РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПАСАЖИРСЬКІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків »  № 40 (27 жовтня 2017)
  • Випуск №40 27 жовтня 2017
    Зміст
    1. Як вплинути на сумну статистику (Валентина КОЛЯДА, «Робітниче слово», Фото Олега СІРИКА)
    2. Селфі на вагоні чи життя? (Оксана КЛИМЧУК, «Робітниче слово»)
    3. Свято, яке об’єднує (Ольга ЛИХАЧОВА, «Робітниче слово», Фото Валентини ЧЕЛЮСКІНОЇ)
    4. Проблему пошкоджень вантажних вагонів можна вирішити (Віктор ЗАДВОРНОВ, Олег СІРИК, «Робітниче слово», Фото www.railwayhub.in.ua)
    5. Де лелека водиться, там щастя родиться! (Валентина КОЛЯДА, «Робітниче слово», Фото Олега СІРИКА)

    Як вплинути на сумну статистику

    Стан виробничого травматизму у підрозділах регіональної філії «Південно-Західна залізниця» і заходи, направлені на забезпечення безпеки умов праці, — тема засідання Дор-профсожу за участі директора філії Григорія БЕВЗА, профспілкового активу та керівників причетних служб.


    10 жовтня. У президії засідання — голова первинної профспілкової організації Хутір Михайлівської дистанції колії Марина ДЕМЧЕНКО,
    директор регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Григорій БЕВЗ, голова Дорпрофсожу Орест ЛОГОШНЯК та голова
    Коростенської територіальної профспілкової організації Андрій ЖАБСЬКИЙ. У прагненні до єдиної мети.

    Заслухавши та обговоривши доповіді в. о. головного інженера — першого заступника директора регіональної філії залізниці Володимира ПАЩЕНКА та головного технічного інспектора Ради профспілки залізничників і транспортних будівельників України Дорожньої профспілкової організації Південно¬-Західної залізниці Андрія ОВСІЄНКА, присутні долучились до активного обговорення.

    Незважаючи на чималий перелік заходів, кількість технічних навчань та перевірок знань з питань охорони праці, обсяги освоєних коштів та грошових виплат, стан справ з охорони та умов праці не став центром уваги профспілкових організацій підрозділів залізниці, зазначено у постанові Дорпрофсожу. Аналізуючи причини нещасних випадків на виробництві, дуже прикро усвідомлювати, що за більшістю з них стоїть невиконання правил з охорони праці, службових інструкцій, незадовільна дисципліна та недостатня вимогливість керівників до підлеглих. Крім того, багато випадків травмування відбувається внаслідок особистої необережності потерпілих. Як зазначив Андрій Овсієнко, контроль та системна профілактика і є ключовим чинником для розв’язання цих проблем. Роз’яснювальну роботу серед працівників слід проводити щодня з урахуванням особливостей кожного робочого місця, шукаючи при цьому нові методи донесення інформації та її переосмислення.

    Під час активних виступів профспілкові лідери Олександр БЄЛІКОВ (Київ), Володимир ГОРБАТЮК (Козятин), Ігор БІЛИЙ (Жмеринка), Юрій ШИШ (Конотоп) та Андрій ЖАБСЬКИЙ (Коростень) звернули увагу присутніх на те, що гострими на сьогодні залишаються питання забезпечення спецодягом, спецвзуттям, запасними частинами, інструментом, милом, водою, молоком... І проблема тут не лише у тендерних закупівлях, недостатньому фінансуванні чи збоях у логістиці постачання. Нестача кадрів та їх плинність на сьогодні почасти не дають змоги, як­то кажуть, знайти крайнього. Наприклад, у невірно оформлених заявках щодо розмірів взуття. Здавалося б, дрібниця, та не в нашому випадку.

    До слова. Стосовно нестачі гумових чобіт слушний коментар-пояснення надала начальник відділу Департаменту охорони праці та промислової безпеки Алла ЛАЗЬКО. Керівник пояснила, що єдина фабрика з їх виробництва знаходилась у Горлівці. Адекватною заміною таких чобіт можуть стати вироби з полівінілхлориду. На разі очікується отримання сертифікатів від виробника щодо відповідності безпеки використання на залізниці.

