РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 22 (11 червня 2010) 

  • Історія та сьогодення Південно-Західної (цифри і факти)

    (Продовження. Початок у №39 - 48 за 2009 р.,

    №1 - 21 за 2010 р.)

    Тисячі патріотів шукали і знаходили зв’язки з підпіллям. Виникали все нові групи і організації. Примкнули до підпільників і багато працівників Київського залізничного вузла та управління залізниці. Серед них були інженери М.І. Смагін, Р.М. Русаков-Войтко, І.П. Марченко та інші. Велику допомогу підпільним організаціям надавав відомий тоді на Південно-Західній магістралі лікар дорожньої поліклініки Т.Р. Крижанівський.

    У Ніжині підпільники створили чотири групи. Однією з тих, що активно діяли була підпільна організація на станції Крути. Вона постійно підтримувала тісний зв’язок з партизанами.

    Бойовою виявилася підпільна організація, яку сформував дарницький машиніст А.Н. Тимощук. У дні оборони Києва він до останньої хвилини залишався на своєму посту, вивозив у тил обладнання київських підприємств та залізничну техніку.

    Ночами на паркових коліях станції Дарниця сміливо діяла група підпільників, яку очолював П.Д. Казько - колишній начальник Дарницького вагонного депо. Ця група направляла на окремі колії, де стояли вагони зі зброєю, своїх людей, які доставали гвинтівки, кулемети, боєприпаси. Все це направлялось партизанам з’єднання «За Батьківщину», що почали бойові дії у Носівському лісі.

    Не минало й трьох днів без великих диверсій. На станції Київ-Московський було розбито щойно відновлену гідроколонку. У Дарниці підпільники кинули гранати в топки двох паровозів. Локомотиви перетворилися на купу металобрухту. Морозної січневої ночі запалав величезний барак, збитий на місці підірваного Дарницького депо. Пожежа знищила чотири паровози, які стояли там на ремонті та інше обладнання.

    Відважним організатором і керівником багатьох диверсій був В.С. Кудряшов. За його безпосередньої участі було створено диверсійну групу.

    У червні 1942 року окупантам вдалося завдати київському підпіллю важкий удар. Було заарештовано більшість членів підпілля, зокрема В.С. Кудряшова, якого гітлерівці піддали особливо жорстоким катуванням.

    У своєму передсмертному листі до рідних і товаришів по боротьбі В.С. Кудряшов писав: «У казематах гестапо я тримав себе як належить комуністові. Я помру з твердою вірою, що звільнення від ненависного фашизму прийде скоро, і радянський народ буде торжествувати перемогу. Привіт усім, хто з нами працював, хто допомагав нам і жив думкою про звільнення у священній боротьбі від ненависного фашизму. Передайте моєму синові Саші, щоб він ріс чесним, сильним і сміливим, щоб ворогів ненавидів так само, як його батько».

    Група залізничників станції Печанівка влітку 1942 року влаштувала зіткнення військових ешелонів, внаслідок чого було знищено два паровози і 14 вагонів з боєприпасами.

    У середині 1942 року на всіх лініях і дільницях Південно-Західної залізниці розгорнулася рейкова війна. Партизани контролювали цілі напрямки і змусили фашистів майже повністю припинити рух поїздів. Найважливіші напрямки гітлерівці тримали під посиленою охороною. Тут безперервно ходили парні патрулі, на переїздах і поворотах були споруджені з колод блокгаузи з широкими секторами обстрілу. На відстані ста метрів від колії фашисти вирубували ліси. Але всі ці заходи не допомогли їм захистити свої комунікації від ударів партизанів.

    Навесні 1943 року почався знаменитий рейд партизанського з’єднання С.А. Ковпака правобережною Україною. У цьому з’єднанні перебувало багато залізничників. Це вони 14 березня підірвали міст біля станції Тетерів. Наступного дня партизани увірвалися і на саму станцію, знищивши чимало ворожих вантажів і рухомого складу. Дільниця Київ - Коростень була пошкоджена і не діяла майже півтора місяця.

    Кілька партизанських груп, що складалися з залізничників, з’явилися на дільниці Фастів - Житомир - і запалав під укосом ешелон з пальним для танків, упав під укіс і поїзд з боєприпасами, а потім й ешелон з рейками і шпалами, призначеними для відновлення зруйнованих колій. На цій дільниці диверсії слідували одна за одною.

    Не припинялися бої на дільниці Київ - Ніжин. Це давало про себе знати партизанське з’єднання «За Батьківщину». Диверсійна група, якою керував шляховий бригадир І.І. Ляшко, пустила під укіс 58 поїздів ворога. На цій дільниці діяв партизанський загін під командуванням М.Д. Симоненка, який був тісно пов’язаний з підпільниками депо ст. Київ-Московський.

