РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 25 (2 липня 2010) 

  • Історія та сьогодення Південно-Західної (цифри і факти)


    Після ремонту - на фронт

    (Продовження. Початок у №39 - 48 за 2009 р., №1 - 24 за 2010 р.)

    Якось уночі німецьким льотчикам вдалося непомітно з’явитися над Фастовом і скинути велику кількість бомб на залізничну станцію. Заграва пожежі високо злетіла над коліями, язики полум’я стали підбиратися до складу з бойовим вантажем. Залізничники кинулися до состава та інших ешелонів. Черговий по коліях Ф.Ф. Майданюк, стрілочник А.А. Столига, сигналіст Я.Л. Єременко, складач вагонів Я.Ф. Билень, маневровий машиніст І. Черняков та інші працівники швидко розосередили вагони і відвели состав у безпечне місце. Першочерговим завданням тоді було якомога швидше відновити господарство залізниці. Адже були зруйновані всі паровозні та вагонні депо, знищені майже всі вокзали, мости, майстерні, значна частина житлових, культурно-побутових будівель, шкіл, лікарень. Збитки від руйнувань на залізниці обчислювалися мільярдами рублів.

    Солдати залізничних військ та працівники магістралі розгорнули відновлювальні роботи по всій території магістралі, домагаючись в першу чергу збільшити пропускну спроможність перегонів і станцій.

    Високо оцінено самовіддану працю трудівників Південно-Західної магістралі, їх безстрашність та героїзм. Велику групу залізничників було нагороджено орденами і медалями. Серед них - начальник Південно-Західної залізниці С.В. Гусєв, машиністи паровозного депо Київ-Пасажирський В.Г. Чувіло, І.А. Остапцев, начальник служби колії Ф.Я. Назімок, начальник Дарницької дистанції колії В.І. Софієнко та Фастівської дистанції сигналізації і зв’язку А.А. Волошки, майстер Коростенської дистанції колії К.М. Зуєв, диспетчер Коростенського відділка руху А.В. Борисюк, машиніст депо Коростень С.А. Смаль, начальник станції Овруч А.П. Шевченко, старший стрілочник станції Дарниця Т.П. Татарчук, вагонний майстер Київського вагонної дільниці Н.Л. Наставлені та багато інших.

    За особливі заслуги у забезпеченні перевезень для фронту і народного господарства в тяжких умовах воєнного часу Указом Президії Верховної Ради СРСР групі залізничників було присвоєно звання Героя Соціалістичної праці. Серед відзначених були машиніст паровозної колони №25 Південно-Західної залізниці С.І. Голубицький, командир залізничної бригади В.В. Безвесільний, начальник мостопоїзда №2 І.Ю. Баренбойм та інші.

    Новий 1944 рік приніс нові перемоги на всьому радянсько-німецькому фронті. Радянські війська, завершуючи вигнання ворога зі своєї території, вийшли на державний кордон і потім приступили до безпосереднього звільнення поневолених гітлерівською Німеччиною народів Європи.

    У січні того ж року звільнені великі залізничні станції і вузли: Білокоровичі. Новоград-Волинський, Біла Церква, Бердичів та інші.

    Розгром Корсунь-Шевченківського угрупування фашистської армії пришвидшив звільнення станції Миронівка, яка є стиковою між Південно-Західною та Одеською магістралями. А 11 лютого радянські війська оволоділи Шепетівкою - великим залізничним вузлом.

    Прагнучи якось затримати просування радянських військ, ворог відчайдушно чинив опір і зазнав великих втрат у районі Жмеринки. 18 березня він змушений був залишити цей залізничний вузол.

    Наступного дня на південь від Жмеринки війська 2-го Українського фронту з боями оволоділи Могилевом-Подільським, перетвореним німцями у важливий опорний пункт оборони на Дністрі. А 20 березня частини 1-го Українського фронту увірвалися до Вінниці і після запеклих вуличних боїв оволоділи містом і залізничною станцією.

    За кілька днів під натиском противник залишив місто Проскурів (нині Хмельницький), а незабаром і Кам’янець-Подільський.

    Уся територія, по якій проходили Південно-Західна та тодішня Вінницька залізниці, всі лінії цих магістралей були повністю звільнені від німецько-фашистських окупантів до кінця весни 1944 року.

    КІлометр

    за кІлометром

    Позаду залишилися Дніпро, Буг, Дністер. Пішли далеко на захід армії Українських фронтів. Переможні залпи радянської артилерії гриміли вже в лігві ненависного ворога, наближався час остаточної поразки гітлерівської Німеччини. Колектив Південно-Західної залізниці напружено трудився, щоб залікувати рани, завдані війною, та якомога швидше відродити магістраль.

    За почином коростенських залізничників усю магістраль було охоплено рухом за якнайшвидше відновлення зруйнованого господарства своїми силами. Вже в перші місяці по ходу її звільнення на перегонах і станціях залізничники відпрацювали у вільний від основної роботи час 350 тис. людино-годин.

    Зразки праці показали трудівники Київської дистанції колії. Їх керівник С.М. Демичев, дорожні майстри Д.Ф. Шкурат, С.І. Карпенко та інші очолили змагання працівників колійного господарства.

    На місці вишукувалися матеріали, інструменти, запасні частини. Кілометр за кілометром укладалися колії, використовувалися обрубки та короткомірні рейки. Лише за перший місяць роботи з-під уламків і руїн було вилучено деталей і різних будівельних матеріалів більше ніж на мільйон рублів, відремонтовано та укладено 16 км рейок, десятки хрестовин, стрілок, побудовано кілька казарм і будок. Колійники не вимагали ніяких матеріалів від управління залізниці. Все необхідне вишукували самі. Вже через шість днів після звільнення по коліях дистанції йшли перші поїзди на фронт.

    Приклад київських колійників наслідували працівники Дарницької, Ніжинської, Гребінківської, Прилуцької, Черкаської, Тетерівської, Коростенської дистанції колії, розуміючи, що найкраща підмога радянським військам - щонайшвидше відновлення колійного господарства.

    З допомогою місцевого населення на Київському відділку до 15 січня 1944 року залізничники побудували 37 середніх і малих мостів, відновили 312 км шляху, багато станційних споруд. За хорошу організацію відновлювальних робіт і забезпечення військових перевезень Південно-Західній залізниці з листопада 1943 по лютий 1944 року тричі присуджувався перехідний Червоний Прапор Державного комітету оборони.

    Залізничникам в їх нелегкій праці постійно допомагали члени їх сімей - дружини і діти. Вони засипали лопатами воронки і окопи, прибирали биту цеглу, розчищали місця для нових споруд. Дружини колійників Бориспільського околотка Дарницької дистанції А.К. Бандик і М.М. Лахно зібрали 200 болтів, 100 костилів та 250 протиугонів і здали їх до комори. Керівництво магістралі та дорпрофсожу схвалили цю цінну ініціативу.

    (Далі буде...)

    Петро МОСКАЛЕНКО
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05