    ПРЯМА МОВА

    Андрій ОВСІЄНКО,

    головний технічний інспектор Ради профспілки залізничників і транспортних будівельників України Дорожньої профспілкової організації Південно-Західної залізниці:

    «Враховуючи, що грошові виплати та інші соціальні послуги і компенсації, які здійснюються Фондом соціального страхування від нещасних випадків, не в повній мірі компенсують шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я, та матеріальні і моральні втрати, пов’язані з втратою життя годувальника, Президією Дорпрофсожу було введено в дію та затверджено Положення «Про надання матеріальної допомоги постраждалим членам профспілки Дорожньої профспілкової організації від нещасних випадків на виробництві та випадків природної (раптової) смерті». В 2016 р. та першому півріччі 2017 р. Дорожньою профспілковою організацією було виплачено 86 тис. грн матеріальної допомоги постраждалим членам профспілки від нещасних випадків на виробництві».

    Виступ начальника служби матеріально­технічного забезпечення, мабуть, був найочікуваніший. Та молодий очільник гідно й по-діловому зумів роз’яснити ситуацію. Павло ТКАЧУК наголосив, що готовий до тісної взаємодії з профспілковими лідерами, адже саме співпраця стане запорукою вдалого діалогу та сприятиме налагодженню зворотного зв’язку, а також зменшенню випадків виробничого травматизму.


    Заступник голови Козятинської територіальної профспілкової організації Дмитро ЖИВЧИК виступив з пропозицією на таких
    засіданнях розглядати конкретні приклади й чути не лише цифри, а й прізвища притягнених до відповідальності.

    У заключному слові до присутніх звернувся директор регіональної філії Григорій БЕВЗ. «Між адміністрацією, теркомами та багатотисячним колективом Південно-Західної магістралі має бути налагоджена плідна співпраця, — наголосив Григорій Анатолійович. — Саме профспілкові ватажки мають взяти на себе місію налагодження ефективної комунікації між керівництвом та колективами виробничих підрозділів. Маємо об’єднати власні зусилля для досягнення позитивного результату, розробити алгоритм конструктивних дій задля уникнення негативних явищ, напрацювати концепцію спільних звернень до ПАТ «Укрзалізниця».

    І, не перекладаючи вини чи обов’язків, щоденно запитувати про відповідальність. Починаючи кожен із себе...

    МОВОЮ ЦИФР

    За 9 місяців 2017 р. у виробничих підрозділах регіональної філії сталося 11 випадків виробничого травматизму, в яких постраждали 19 працівників:

    3 — зі смертельними наслідками,

    16 — з тимчасовою втратою працездатності та два групових, в результаті яких постраждало 10 працівників.

    Порівняно з минулим роком кількість травмованих різко зросла:

    у службі сигналізації та зв’язку — 5 проти 0,

    у господарстві приміських пасажирських перевезень — 2 проти 0,

    у локомотивному господарстві — 6 проти 5,

    у службі електропостачання смертельно травмовано одного працівника проти 0 у 2016 р.
     

    Валентина КОЛЯДА, «Робітниче слово», Фото Олега СІРИКА

    Селфі на вагоні чи життя?

    Правила поведінки поблизу залізничних об’єктів для школярів не менш важливі, ніж вивчення шкільних предметів. Адже знання про безпечну поведінку та чітке дотримання правил може врятувати життя. Як же залізничники спілкуються з учнями на ці важливі теми, довелося побачити у школі № 1 м. Коростеня.


    Інженер з охорони праці Коростенської дирекції залізничних перевезень Оксана ЗУБРІЙ -
    «Запам’ятайте, що залізниця – не місце для розваг, це зона підвищеної небезпеки».

    Нещодавно сюди для спілкування зі школярами завітала інженер з охорони праці Коростенської дирекції залізничних перевезень Оксана ЗУБРІЙ. Школа розташована в залізничному мікрорайоні, отож розмова з фахівцем, яка повідала учням особливості роботи залізниці й правила поведінки на її об’єктах, була дуже доречною. Втім, це була не просто лекція. Хлопчиків і дівчаток із 8-Б класу Оксана Зубрій водночас залучила до спілкування, до питань і відповідей. Адже їм уже відомі деякі моменти з роботи сталевої магістралі, особливо тим, у кого тут працюють батьки. Та й предмет – основи безпеки життєдіяльності – поповнює знання. Отож вони з фахівцем з охорони праці говорили про швидкості поїздів, про вагу вантажного поїзда, про те, скільки становить гальмівний шлях рухомого складу, про електричну напругу… Адже все це потрібно пам’ятати школярам, як і те, що залізниця – не місце для прогулянок. Оксана Іванівна нагадувала й про ті трагічні випадки, які трапилися з підлітками, які вирішили покататися на даху поїзда чи зробити селфі в небезпечній зоні на залізниці, закликаючи школярів ні в якому разі не повторювати подібного і не ризикувати своїм життям.

