РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПАСАЖИРСЬКІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
Санаторій «Світязянка»
Історична довідка про Трускавець та пансіонат
Довідка про гражину
Лікувальна база
Покази на лікувальні послуги
Про Нафтусю
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



 

Історична довідка про Трускавець та пансіонат

Бойківськими стежками до цілющих джерел

У чудовому, живописному тихому кутку Прикарпаття притаїлось невеличке курортне місто. Здається, простягнеш руки – і торкнешся Карпат. Стежки, якими ходять бойки (жителі навколишнього передгір`я), поведуть Вас все вище та вище, в зелені Карпати. Чисте, п`янке повітря нагадає Вам, що таке вдихнути на повні груди.

Історія Трускавця сягає ще в сиву давнину, до часів поганських. Тут, де дзюркоче королева карпатських вод “Нафтуся”, і де нині красуються вілли і пансіонати, простягалися колись безкраї та непрохідні дебрі. В яких владарювали карпатські медведі та вовки-сіроманці.

Десь в XI-му столітті довкола Трускавця зарясніли людські поселення. Люди викорчовували ліси, звільняли площі для землеробства, вони охоче тут осідали, бо було довкола сухо і земля була не така багниста.

Згідно давніх актів відомо, що в Трускавці було дві греко-католицькі церкви. Одна із церков містилася вище теперішньої “Нафтусі”, там, де стоїть пам`ятний хрест, а довкола нього декілька старезних лип. За переказом, щороку 2 серпня на Іллі, після служби Божої парафіяни йшли процесією до джерела “Нафтусі” , посвячували воду. Вони набирали цю свячену воду, як чудодійний засіб від багатьох хвороб. Судячи з цього, джерело було відоме вже кількасот років тому, а не так як говорять про Трускавець, що воно було відкрите тільки в 1820-1830 роках.

Згадане джерело в той час не мало звичайно теперішньої назви. Гадаємо, що лише з відкриттям у Бориславі в 1853 р. нафти і, враховуючи смак та запах води, вона й отримала назву “Нафтуся”.

Отож Трускавець був маленьким селом, де нічого не було, крім саліни, парафії, кількох сільських хат та скромної лісничівки. Тільки на початку XIX ст., після відкриття цілющих джерел, ця скромна місцевість стає відомою і славною.

Трускавець як курорт після 1800 року

Першу згадку про відкриття джерел знаходимо в 1820 році. Їх відкрив п. Гекер зі Стебника, гірничий інженер, який шукав корисні копалини. Він знайшов в одній із свердловин сірчану воду, котру вже тоді вживали хворі.

До Трускавця почали з`їжджатися люди, привозити з собою речі домашнього вжитку. Тоді ще не було ні ванн, ні відповідних помешкань – приїжджі селилися в сільських хатах. Хворих не відлякували відсутність комунікацій, відповідних обладнань і умов, бо все компенсувало багате лікування водами, котрими природа щедро нагородила Трускавець. Солоно-сірчані води, ліси, повітря, як бальзам, і чарівна природа, не зіпсована людською рукою – цього було достатньо, щоб заохотити також іноземців які прибували великими групами і навіть провозили зі собою ванни та обладнання, необхідне для купелів (приймання ванн).

Бачачи це, місцевий уряд дав дозвіл у 1827 році на добудову до тутешньої корчми чотирьох кімнат, які стали кабінами для ванн. Таким чином, в Трускавці виникла перша водолікарня. А 1827 рік став роком заснування курорту Трускавець.

Велику заслугу у розвиток самого Трускавця вніс тодішній голова міста Йозеф Міцевський. Він перший заснував оздоровницю як таку, стараючись забезпечити найнеобхідніші її потреби. З розмови з місцевим селянином він дізнався, що в поблизьких лісових нетрях є джерело зі солоно-гікуватим смаком, водою якого цей землероб вилікувався від недуги (тобто хвороби). У 1835 р. аптекар-хімік зі Львова Теодор Торосевич дослідив трускавецькі джерела та описав їх лікувальну дію.

Гості, що приїздили лікуватися чи розважатися у Трускавець, здивовано спостерігали його явне і дуже швидке перевтілення з невеличкого села в прекрасні будівлі з парками, багатими на рідкісні дерева та прекрасні квіти.

