РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 21 (4 червня 2010) 

  • Вокзал. Як багато в цьому слові…

    «Цікавить, звідки пішла назва «вокзал»? Чув різні версії походження цього слова.

    Хотілося б дізнатися правдиву версію».

    М. Севастьянов, м. Васильків, Київщина

    У далекому ХІІІ ст. англійський король Іоанн Безземельний подарував нормандському лицареві, який служив у нього, земельну ділянку на правому березі Темзи, що поблизу Лондона. Збудувавши житло, господар розбив там величезний сад. Коли через декілька століть це помістя перейшло у спадок до Джейн Вокс, вона відкрила у ньому парк, де проводилися заміські розваги для місцевої знаті. Тут влаштовувались багатолюдні гуляння з ілюмінацією та феєрверками. Було збудовано величезну залу (англійською - хол) для концертів і балів. Останній свого часу отримав назву «Воксхол» (Vauxholl), а згодом - ресторани, оранжереї.

    Популярність воксхолу у лондонських аристократів потребувала розширення садових площ і будівництва нових споруд. У 1732 р. з’являються ресторани, оранжереї, балагани та атракціони. Концертні програми та танцювальна музика виконувались кількома оркестрами, щоденно о 11 годині вечора в саду влаштовувався традиційний феєрверк.

    Знаменитий англійський письменник Чарльз Діккенс у «Нарисах Бозе», які побачили світ у 1835 р., так говорив про це місце розваг: «Павільйони, пагоди, комори та фонтани зблискували і засліплювали очі; краса співачок, вишукана постава співаків завойовували серця, море вогнів приголомшувало уяву, бокал-другий пуншу паморочив голову…»

    У 20-х рр. ХІХ ст. воксхол втратив свою фешенебельність і став місцем для прогулянок мешканців Лондона, а згодом столиця Великої Британії «проковтнула» його. Ця місцевість увійшла до складу району Ламбет.

    Популярність воксхолу стала відомою далеко за межами Англії, тому у ХVIII ст. у столицях інших держав почали відкриватися подібні заклади. У кінці ХVIII ст. вони стали з’являтися в європейських країнах, а на початку ХІХ ст. за океаном - у США.

    Першим закладом такого типу на просторах Російської імперії став тоді вже «вокзал» у московському Нескучному саду (1770-і рр.). У 1780-х рр. на Таганці було відкрито «Великий Воксал», який використовувався як літнє приміщення театру М.Е. Медокса - попередника Великого театру.

    Будівництво «воксалу» у Павловську під Санкт-Петербургом було обумовлене необхідністю залучення петербурзької публіки для подорожей Царськосільською залізницею. Для гулянь там пропонувалося використовувати Павловський парк, а відпочивати і веселитися вартувало у спеціально збудованому при залізничній станції готелі.

    Слово вокзал, як стверджують філологи-дослідники, набуло свого сучасного значення завдяки першій російській залізниці у 1837 р., яка з’єднала Павловськ і С.-Петербург. У будівлі Павловського вокзалу було розташовано ресторан і концертну залу, де влаштовували концерти за участі всесвітньо відомих музикантів. У Павловському вокзалі вперше прозвучали знамениті твори Глінки та Чайковського. Кілька сезонів оркестром диригував Йоганн Штраусс, проходили виступи Шаляпіна, Собінова, Нежданової… Павловський вокзал згодом перейменували у курзал, а крупні станційні споруди почали називати вокзалами.

    Вповні закономірним є питання: чому театральний культурологічний термін «воксал» перетворився у транспортне поняття? Театр і вокзал працюють за розкладом і на публіку, яка навідується сюди із квітами, сміється, сумує, плаче. Пасажири і глядачі мають квитки, які потрібно залишати до кінця подорожі або вистави.

    Цікавою буде історія й українських вокзалів. У Києві майже поруч з Купецьким садом було розташовано сад «Шато-де-Флер», в якому працювали два літніх театри та вокзал. Останній - це естрада, навколо якої розміщено столики для глядачів. Київська преса не без іронії згадувала про те, що «в последнем свела себе прочное гнездо интернациональная шансонетка. В театрах чередуются чаще всего оперетка и фарс. Сравнительно редко появляются и оперные труппы. В антрактах между представлениями в театрах играет оркестр, чаще всего военный. Иногда подвизаются на открытой сцене гимнасты, акробаты, куплетисты, капеллы и пр. Среди садов и театров этого, несколько фривольного типа, «Шато-де-Флер» пользуется все-таки репутацией приличного».

    Українські залізничні вокзали, які було збудовано у кінці ХІХ віку, приміром, Жмеринський, Козятинський, представляють собою монументальні будівлі із виразним архітектурно-декоративним оздобленням. Таким чином, залізничні вокзали успадкували святковість театральних будівель та розважальність «воксального» закладу. Отже, слово «вокзал», яке відноситься до споруди у Павловську, з плином часу змінило власне функціональне значення і стало загальним. Спочатку - для залізниць, а згодом - для всіх видів транспорту.

    Підготував Віктор ЗАДВОРНОВ
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05