    Рейкова війна набула таких масштабів, що фашисти змушені були відкликати з фронту цілі дивізії для охорони своїх комунікацій.

    На початку весни 1943 року німецькі вояки завершили відновлювальні роботи на Дарницькому залізничному мосту (його підірвали відступаючі радянські війська у 1941 році), а 22 квітня київські підпільники з диверсійної групи Г.Н. Дудкіна, висадили його в повітря, відтак більше двох тижнів рух поїздів через Дніпро було перервано. Всі учасники цієї операції влилися до партизанського загону «Перемога».

    Партизанські з’єднання О.Ф. Федорова, С.А. Ковпака, О.М. Сабурова та багато інших завдавали відчутних ударів по ворогу в його тилу. Ось одне зі звичайних зведень тих днів: «За даними на 25 вересня 1943 року українськими партизанами пущено під укіс 11 військових ешелонів противника, з них на лініях: Київ - Коростень - 3 поїзди, Сарни - Коростень - 1, Шепетівка - Бердичів - 2, Сміла - Черкаси -1, Сміла - Знам’янка - 2, Київ - Ніжин - 2. Розбито 10 паровозів, 161 вагон. У боях знищено 40 німецьких солдатів і офіцерів».

    Дільницю Коростень - Білокоровичі тримав під своїм контролем партизанський загін, яким командував колишній заступник начальника Київського вокзалу К.А. Ареф’єв. Партизани нападали на ворожі патрулі, які охороняли шлях, пускали під укіс поїзди, підривали споруди. Рух поїздів на цій дільниці був повністю паралізований.

    У Вінниці активні дії розгорнула підпільно-диверсійна група під керівництвом колишнього начальника станції Л.І. Гречка.

    На дільниці Шепетівка - Бердичів діяв партизанський загін, яким командував колишній начальник станції Миропіль В.І. Тимощук. Цей загін наносив ворогу відчутні удари, залишаючись при цьому непереможним.

    Мужність і героїзм у боротьбі з окупантами проявив підпільник-машиніст Г.І. Лебідь. Він заздалегідь знав, де його товариші закладали міни, і «проскакував» ці місця паровозом на такій швидкості, що міни вибухали під вагонами. Таким чином було пущено під укіс вісім ешелонів з технікою і продовольством. У результаті було розбито більше 100 вагонів і знищено майже 300 ворожих офіцерів і солдатів.

    Одного разу Г.І. Лебідь не зміг набрати потрібну швидкість, і міна вибухнула під паровозом. Мужній підпільник отримав важкі поранення. Фашисти заарештували його, піддали жорстоким тортурам, але ніяких зізнань не домоглися. В подальшому Г.І. Лебідь був відправлений у концтабір до Німеччини, звідки його звільнили радянські війська.

    Всього на території Київської області мужню боротьбу проти фашистських окупантів вели понад 33 тисячі патріотів, серед яких було багато залізничників. За час своєї діяльності підпільники і партизани Київщини знищили понад 30 тисяч гітлерівців, пустили під укіс майже 260 ешелонів і три бронепоїзди, вивели з ладу 300 паровозів та майже 3 тис. вагонів, зруйнували чимало мостів, потопили багато пароплавів і катерів, знищили чимало ворожих складів, танків, автомашин. Крім того було розгромлено понад 100 гарнізонів, майже 300 поліцейських комендатур і стільки ж районних і сільських управ.

    Небувалий героїзм партизанів-залізничників високо оцінений державою. Багатьох з них було нагороджено орденами і медалями Радянського Союзу, а командири загонів К.А. Ареф’єв і В.І. Тимощук удостоєні високого звання Героя Радянського Союзу. Посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу О.С. Пироговському і В.С. Кудряшову. Імена героїв увічнені в назвах вулиць, шкіл, парків, встановлено меморіальні дошки, які свідчать про їх безсмертні подвиги.

    ПОСТАЛИ З РУЇН

    НА ПІДСТУПАХ ДО КИЄВА

    Після низки великих перемог над фашистською Німеччиною у 1943 році радянські війська нестримно йшли на захід, звільняючи тимчасово окуповані ворогом території, на яких майже всі залізничні станції лежали в руїнах.

    Війська з боями рухалися уперед, їм були необхідні продовольство і боєприпаси, озброєння та пальне. Підрозділи залізничних спецформувань НКШС розгорнули масштабну роботу з відродження сталевих магістралей. Доводилося використовувати все, що було під руками: трофейні матеріали, уламки шпал і брусів, шматки рейок. Особливо трудомісткими були обрубка кінців рейок і свердління в них отворів. Тож, коли коваль - єфрейтор В.Ф. Жуков виготовив похідний станок для штампування болтів, костилів, накладок, у всіх залізничних частинах стали виготовляти необхідне для роботи скріплення.

    (Далі буде...)

    Петро МОСКАЛЕНКО
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05