РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 25 (2 липня 2010) 

  • Якщо машиніст є оптимістом


    З добрим настроєм - у рейс. Машиніст першого класу Ігор РЯБЧЕНКО та помічник машиніста Сергій ДМИТРУК

    У цей рейс потрібно було їхати з декількох причин. Про машиніста першого класу Ігоря РЯБЧЕНКА з локомотивного депо Київ-Пасажирський чув давно і лише позитивні характеристики. Від його колег, від керівників галузевої служби локомотивного господарства. Він - один з перших машиністів, хто освоїв технологію керування швидкими експресами від столиці до Полтави, П’ятихаток, Хутора Михайлівського, Хмельницького тощо. А ще Ігор Михайлович неодноразово виходив зі складних ситуацій, що виникали на колії під час рейсів, які він здійснював за майже 20 років роботи локомотивником.

    І. Рябченко - чудовий співбесідник, якому не байдужа доля рідного депо, майбутнє його колег. За час спілкування упродовж майже однієї доби, а саме стільки часу продовжувалося моє творче відрядження, про сорокарічного І. Рябченка як особу склалося приємне враження. Ним і поділюся сьогодні з вами.

    ГОЛОВНЕ - ВЛАСНИЙ ДОСВІД

    Коли на посадку подають поїзд, то пасажири мимоволі вдивляються у кабіну локомотива, де «чародіють» машиніст із помічником. Хто вони, кому за якихось кілька десятків хвилин буде довірено відповідати за сотні людських життів?

    Немає необхідності говорити про те, що машиністи - це люди особливого сплаву і характеру, особистості, які відбулися. У більшості випадків, які привели того чи іншого юнака працювати на залізницю, називають романтику сталевих колій. Згодом вона змінюється на романтику буднів, коли людині під силу збагнути серйозність обраного шляху, співпричетність до великих справ, які йому доручає залізнична доля.

    …У кабіні електровоза ДС3 №12 поруч із Ігорем Михайловичем - помічник Сергій ДМИТРУК. Намагаюся не заважати під час підготовки машини у далекий рейс. Мимоволі відчуваю деяку відчуженість: у кабіні - «зайвий». Чи не стане на заваді у рейсі? - очевидно ця думка не полишає локомотивну бригаду. Письмовий дозвіл від керівників галузевої служби локомотивного господарства, з яким знайомлю машиніста, дещо заспокоює героїв моєї сьогоднішньої розповіді. Врешті-решт ми знайдемо спільну мову.

    Швидкість. 130 - 140 кілометрів на годину на дільниці з оксамитовою колією між Києвом і Гребінкою - справжня насолода для тих, хто звик до шалених темпів, що можна досягти на будь-якому виді транспорту. Інша річ - профіль колії з багатьма кривими, спусками та підйомами на відстані між станціями Лубни - Ромодан - Миргород - Решетилівка - Сагайдак і аж до самої Полтави. Легкою цю дільницю з точки зору управління пасажирським складом не назвеш. Ось коли до ладу приходять і навчання на тренажері, й інструктажі від машиніста-інструктора Володимира ПОВИСШОГО, і головне - власний досвід машиніста першого класу, який має Ігор Рябченко.

    ВИПЕРЕДЖАЮЧИ ТРИВОЖНІ ДУМКИ

    У ці хвилини, щоб не відволікати локомотивну бригаду, поринув у роздуми. Попри впровадження технічних засобів, які так чи інакше звільняють машиніста від виконання низки операцій, він був і залишається важливішою ланкою у системі «людина - машина - середовище». Задумаємося: для того, щоб підготувати електровоз серії ДС3 до руху, потрібно увімкнути три кнопки та привести у потрібне положення кран машиніста. Кілька незначних операцій маніпулятором - і електроніка, відгукнувшись на позитивні сигнали, що йдуть від пристроїв електричної централізації та блокування, поведе локомотив і вагон у далеку путь. Разом з тим без машиніста і тут аж ніяк не обійтись. Адже зростає потік інформації, яку він повинен сприймати і адекватно діяти. І ось тут помітне нервово-психологічне навантаження. Останнє то дещо слабшає, то досягає пікових величин, постійно супроводжуючи машиніста. Тому особливу значимість набувають у даних випадках психологічна готовність машиніста до виконання завдання та вміння володіти собою в екстремальних ситуаціях.