Щораз більше розвивалася сама оздоровниця – і щораз більше людей виявляли до неї щиру зацікавленість. В 1853 р. Князь Карл Людовик у товаристві австро-угорського цісарського намісника прибув спеціально у Трускавець оглянути оздоровницю і її обладнання. Навпроти старого будинку для ванн, що називався “Нептун”, був збудований новий бальнеологічний дім на 30 ванних кімнат і кімнат для житла. З часом будиночки зникли, уступивши місце будівлям багатшим і більшим.

Свідок того часу доктор Скалковський згадує, що “внаслідок віддалення оздоровниці від великих шляхів, лікування не переривалося галасливими забавами, а тому проводилося з багато кращими результатами. Для розваг гостям пропонувалося спостереження за білочками, що жваво стрибали у парку по деревах, і прогулянки до лісу по гриби”.

З 1859 р. Трускавець перейшов з рук уряду у власність промислової спілки, яка з лікувального закладу перетворила місто в промислове. Розвиток курорту зупинився.

У 1882 році Трускавець купила інша спілка на чолі з інженером Й.Вичинським, щоб піднести його з занепаду і поставити на почесне місце, яке йому належить.

З цього часу почали реалізовувати прогресивні перетворення, котрі виявили, що оздоровниця тільки тоді зможе результативно конкурувати із закордонними закладами, коли досягне рівня сучасних вимог і обладнання.

Праця нової спілки принесла надзвичайно хороші результати. Проклали шутровані стежки, була посаджено різні дерева біля джерел, оновлено та вдосконалено парк. Кількість гостей значно збільшилася. Оздоровниця почала заповнюватися елітною публікою, яка охоче сюди приїжджала. І раптом виявилося, що порядних помешкань для таких гостей бракує. Уряд міста самостійно цієї проблеми вирішити не міг, будівництво нових вілл коштувало дуже дорого. Тоді власники спілки зуміли заохотити приватних осіб, ідучи з останніми на різні поступки і даруючи їм майже за безцінь земельні ділянки. В такий спосіб було збудовано 7 нових двоповерхових вілл, кожна з яких складалася з 18-25 кімнат. Усі вони були з європейський комфортом і конкурували між собою не тільки зовнішнім виглядом, але й внутрішнім облаштуванням.

“Світязянка” та “Гражина” – перші з елітних вілл курорту

Найперше збудовані вілли були правдивою оздобою Трускавця. Довкола оновленого парку широким кільцем були розташовані найгарніші вілли: Марія, Гелена, Саріуш, Яніна, Світязянка, Гражина і Софія.

Вілла “Світязянка” була збудована за проектом професора Белтовського на замовлення Й.Яблонського. Роботи вів теслярський заклад Дегельмана. Перші 10 кімнат на першому поверсі були віддані до вжитку у червні 1898 року. Під осінь будівництво споруди завершилося повністю. (Тут варто зауважити, що сто років потому рішенням Укрзалізниці в червні 1998 р. був виданий наказ про створення та подальше введення в експлуатацію пансіонату, а восени того ж року було завершено всі підготовчі роботи, а пансіонат введено в дію). Вартість усіх робіт становила 17000 корон. Проте після їх закінчення головний підрядчик отримав додатково ще 1000.

Новозведена вілла була прямокутна в плані, нараховувала два поверхи, її накривав чотирисхилий дах. На східному фасаді розміщалася відкрита веранда (2-й поверх). Над нею – відкритий балкон. Цілий фасад оповив зелений плющ. Південно-східний кут будинку спроектований як ванькирна вежа, накритий окремим трисхилим дахом з гребенем. Над наріжним приміщенням височів восьмигранний намет, який завершував квадратний в плані ліхтар з маківкою. До північного фасаду примикала відкрита, гранчаста в плані веранда. Будинок освітлювався регулярно розміщеними прямокутними вікнами. Вся споруда були потинькована. За своїми стильовими ознаками вілла “Світязянка” відносилася до так званого “швейцарського” типу.

Будівля нараховувала загалом 16 мешкальних (тобто житлових) кімнат, 2 кухні, їдальню, підвал, службові приміщення. Більшість кімнат на кухні були потиньковані. Споруда розміщалася на невисокому пагорбі, її оточували квітники та розмаїті дерева.

