РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 25 (2 липня 2010) 

  • До мовних глибин

    Дивовижне все-таки явище - мова. Бо стільки у ній закладено, що дух перехоплює. Тут й історія, і красне письменство, коли слово стає найдосконалішим засобом відтворення дійсності у всіх вимірах. Художник обмежений формою, композитор передає у звуках лише настрій та почуття. Словом же легко відтворюється і те, й інше.

    У вправних, я б сказав, вустах, звичайно. В повсякденному житті, як підрахували лінгвісти, мовець застосовує дві-три тисячі слів. Це становить якийсь один відсоток від зафіксованих словниками.

    Тільки й це ще не все. Трапляється, що й двох тисяч багато. Елочка із «Дванадцяти стільців» спілкувалася за використання тридцяти слів. Скажете, перебільшення, вигадка авторів. Тоді прислухайтеся, як говорить ваше оточення, на роботі переважно.

    Правильно, і я про те ж. Буває, улупиш молотком по пальцю і таке скажеш, що тричі оглянешся, чи немає близько дітей. Але то коли молотком і коли по пальцю, коли необхідно хоч вербально потамувати біль. Та часто вживання слів, на які суспільство наклало обмеження, перетворюється у звичку, погану і шкідливу звичку.

    Колія. «Вікно». Жарко навіть у затінку. Та робота не зупиняється - кладеться решітка. Темп високий, до завершення «вікна» час є, і підганяти засмаглих монтерів, здається, не треба. Досвідчені, дужі, вони легко справляються із завданням. Майже не говорять. Чути лише голос бригадира. У нього слів ще менше, ніж в Елочки-Людоїдки. І все таки - наче монтери йому на ногу опустили бетонну шпалу… Керівник робіт, виправдовуючись за бригадира, говорить, що без мату на коліях працювати не можна. Не сперечаюся: важка робота. Але коли в кабінеті та на підлеглого, коли і вздовж, і впоперек та за дрібницю, тоді не розумію, чи знущання це, чи брак культури.

    Лихослів’я - мовне явище, а тому вивчається лінгвістами. Давно вивчається. Авторитетний мовознавець Бодуен де Куртене, редагуючи словник Володимира Даля (ХІХ ст. - авт.), включив до нього низку вульгарних слів. Бо: «Как же так, ж… есть, а слова такого нет?!»

    Як стверджує наука, найпоживнішим середовищем для лихослів’я є закриті соціальні групи - армія, місця ув’язнення, групи підлітків чи маргіналії. Але все частіше мат чути із вуст жінок, що дико і протиприродно - головним суб’єктом образ у слов’ян є матір. Проникла нецензурна лексика в сучасну літературу, на телебачення і в газети.

    Для суспільства - це хвороба. Тільки як швидко вона мине, сказати не береться ніхто. В Англії століть кілька тому стверджували: «Лається, як лорд». Тобто брутально. І це ніяк не компрометувало аристократа, вважалося якщо не нормою, то не вартим особливої уваги. Нині ж занадто відверті висловлювання для лорда стануть плямою на репутації, засвідчать його невихованість і брак культури.

    В Росії, на думку вченого дяка Івана Тимофеєва, причиною Смути (ХVІІ ст. - авт.) була брехня, корупція, жадоба наживи та «зловонное произношение языком и устами матерных скверных слов».

    До речі, не всі народи лаються однаково. Найобразливішим для чукчі чи ескімоса буде, коли ви назвете його невмійком.

    Навколо лихослів’я витворилося багато міфів. Говорять, що воно східнослов’янським народам дане монголо-татарами. І помиляються. Ще до прийняття християнства в обрядах поляни й сіверяни вживали «срамні» слова. А відлякуючи нечисту силу, наш предок міг послати її дуже й дуже далеко. Вірив, що так надійніше. Звідси ж і другий міф - про схильність до міцної лайки східних слов’ян. Річ у тім, що язичники, які сповідували культ родючості, не соромилися вживати лексику «тілесного низу». А церква ж, утверджуючи аскетизм, відразу занесла її до гріховної.

    Позиція православного християнства добре висловлена єпископом Варнавою (Бєляєвим): «Сквернословие - гнусный порок, который в Священном Писании приравнивается к смертному греху. От него стонет земля русская... Есть растление тела, и есть растление души, и насколько душа превосходит тело, и поскольку слово есть самое ценное и высокое в человеке, отличающее его от скотов и уподобляющее Богу (Бог-Слово), настолько растление души и этого слова - великий грех в сравнении со всеми прочими. Срамословие присуще всем векам, местам и народам. Порок этот есть наследие чисто языческое. Он всецело коренится в фаллических культах древнего Востока, начиная с глубин сатанинских и темных бездн в честь Ваала, Астарты, Хамоса и проч. Причем этот порок и какое-то тайное, странное тяготение к нему стоят в прямой зависимости от того, насколько близко стоит человек к Богу. И если он отодвигается от Божества, то тотчас же начинает входить в область сатанинскую и приобретать эту скверную привычку - вместо Бога имя лукавого и вместо божественных вещей поминать срамное. Скверные чудовищные выражения суть на самом деле «священные» молитвенные формулы, обращенные к срамным демонам.

    Христианин! Употребляя их, кому ты служишь вместо Бога, кому молишься, что ты делаешь? Ты не просто совершаешь легкомысленное дело, не простую грубую шутку допускаешь, слова твои - не просто колебания воздушных волн. Но ты произносишь - хотя, несчастный, и не веришь - страшные заклинания, ты накликаешь и привлекаешь гнуснейших бесов, ты в это время сатане приносишь противоестественную словесную жертву! ...Ты делаешься, не зная и не хотя этого, колдуном, магом, чародеем».

    Негативний вплив брудної лексики підтверджений і науковими дослідженнями. В кінці минулого століття біолог Петро Гаряєв, вивчаючи вплив електромагнітних коливань на спадковість, помітив, що слова, певним чином перетворені в електричні сигнали, по-різному діють на живий організм. Окремі з них у генетичному апараті людини діють, як вибухівка, викликаючи мутації, а в подальшому й виродження. «Во время отборной брани корежатся и рвутся хромосомы, - читаємо у науково-популярному журналі про досліди Петра Гаряєва. - Мат обладает качеством блокирования созидательных процессов в организме человека. Воздействие брани равносильно радиационному облучению».

    Тобто кожен у собі носить свій Чорнобиль. А чи варто?

    Микола ПАЦАК
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05