    Літня спека аж ніяк не сприяє чіткій роботі локомотивної бригади. За вікном електровоза, як повідомляє електронне табло, - плюс 37°С, у кабіні №1 температура ні на градус не нижча. Як виявляється із записів у журналі для зауважень, місцевий кондиціонер не працює ще з травня. Отже, певна кількість локомотивних бригад, які робили рейси у ДС3 №12, стійко переносили цьогорічну спеку, як і ми з І. Рябченком і С. Дмитруком. А хіба можна якось по-іншому?! Це питання адресуємо до ремонтників з локомотивного депо ст. Київ-Пасажирський.

    Спека діє не лише на людей. Коли на п’ятому пікеті 287 км на локомотивному світлофорі зникло зелене, а його змінило «непередбачуване» біле «око», Ігор Михайлович зреагував миттєво. Руки діяли, випереджаючи тривожні думки. Через спеку попереду може бути сплеск на колії… Увага. Не лише з фізики знаємо, що метал від високих температур може вести себе непередбачено. На колії - тим більш. А тому - плавне гальмування поїзда. Очі машиніста і помічника прикуті до обох сталевих ниток. Потроху все ж таки рухаємося вперед. За цей час Ігор Михайлович встигає попередити чергову по переїзду, а ще зв’язатися по радіо із черговою по станції Решетилівка… Через якихось півтора кілометра імпульс від наступного передвхідного світлофора станції все ж таки знайде наш локомотив. Зелений дозволить рухатися далі. Констатую: небезпека не завадила руху експреса. Набираємо швид-кість. У ту мить помічаю, як погляди машиніста і помічника світлішають: ще один психологічний бар’єр подолано. Між іншим, в їх словах і діях - ніяких негативних інтонацій та зайвої метушні. Діють чітко і злагоджено. Аж до самої Полтави.

    АЛГОРИТМ ПРАВИЛЬНИХ ДІЙ

    У одних доля покрученою стежкою губиться в непролазних чагарях, в інших - прямує за горизонт широкою злітною смугою. Проте більшість з нас, обираючи свій життєвий шлях, намагаються удосконалюватися. І в першу чергу, з точки зору самоосвіти.

    …Після рейсу у затишній кімнаті будинку відпочинку локомотивних бригад депо Полтава я намагатимусь «розговорити» моїх нових знайомих на випадкову, лише на перший погляд, тему. Чи потрібна освіта машиністові? Проте наш діалог «зачепиться» за психологічну підготовку машиніста та його помічника. Відповідь знайду на обидва запитання.

    Ігор Михайлович вважає: якщо впродовж короткого часу після закінчення галузевих навчальних закладів не відбувається формування і систематична активізація здібностей, приміром, першозимника, які забезпечують успішність його роботи у будь-яких умовах, то, як співалося в одній відомій пісні, «нам удачи не видать».

    І. Рябченко звик працювати з будь-яким помічником. Але непереливки чекають на того з них, хто займає місце за лівим крилом локомотива та не самоудосконалюється. І мова не лише про стовідсоткове знання ПТЕ та галузевих інструкцій. Це альфа, але далеко не омега для справжнього локомотивника. Ті помічники, які отримали права на управління електровозом за благословіння Ігоря Михайловича, на зубок вивчили алгоритм дій за відмов різноманітних систем швидкісного поїзда. При чому за будь-яких технологічних обставин. Через це І. Рябченко впевнений, що перш за все машиністу слід прищеплювати впевненість у тому, що саме він, а ніхто інший зможе самостійно знайти вихід навіть із найскладнішої ситуації.