В 1905 році вілла “Світязянка” перейшла у власність лікаря Т.Прашіля. Новий власник вніс певні зміни у її вигляд. Насамперед зросла кількість кімнат – їх стало 19, вілла обслуговувалася 4 кухнями. Відкрита веранда при північному фасаді отримала дах. В 1909 р. запроваджено освітлення гасовими лампами системи “Вашингтон”. Ще через три роки гасові лампи замінило електричне освітлення.

У роки окупації Галичини панською Польщею Трускавець став вважатися одним з найфешенебельніших курортів. Сюди прибували чиновники й офіцери, фінансисти та інші заможні люди того часу. Вони мешкали в приватних пансіонатах, між іншими також у “Світезянці”.

В роки радянської влади вілла зазнала перебудови – додали мансардний дах, веранди на східному фасаді були засклені, як і веранди при північному фасаді.

Дерев`яні споруди легкі за своєю конструкцією, прикрашені цікавим орнаментом, не позбавлені художнього смаку надають своєрідного колориту Трускавцю. Серед них і вілла “Гражина”. Її збудували в 1898 р. разом з шістьма іншими, котрі істотно прикрасили Трускавець. Автор проекту К.Ріхтман. Замовник – М.Куше.

Справою спорудження вілли М.Куше зайнялася ще в 1897 р., коли придбала земельну ділянку за 1171 корону 50 геллерів. Восени наступного року будівельні роботи повністю завершилися і вілла “Гражина” змогла прийняти перших гостей. Водночас було проведено благоустрій території коштом 366 корон 17 геллерів. Загалом вартість усіх будівельних робіт становила 26393 корони 64 геллери. Власниця застрахувала новозбудовану віллу на суму в 24000 корони.

Споруда розмістилася на пагорбі, у мальовничій місцині, її оточували квітники та паркові дерева. Прямокутна в плані, потинькована, вона нараховувала два поверхи. На головному та задньому фасаді були влаштовані відкриті галереї з дерев яною огорожею. Праворуч здіймалася триповерхова, прямокутна в плані вежа, накрита зрізаним чотирисхилим наметним дахом з причілками. Натомість всю споруду вкривав двосхилий дах. Вілла “Гражина” нараховувала 17 мешкальних кімнат, належним чином оформлених, 4 кухні, більярдну, загальний салон, службові приміщення. Кімнати були потиньковані, підлога в них викладена паркетом. За своїми стильовими ознаками віллу “Гражину” можна віднести до “швейцарського” типу.

Упродовж багатьох років пам`ятка не змінювала свого власника. Однак зазнавала певних перебудов, ремонтів тощо. Так, у 1909 р. її розширили до 21 кімнати, забезпечили гасовими лампами. Водночас зменшилася кількість кухонь – до 3. Зате прибула бібліотека, де зосередилися найновіші видання, чималий був вибір періодики.

Невдовзі у Трускавці була збудована електростанція і пам`ятка отримала електричне освітлення.

Найбільше, проте, змін вілла “Гражина” зазнала після подій першої світової війни. Перебування у Трускавці 3000 німецьких солдатів від серпня 1915 до квітня 1918 року обернулося для курорту значними стратами. Окупанти розграбували і зруйнували пансіонати та готелі, вивезли в Німеччину медичну апаратуру, меблі, картини тощо. Не обминуло це лихо також віллу “Гражину”.

Влітку 1918 р. власниця вілли звертається до управління охорони здоров`я з проханням допомогти відбудувати знищену споруду. З листа можна довідатися, що на будівлі було зірвано дах, внаслідок чого атмосферні опади довершили її руйнування.

Пройшло ще три роки, поки просьбу цю задовільнили. Відтак в 1922 р. вілла “Гражина” була реконструйована за проектом львівського архітектора Семковича.

В результаті цих робіт пам`ятка стала триповерховою, з`явився мансардний дах, завершений шестигранним заскленим ліхтарем, який накриває шестигранний наметний дашок. На рівні третього поверху споруджено відкриту галерею. У подальші роки вілла не зазнала більше істотних змін.

У 1939 р. її націоналізували і передали в руки радянської держави.

 
Контактна інформація
Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка,6
Приймальня начальника залізниці: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05