РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 23 (18 червня 2010) 

  • У пошуках справжнього героя

    Сьогодні напередодні 69-ї річниці з дня початку Великої Вітчизняної війни вважаємо, що не варто переповідати ще раз про те, як та чорна хмара прийшла в Україну із Заходу. Про це можна прочитати у будь-якому підручникові з історії. Інша річ - думка історика про наслідки тієї війни. У матеріалі від начальника архівного відділу Козятинської міської ради Зої ВІЛЬЧИНСЬКОЇ - гірка правда про те, як за радянських часів держава «піклувалася» про своїх визволителів.

    Закінчилась страшна кровава війна. Країна поверталася до мирного життя. Повертались з війни солдати-визволителі.

    Захоплені, натхненні всеохоплюючою ейфорією перемоги, до рідних міст і сіл, до своєї сім’ї, додому йшли мільйони воїнів-визволителів.

    Була закрита найтрагічніша, пов’язана з нелюдськими воєнними випробуваннями, сторінка їхнього життя. Найголовніше, що вони здобули - мир і спокій. Вони поверталися. Але попереду на них чекали мирні будні з усіма наслідками, що принесла війна: втрата близьких дорогих і рідних їм людей, зруйновані домівки, знищена економіка. Багато з них поверталися додому поранені і покалічені, з важкими психічними розладами.

    Як вшановувала і чим віддячила держава своїх визволителів?

    Існувало загальне поняття «держава - визволителька», а поняття «воїн-визволитель», конкретна людина з її побутовими, як мовиться, житейськими проблемами відходила на другий план. Тим більше, що таких були мільйони. «Достойно зустрінемо воїнів-переможців» - такий лозунг гордо майорів у визволених містах і селах України.

    А ось якими за гарними словами були факти з тогочасного життя.

    Ось деякі приклади. (Стиль збережено - ред.) «Я бездоганно прослужив в Червоній армії всю Вітчизняну війну на посаді молодшого командира стрілкової роти, пройшовши від Волги до Берліна. Сім’я моя невелика - дружина та її мати. Але за час війни вони розорилися зовсім. Зараз нам треба допомогти одежею, взуттям, овочами. Звернувся я з заявою про допомогу до голови МК і ось вже півтора місяця він на словах обіцяє, а на ділі допомоги не дає. Я звернувся по допомогу до секретаря парторганізації, цей теж пообіцяв допомогти, але від обіцянок його мені не легше. Не звернув увагу на мої просьби і начальник дільниці. Не знаю, що треба зробити, щоб розчулити черстві душі наших керівників. Може допоможе в цьому газета та громадська думка». («Бездушне ставлення до демобілізованих», газета «Колективна праця» від 6.03. 1946 р.).

    «Зранку до пізнього вечора товпа людей збирається біля віконця і до десятого поту штурмує його. «Видача пашпортів розпочинається з 20 до 23 годин. Демобілізовані одержують пашпорти позачергово». Проте це лише об’ява. Демобілізований може проходити за «пашпортом» тиждень, два, а то й цілий місяць. Часто бувають такі дні, що паспортний стіл розпочинає роботу з запізненням на годину, півтори. Паспорти заповняються безграмотно. В паспорті перекручують прізвища, ім’я або рік народження.

    Іноді можуть стариків омолодити на 10 років, або юнакам додати 15. А от одна колгоспниця розказала, що її сину видали паспорт, в якому замість слова демобілізований було написано деморалізований. У чергах, де одержують паспорт, майже щодня сварки, а інколи часом доходить і до бійки». («Як одержати пашпорт?» газета «Колективна праця» від 6 березня 1946 р.)

    У повоєнні роки всі матеріальні, фінансові, людські ресурси направлялися на вирішення глобальних проблем - СРСР боровся за місце лідера в світі. Тогочасний уряд докладав зусиль для створення і становлення світової системи соціалізму, надаючи країнам-«симпатикам» свою фінансову підтримку. Великих витрат вимагала нова гонка озброєнь, що була викликана початком так званої «холодної війни», яка розпочалася вже в 1946 р. між колишніми членами антигітлерівської коаліції США та країнами Західної Європи з одного боку і СРСР та країнами Східної Європи - з іншого. Крім того, постали питання відбудови зруйнованого народного господарства, розвитку промисловості, в першу чергу важкої. Пріоритетний розвиток віддано товарам групи «А» - тобто засобів виробництва в порівнянні з групою «Б» - товарів народного споживання.

    Такий стан тривав до 70-х років. Хоча держава й виділяла деякі кошти на допомогу демобілізованим (інвалідам війни та сім’ям загиблих воїнів) - ця допомога була мізерною, а також часто носила формальний характер та значилася тільки на папері. Кожен виживав, як міг, розраховуючи тільки на власні сили. Крім того, зароблені гроші, як кажуть, примусово-добровільно відраховувалися на погашення державних позик на відбудову та розвиток народного господарства.

    Та й саме свято - День Перемоги з часом відходило на другий план. Починаючи з 1946 р. - цей день був звичайним робочим днем. Вихідним, святковим, він став, коли відзначалося 20-річчя Перемоги - з 1965 р. Особливо важкими для ветеранів-визволителів Європи від нацизму стали друга половина 80-х - початок 90-х років. Саме в цей час створюються ветеранські організації, які головним своїм завданням ставлять питання - захист інтересів колишніх учасників бойових дій, ветеранів війни та праці. Багато з них плідно працюють і донині: Козятинська районна спілка інвалідів Великої Вітчизняної війни та Збройних Сил України (В.І. Нагорянський), Козятинська міська організація ветеранів війни та праці (Г.О. Акопов), Козятинська районна організація ветеранів війни та праці (М.К. Новінський).

    У міському архіві зберігаються унікальні в своєму роді документи, які засвідчують такий факт. На початку 90-х років, в умовах тотального дефіциту, на День Перемоги ветерани за списками отримували по дві хлібини, декілька кілограмів крупи, муки. Сотні листів в усі інстанції, до керівників підприємств, приватних підприємців з проханням: надати мізерну допомогу, сприяти розв’язанню нагальних питань свого щоденного буття… Стає сумно і соромно.

    Ми відзначали чергову ювілейну дату - 65-річчя Великої Перемоги, вшановували тих, хто ціною свого життя і крові здобув її для нас. Не так багато її безпосередніх учасників залишилося в живих. Їм потрібні наша увага. Цілком заслужено віншували своїх визволителів - це дає надію, що так буде і в подальшому. І для них це найбільша нагорода за їх величний подвиг. Цьогорічні святкування Дня Перемоги в Москві та участь у них багаточисленних делегацій різних країн світу є яскравим свідченням того, що це свято визволення світу від нацизму стало міжнародним, а також фактом визнання світовою громадськістю того, що справжнім героєм був радянський солдат.

    З.В. ВІЛЬЧИНСЬКА, начальник архівного відділу, історик

    З.В. ВІЛЬЧИНСЬКА
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05