РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 20 (28 травня 2010) 

  • Найбільший секрет ЦРУ розкрито


    Вхід до штаб-квартири ЦРУ

    Ця дивовижна історія сталася в середині 90-х років минулого століття в російському містечку Нижньовалдайську. Майже у дев’яносторічному віці померла шанована у місті людина, місцевий активіст Петро НАЗАРКІН.

    Після смерті Петра Степановича старший син вирішив розібрати архів батька, що займав у квартирі багато місця. Серед численних звітів, інструкцій, матеріалів з’їздів, конференцій та партійних резолюцій він виявив прямокутний шматочок тканини білого кольору з англійським текстом..., завіреним печаткою з американським орлом.

    Звернулися до вчителя англійської мови - викладача школи, де навчалася онука Петра Степановича. Той уважно розгледів клаптик тканини, прочитав текст та переклав: «Посвідчення видано агентові ЦРУ Френку Лоренцу». Але звідки воно мало взятися у партійного активіста?

    Оскільки час був уже пострадянський, сім’я все ж вирішила докопатися до істини. Всією громадою зібрали гроші на поїздку до Москви старшого сина Петра Степановича, який знайшов те дивне посвідчення. У столиці він розпочав пошук американського посольства. Перший же міліціонер, до якого звернувся Назаркін-молодший, досить детально розповів, як туди дістатися.

    Потрапивши до посольства, він звернувся до секретарки з проханням покликати кого-небудь із співробітників розвідки. Здивована жінка дуже люб’язно відповіла, що вони тут перебувають з дипломатичною, а не з розвідувальною місією, тому допомогти у вирішенні цього питання, на жаль, не зможуть.

    Відвідувач тяжко зітхнув, ввічливо попрощався із секретаркою, поклав свою таємничу знахідку на стіл, за яким працювала жінка, і вже було зібрався йти, коли та враз стала дуже серйозною і запропонувала почекати декілька хвилин, швидко піднялася східцями на другий поверх.

    Хвилин через десять Назаркін вітався із сивочолою людиною у вишуканому костюмі. Його обличчя було побито віспою. На перший погляд - такий собі типовий працівник ЦРУ з радянських фільмів 70-80 рр. Він поцікавився, звідки у відвідувача такий незвичний документ. Почувши у відповідь, що посвідчення знайдено в батьківському архіві, чоловік спитав: «Ваш батько мав прізвище Назаркін?». Отримавши позитивну відповідь, дипломат запросив незнайомця піднятися до свого службового кабінету. Там він запропонував гостеві сісти у розкішне крісло і увімкнув комп’ютер. З екрана монітора на присутніх дивився молодий Петро Степанович Назаркін у формі лейтенанта американських ВМС. І тоді співпрацівник посольства розповів дивовижну історію.

    Виявилося, що Френк Лоренц був кадровим розвідником, активним учасником Другої світової війни. Ще до її початку він з відзнакою закінчив військову академію і служив у розвідці. У роки «холодної війни» серед інших добре підготовлених агентів його закинули на територію Радянського Союзу у маловідому місцевість.

    Але через дуже несприятливі метеорологічні умови пілот літака збився з курсу і викинув розвідника аж за чотириста кілометрів на схід від наміченого місця приземлення. Френк залишився без засобів зв’язку, грошей, зброї, інструкцій. Проте при собі він мав лише бездоганно виготовлений паспорт громадянина СРСР. Так він і опинився у невідомому йому Нижньовалдайську. Час був суворий, післявоєнний - йшов 1949 р. Тому, звісно, всі зв’язки з ЦРУ було безповоротно втрачено.


    У цьому місті під іменем Петра Степановича Назаркіна розвідник Френк Лоренц прожив 45 років. Він влаштувався працювати на завод. Взяли його охоче, тому що чоловіків, як мовиться, бракувало: багато не повернулося з фронту. А руки Френка-Петра були по-справжньому «золотими». Дійсно, в академії ЦРУ навчали всього. Спочатку він мешкав, як і більшість, у гуртожитку. З часом на заводі він зустрів своє кохання - дівчину, яка була набагато молодшою за нього. Одружились, отримали власне житло - просторну ізо-льовану квартиру. Згодом знайшлося четверо дітей.

    Але найдивовижнішим у цій історії виявилося те, що за ідейними переконаннями Френк Лоренц став спочатку кандидатом, а потім і членом КПРС (дружина була у комсомольському активі), де пройшов шлях від рядового комуніста до завідувача кабінетом політосвіти міськкому партії. Неодноразово його обирали делегатом партійних конференцій різних рівнів...

    Ось такі курйози інколи трапляються в нашій дуже не простій історії.

    Євген ПОДОБЄД, Київський загін відомчої воєнізованої охорони
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05