РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 25 (2 липня 2010) 

  • Славетні місця Славуччини


    Церква Світлого Воскресіння у с. Старий Кривин

    Чергова зупинка нашого «мандрівного потяга» - ст. Славута. Вийшовши з вагона, потрапляємо до сучасної будівлі вокзалу. Та, пам’ятається, на цьому місці знаходилась стара споруда, зведена із дерев’яних брусів і оздоблена «витинанками» із того ж дерева… Усе це милувало око. Та життя вносить свої корективи - була потреба в заміні вокзалу - її й виконали. Тому не будемо затримуватись на станції, помандруємо Славуччиною - краєм старовини, прекрасної природи та партизанської слави.

    Землі району - унікальний природний комплекс, насиченний системою озер та сосновими лісами. Люди жили тут ще за доби неоліту. Та сучасні населені пункти починають свій вік з ХVІ-ХVII ст.ст. Зокрема, Славута утворилася у 1633 р., 1703-го стала власністю князів Сангушків, 1754 р. отримала Магдебурзьке право, а вже у 1797-му стала містом. Наприкінці XIX ст. вона вже була чи не найбільшим промисловим центром Волині.

    Та відомою поза межами краю Славута стала не в період розквіту, а в часи лихоліття. Фашистські окупанти під час Великої Вітчизняної війни створили тут один з найбільших концтаборів в Україні - «Грослазарет». В ньому знищено понад 150 тисяч військовополонених, усіх місцевих євреїв. Безчинства гітлерівців викликали опір місцевого населення. В серпні 1942 р. фашисти викрили місцеве підпілля й стратили його організатора - лікаря Федора Михайлова. Та в навколишніх лісах уже діяв партизанський загін під керівництвом Андрія Одухи, що через рік виріс у чотиритисячне з’єднання імені Федора Михайлова. Про дії партизан можна дізнатись з експонатів місцевого шкільного музею.

    Завітавши до Славути, спробуємо ознайомитися із давнішим минулим цього міста. На жаль, багатьох пам’яток історії та архітектури не збереглось. Від колишньої величезної садиби Сангушків залишилися лише парк та костел Святої Дороти. Підставою для будівництва храму стала смерть у молодому віці княгині Дороти Сангушко - першої дитини у сім’ї князя Євстафія Сангушка і Климентини Чарторийської. Дорота народилася 1799 р., але вже молодою захворіла, лікувалась в Італії, де і померла 1821 р. У своєму заповіті вона просила на кошти свого весільного посагу збудувати у Славуті костел, де її мали б поховати. Батько виконав волю доньки. І у 1825 р. спорудив величний храм Святої Дороти, у підземеллі якого встановив домовину із забальзамованим тілом доньки. Згодом у тому склепі знайшли спокій інші представники князівського роду.

    Костел зведено на великому пагорбі. Будівлю виконано у стилі раннього ренесансу без особливих архітектурних витівок. Але й в такому вигляді він приваблює туристів та й усіх, хто до нього навідується.

    Нестачу пам’яток архітектури у самій Славуті можна доповнити тими, що знаходяться у селах району. Еталонним зразком волинської школи народної архітектури є Воскресінська церква в с. Старий Кривин, що поряд із райцентром. Її зведено у 1763 р. за сприяння власника села, на той час - князя Антонія-Варнави Яблоновського, краківського каштеляна. І на сьогодні це - одна із найвизначніших пам’яток України.

    Ще про одну культову споруду, пов’язану із родом Яблоновських. У XVII ст. село Глинники перейшло від князів Острозьких до Яблоновських. У середині XVIII ст. князь Антоній-Варнава Яблоновський одружився на княжні Анні Сангушко. Глинники за її ім’ям назвав Аннополем (Ганнополем) та виклопотав у 1761 р. для села королівський привілей на

    влаштування містечка та ярмарки. Згодом Яблоновський побудував тут величавий палац, заклав парк, який прикрасив скульптурами. Син його,

    також Антоній, познанський воєвода, продовжив батьківську справу з розбудови Ганнополя. На передмісті за ставом, яке серед народу продовжували називати Глинники, його коштом 1778 р. було зведено муровану церкву. Храм освятили на честь Св. Архістратига Михайла.

    (Далі буде...)

    Никифор ЛИСИЦЯ
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05