    Другий елемент підготовки - детальне обдумування машиністом майбутнього рейсу. «Поїздка подумки» здійснюється у реальній послідовності етапів роботи на маршруті. Електронні схеми електровозів серії ДС3, зрозуміло, дозволяють їхати на «автопілоті», але у такому разі не заощаджується електроенергія. І. Рябченко вважає, що під час «прокручування» рейсу у думках варто звертати увагу і на можливі відмови під час роботи локомотива. Як діяти у тому чи іншому випадку? Віртуальний, як зараз говорять, рейс дозволяє підвищувати психологічну готовність машиніста та його помічника до виконання обов’язків у будь-яких умовах і сприяє виробленню певного алгоритму дій, який обов’язково спрацює на реальному маршруті.

    МОНОЛОГ ПРО ПСИХОЛОГІЧНИЙ ФАКТОР

    І. Рябченко вважає, що в основі відносин між помічником машиніста, машиністом і машиністом-інструктором має бути позитивний мікроклімат. Коли в цих стосунках виникають, а головне, підтримуються довіра і доброзичливість, за одночасної вимогливості до себе і підлеглих, виникає впевненість. Впевненість у тому, що кожний зробить все, що необхідно за будь-яких транспортних умов.

    Крім того, саме машиніст-інструктор має аналізувати емоційний стан машиніста перед рейсом. Гарний настрій і зосередженість на виконанні завдання активізують працездатність. Ясна річ, якщо машиніст відправляється у рейс, маючи негативний емоційний заряд, можливі і порушення з точки зору уважності, а звідси і «гальмування» під час прийняття рішень і помилкові дії.

    Досвід І. Рябченка дозволив йому певний час виконувати обов’язки машиніста-інструктора локомотивної колони, а також приймальника локомотивів після проведення ремонту. Це ще один етап на шляху професійного удосконалення.

    Диплом після закінчення Київського університету економіки та технологій транспорту, який він отримав два роки тому, поки що лежить без діла.

    - Хоча, справа не у «корочках», - вважає мій співбесідник.

    За словами Ігоря Михайловича, він звик постійно вчитися. Тож тепер самоосвіта дозволяє йому оперативно знаходити оптимальні рішення у кожному наступному рейсі. А тому І. Рябченко вважає, що для підвищення рівня безпеки руху професійну і психологічну підготовку машиністів треба здійснювати комплексно.

    Тим, хто не сприймає його думки щодо налагодження чіткої роботи у колоні, - солоно, нам - утішно. Він не лізе за словом до кишені, ріже правду про «беззубу» галузеву пресу, дає поради, як вирощувати фруктові дерева, ділиться радостями від спілкування зі своїм чотирирічним сином Дмитриком, будує плани на найближчу відпустку… Із захватом розповідає про те, що його помічник С. Дмитрук успішно здав чергову сесію у залізничному університеті. І все це з усмішкою, яка притаманна лише людям, які впевнені у своєму призначенні на цій землі. Він вірить в те, що вже найближчим часом життя в Україні покращиться. Оптиміст, одне слово. Хіба це не є переконливою причиною, щоб побувати з І. Рябченком у рейсі?

    …Коли повернулися до Києва (у прохолодній від працюючого кондиціонера кабіні №2 електровоза серії ДС3 №12 - авт.) я зателефонував до першого заступника начальника галузевої служби локомотивного господарства столичної магістралі Миколи АНДРІЯША, який, до речі, благословив мене на цю поїздку. Мій намір - звичайний. Варто поділитися враженнями про творче відрядження.

    Розмова відбулася коротка. Я виклав все як на духу. Запам’яталися останні слова від керівника:

    - Відповідальність і дисциплінованість - це у Рябченка у характері. До цього він неодноразово виходив із складних ситуацій, - сказав Микола Андріяш, який має значний досвід роботи у локомотивному депо Київ-Пасажирський.

    ...Може, це і є героїзм залізничних буднів: прийшов на залізницю, значить, взяв на себе відповідальність - вчасно попередити будь-яку біду. Й унеможливити її виникнення.

    Київ - Полтава - Київ Фото Сергія ГУКА

    Віктор ЗАДВОРНОВ
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05