РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 25 (2 липня 2010) 

  • Хай квітне льон і повертаються сини

    Коли говорити про культурне життя Житомирщини, не можна оминути увагою знаменитого поліського ансамблю пісні і танцю «Льонок». Заснований у 1958 р., як молодіжний народний хор, після декількох трансформацій у 1970 р. колектив одержав статус ансамблю пісні і танцю і сучасну назву. Відтоді очолив його художній керівник, відомий композитор-пiсняр, народний артист України Іван СЛЬОТА.

    ЗВІДКИ ПОПУЛЯРНІСТЬ?

    Усі, кому доводилося бувати на концертах «Льонка», зауважують, що колектив має свій виконавський стиль і манеру, своє творче обличчя. Основу його репертуару складають тематичні вокально-хореографічні композиції та пісні про Полісся, сучасні українські пісні, вагома частина з яких - на музику І. Сльоти.

    В арсеналі ансамблю є чимало почесних нагород, якими відзначали колектив у різні роки. Зокрема, має він Велику золоту медаль ВДНГ (1967 р.), відзнаку про лауреатство міжнародного фестивалю-конкурсу пісні, танцю та костюма (Румунія, 1994 р.). А також побував «Льонок» у численних гастролях у країнах СНД, в Болгарії, Польщі, Литві, Словенії та Франції.

    Популярність колективу, в першу чергу, принесли якісний репертуар, вишукані цілісні концертні програми та бездоганне художнє виконання. І, зрозуміло, пісня «Льон», без якої не обходиться жоден виступ.

    НАТХНЕННЯ ДАЛИ СІМАКІВСЬКІ ЛЬОНИ

    Зараз не так вже й часто можна побачити квіт льону - цього справжнього поліського дива, бо не сіють його стільки, як в минулі десятиріччя. Однак в моїй пам’яті - назавжди спогади дитинства, коли біля нашого села синіли величезні лани льону. І коли доводилося йти пішки зі станції Яблунець до рідної Сімаківки чудової пори на початку літа, ця неймовірної краси синь обабіч дороги, по якій легеньку хвилю котив вітерець, навівала поетичний настрій. Коли ж достигали льони, їхнє призначення вже було суто практичне. На скошених площах мама й інші жінки з села піднімали тресту, зв’язували її в невеличкі снопи, які машиною звозили до льнозаводу. Знаю, що село наше тоді славилося саме завдяки льонарству.

    Як прочитала згодом в одній книзі, ті синьоокі льони зачіпали за душу і композитора Івана Сльоту. І, можливо, якби не той сімаківський льон, який, квітуючи, надихає на творчість, не було б знаменитої пісні «Льон». Утім, до творення цієї пісні долучився й талановитий поет, уродженець с. Сингаї Коростенського району, Василь ЮХИМОВИЧ.

    НАРОДЖЕННЯ ЗНАКОВОЇ ПІСНІ

    Отож про виникнення пісні так говорив Іван Сльота: «Якось на початку 70-х заїхали ми в село Сімаківка на Житомирщині. І зненацька перед очима відкрилось неосяжне море синьо-блакитного квітучого льону і пахучого хмелю… Все голубіло, червоніло, зеленіло, цвіло на полях. Поруч із селом я угледів дерев’яну садибу. Там поралась немолода жіночка. Я вийшов з автобуса, розгомонівся з нею про життя-буття. Виявилось, що вона - льонарка в місцевому колгоспі. Чоловіка не діждалася з війни. А син учиться у місті і до матері озивається дуже рідко. З тієї розмови одразу й навіялось - «А льон цвіте синьо-синьо, а мати жде додому сина…». Це мої слова, які згодом стали початком приспіву. Сів я в автобус із думкою про нову пісню… Обмірковував слова. Хоч мелодії ще не було, я був упевнений,

    що вона десь існує і готова будь-якої миті злетіти, тільки-но з’явиться віршований текст. Але хто його напише? Перебираючи в пам’яті поетів, згадав знаного вже поета-пісняра Василя Юхимовича. Працював він у Києві заступником редактора журналу «Україна». Буквально через день-два вирушив до нього із своєю «рибою-заготовкою». Познайомилися. Розповів про організацію нового «Льонка» і повернувся додому натхненний. Який же я був здивований, коли рано-вранці пролунав телефонний дзвінок від Юхимовича: «Послухай…

    Де льони-довгуни

    Вилягали і гордо вставали,

    Наслухали сини,

    Скільки літ їм зозулі кували…»

    Я швиденько записав ці слова. А десь до вечора була вже й музика готова. Щоправда, текст не відразу нам сподобався - сперечалися, шукали варіанти. Зрештою у пісні з’явилися такі рядки:

    Знов розквітли льони

    У поліськім краю голубому,

    Повертались сини,

    Як герої до рідного дому…»

    ЗВУЧИТЬ НА РАТУШІ, ЗВУЧАЛА І В ООН

    Нині ця пісня вже стала легендарною. Про неї кажуть як про візитівку України, коли «Льонок» виступає в далекому і ближньому зарубіжжі. Свого часу її виконували у штаб-квартирі ООН, її мелодія з 1990 р. виконується на міській Ратуші в Житомирі. Саме «Льон» багато хто із звичайних людей щиро називає народною піснею. Навіть доводилося чути й таке, що у льонарів є свій тост-слова з цієї пісні - «Щоб льон цвів синьо-синьо».

    Її виконують як на офіційних заходах, так і на весіллях. А ще вона завжди зачіпає найтонші струни душі матерів. І в моєї мами, коли чекала сина з армії, щоразу як тільки з радіоприймача лунали тремтливі мелодії «А льон цвіте синьо-синьо, а мати жде додому сина», з’являлися на очах сльози…

    Оксана КЛИМЧУК
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05