РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 21 (4 червня 2010) 

  • Депо, де ремонтують паровики


    заступник начальника депо Щорс з експлуатації В’ячеслав БОРЩ

    Паровозами розпочиналася залізнична епоха. І схоже на те, що списувати їх рано.

    Зростає інтерес до ретро-туризму: це коли поїзд із вагонами дожовтневого випуску, звичайно, відремонтованими й комфортними, та паровозом возить туристів визначними місцями країни. У Росії подібний проект реалізовано. Маршрут розпочинається у Москві і проходить через Тулу, Рязань, Дивове. В Україні теж заходила мова про ретро-поїзди, але, схоже, щось перешкодило цій справі.

    Не вичерпав свій ресурс і паровий двигун - серце паровоза. В умовах зростання цін на бензин, газ та солярку він приваблює дешевизною пального. Наприклад, дров. Паровий двигун сміливці-експериментатори ставлять на автомобілі.

    Врешті, паровози не забули й ті, хто працював на них. Їдучи до Щорса, у розмові прохоплююся про мету своєї поїздки попутникові, давно знайомому залізничникові, який трудовий шлях розпочинав помічником машиніста. «А ти знаєш, він (паровоз - авт.) мені сниться, - сказав. - Наче кидаю у топку вугілля. Запах диму відчуваю, мастила…»


    муляр Анатолій ЛЕВДАНСЬКИЙ

    Так само захоплююче згадував паровозну юність голова профкому локомотивного депо Конотоп Михайло Самойленко: після закінчення училища Михайло Петрович їх ремонтував.

    Особисто ж мені паровоз навряд чи присниться - покоління п’ятдесятилітніх бачило його здалеку та в кіно. Але завжди, коли підходжу до чорних залізничних велетнів, хочеться торкнутися шорстких сталевих дишел, коліс, піднятися у кабіну, де все так просто, і у той самий час складно. Пригадуються слова старого машиніста, який говорив, що довести паровоз до робочого стану, тобто розтопити, не кожен зуміє.

    Депо Щорс - єдине локомотивне депо залізниці, де вміють ремонтувати й водити паровози.

    Це підприємство, як свідчать історичні документи, збудоване у 1873 р. До цих пір збереглися тут кам’яні будівлі довоєнних часів. У місті діяла технічна школа, яка готувала машиністів паровозів, їх помічників та майстрів колії. До дев’яностих років на станції працював маневровий паровоз, на який приїжджали практикуватися машиністи з Києва. Врешті, у Щорсі розташовано базу запасу паровозів. Щоправда, їх уже потіснили молодші брати - тепловози.


    cлюсарі Михайло ТКАЧЕНКО і Юрій ОВСЯННИК

    Моїм гідом по депо на цей раз виступив заступник начальника підприємства з експлуатації В’ячеслав Борщ. Намагалися «видзвонити» Миколу Єрмака, колишнього майстра ремонтного цеху, ще молодого пенсіонера - всього кілька місяців пройшло, як набув він цей статус, та марно.

    Отже, ремонтувати паровози депо не припиняло протягом 137 літ. У дев’яностих відновили кілька машин для туристичного проекту. Потім був ремонт паровоза для Малої Південно-Західної. За словами В’ячеслава Борща, доставили його у жалюгідному стані - трудяга-вузькоколійник працював десь у кар’єрі. Зробили капітальний ремонт, і він сьогодні радує малюків та дорослих на дитячій магістралі. Нинішньої весни бригада на чолі з Миколою Єрмаком там побувала, розконсервувала машину після зимової стоянки, випробувала й передала для літньої експлуатації.

    - А запчастини? - запитую.

    - На даний час - це не проблема, - відповідає В’ячеслав Георгійович. - Беремо із бази запасу, щось самі виготовляємо…

    - А скільки майстрів є у депо, які вміють ремонтувати паровози?

    - Вистачає. Усі вони їздили з Єрмаком до Києва.

    Заступник начальника називає колег. Це - майстер Федір Чюлинда - саме він замінив у цеху Миколу Єрмака, слюсарі Михайло Ткаченко, Юрій Овсянник, Анатолій Акуленко, машиніст Віталій Лисич, помічник машиніста Олександр Бєгун.

    Про братів Ткаченків писати вже доводилося. Їх троє - Віктор, Олег та Михайло. Першим у депо прийшов Віктор, за ним після армії у 1995 р. - Михайло, а тоді вже й Олег. До 1997 р. у ремонтному цеху працював їх батько - досвідчений слюсар-котельник Федір Іванович. Він навчив ремонтувати братів паровозні котли. «Як учив? - перепитує Михайло. - Робили разом із батьком. Розповідав, показував, поправляв, коли помилялися. Так і навчилися».

    Федора Івановича уже немає серед живих. Та його справу достойно продовжують сини.

    Анатолій Акуленко ремонтує у паровозах компресори й гальма. У депо - одинадцять років. Перед цим працював на заводі ім. Артема. Намагається пояснити мені, яка різниця між насосами системи «компаунд» і «тандем». Зрозумівши, що розповідати доведеться довго, каже: «Та такий компресор у нас на території стоїть».

    Територія депо - унікальна. Тут захопилися парковими скульптурами, і щороку до них додається щось нове. Наприклад, нинішнього з’явився старосвітський стіл. Його я побачив відразу. Компресор же роздивився після підказки з вуст слюсаря Акуленка.

    Малою дитячою залізницею не вичерпався ремонт паровозів у депо Щорс. Після цієї машини відновлювали їх для музеїв - у Крутах і Спадщанському лісі (Спадщанський ліс є тим місцем, де було сформовано партизанське з’єднання Сидора Ковпака - авт.). Правда, оновлено для стоянки, самостійно рухатися вони не можуть.

    Три ж інших, за словами В’ячеслава Борща, - паровози серій СО, Эр та Л, відремонтованих зовсім недавно, здатні вийти на лінію. СО із цеху вивів сам В’ячеслав Георгійович. «Навіть проїхав трохи», - говорить заступник начальника депо. Тут треба додати, що В’ячеслав Борщ - великий шанувальник цих машин - про паровози розповідав би годинами.

    Паровоз СО працює на мазуті. Така паливна особливість внесла корективи у ремонт - топку футерували вогнетривом. Цією справою займався муляр Анатолій Левданський. Допомагав йому Дмитро Довгаль. Анатолій Вікторович розповідав, що у депо був запас цегли, що у розчин вогнетривкої глини додавали азбест, що труднощів для досвідченого муляра обкласти котел не становить. Правда, у кінці додав: «Важкувато у котлі працювати - весь час навпочіпки. Місця там мало».

    Три паровози підготовлені для музею нашої залізниці. Вони вже на ходу і пройшли всі випробування й перевірки.

    І про ще один паровоз у Щорсі треба сказати - про той, який встановлено у найпочеснішому місці - біля обеліску деповчанам, які з підприємства пішли на фронт. Ініціатором пам’ятника був Володимир КаЧур, на той час - начальник депо. Він же був й автором проекту. Цей паровоз обов’язково привертає увагу гостей міста, початок якому дала залізниця.

    Микола ПАЦАК
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05