерев.

    Заснований православний монастир у другій половині XIX ст. на місці закинутого Кармелітського кляштору. Свого часу князі Станіслав і Йосип Любомирські, яким належало село Городище, та шляхтич Яків Погрошовський стали головними фундаторами будівництва обителі, яке тривало 36 років: з 1746 до 1782 рр. Новий монастир був переданий чернечому ордену Кармелітів та включив в себе костел, житлові та господарські приміщення. Архітектор так спланував монастирські споруди, й передусім костел, щоб вони здалеку мали вигляд «величезного ковчега, що пливе серед моря грішного життя». Багатство й слава цього кляштору були широко відомі в усій тогочасній Польщі. Славився монастир й своєю святинею - чудотворною іконою Божої Матері. Свого часу образ цей носив серед католиків ім’я «Шкаплярної Божої Матері» (Шкаплер - з латині - плечі, і означає особливість чернечого одягу з двох шматків матерії). На іконі Богоматір зображена без немовляти Ісуса із сімома стрілами в серці, тому друга її назва - «Семистрільна». У великій пошані образ був не лише у католиків, а й у православних. Тому, коли 1832 року припинив існування Кармелітський кляштор та через два десятка років був відкритий православний монастир, ікона зайняла почесне місце у головному храмі. Зберігається ікона Божої Матері «Семистрільна» у монастирі й до сьогодні.

    Варто відвідати й ще одне незвичайне місце на Шепетівщині, яке пов’язують із Богородицею. Це - святе джерело біля села Готівка. Розповідають, що колись на це місце спустилась Божа Матір й після цього там з’явилась вода, котра має лікувальні властивості. З джерела може напитись кожен охочий.

    Доволі помандрувавши Шепетівкою та навколишніми селами, направимось до залізничного вокзалу. Він хоч і набув, після реконструкції, сучасного вигляду, та має доволі велику історію, яка перевершує століття. Його стіни пам’ятають буремні революційні події, жорстокі бої під час Великої Вітчизняної війни, комсомольські загони, що з’їжджались звідусіль на будівництво музею Миколи Островського, та й багато подій новітньої історії. А з вокзалу можна направитись у подальші подорожі. Причому аж за чотирма напрямками. Якийсь із них ми оберемо. Тож мандруймо разом й далі.

    Никифор ЛИСИЦЯ
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05