    На жаль, такий трагічний випадок стався нещодавно в Житомирі: 13-річного підлітка вразило струмом тоді, коли він намагався зробити селфі на даху поїзда. Його госпіталізували в Житомирську обласну лікарню. За оцінками медиків, він отримав 60% опіків тіла і перебував у важкому стані. Хоч медики й зробили все, що могли, хлопця врятувати не вдалося…

    Усі ми хочемо, щоб таких трагічних випадків не було, щоб і дорослі, і діти були обачними і розуміли, що дотримання правил безпеки рятує життя. Віримо, що всі нагадування, які звучали під час зустрічі зі школярами, вбережуть їх від небезпечних кроків.
     

    Оксана КЛИМЧУК, «Робітниче слово»

    Свято, яке об’єднує

    Адміністрація Київської клінічної лікарні № 2 на залізничному транспорті філії «ЦОЗ» ПАТ «Укрзалізниця» напередодні Дня захисника України привітала свою колегу, лікаря-неонатолога, учасника бойових дій Вікторію БАНДАЛЕТОВУ зі святом. Вікторія Юріївна нагороджена Державною нагородою орденом княгині Ольги III ступеня.

    Вікторія БАНДАЛЕТОВА — активна учасниця Революції гідності, а в зоні АТО провела дві ротації. Перший раз у складі 2-го резервного батальйону, другий – у складі 1-го резервного батальйону Національної гвардії (з серпня 2014 р. – батальйон спеціального призначення ім. Героя України генерала Кульчицького). Проходила службу на посаді лікаря-хірурга медичного пункту під Слов’янськом і Дебальцевим. Мала позивний «Принцеса».

    — Про те, що на передовій не вистачає медиків, я прочитала в інтернеті в травні 2014 р., — пригадує Вікторія Бандалетова. — На той час більшість моїх друзів по Майдану уже були там. Зібрала документи і прийшла до військкомату. Там сказали, що жінки нам непотрібні, але коли дізнались, що лікар, відразу заворушились. 9 червня оформила всі документи, а 13 уже виїхала на схід. Перші дні була в лікарні міста Ізюм, а потім виїхали на 3-й блокпост під Слов’янськом. На блокпосту були фельдшер, автомобіль «таблетка» і я. Поруч з нами стояла 25-та бригада десантників ВДВ. Ми разом з ними й виконували медичну роботу.

    — Чи було вам страшно?

    — Не можу сказати, що було страшно. Я не стріляла. Страшно тоді, коли ти перев’язав поранених, надав їм допомогу, а відправити нічим. І ти рахуєш хвилини... А ще страшно, коли немає пакетів накрити 200. Страшно, коли немає зв’язку. Коли ефір мовчить. Йде мінометний обстріл, а ти не знаєш, чи живі твої хлопці. Страшно чути, коли важкопоранений лежить на носилках, а в той момент йому телефонує дружина, і він, перемагаючи біль, веселим голосом відповідає, що знаходиться на полігоні і в нього все гаразд. Тебе душать сльози і ти розумієш, що більше нічим уже йому допомогти не зможеш…

    — Що найбільше закарбувалося за ті місяці служби на передовій?

    — Розумієте, коли люди проходять через такі жорна, у них з’являється щось таке, про що вони раніше не знали. У нас є багато такого, про що ми раніше не здогадувалися. З’являється розуміння, що життя наше дуже цінне. У мене підвищені вимоги до мирного життя. Адже на війні є правила, які виконують усі, бо, якщо не будеш їм слідувати, мало того, що ти втратиш власне життя, ти підставиш своїх побратимів. А тут все по-іншому, люди живуть в паралельному світі. Вони знають, що десь там іде війна, але вона далеко. Мене лякає байдужість. Наразі рятує моя робота в пологовому будинку. Я бачу, як народжується життя. Повірте, це багато вартує для мене, людини, яка бачила війну, — каже пані Вікторія.
     

    Ольга ЛИХАЧОВА, «Робітниче слово», Фото Валентини ЧЕЛЮСКІНОЇ

    Проблему пошкоджень вантажних вагонів можна вирішити

    Протягом восьми місяців 2017 р. в регіональній філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» зафіксовано 44 вантажних вагони, що пошкоджені промисловими підприємствами під час вантажно-розвантажувальних та маневрових робіт. Неналежне використання клієнтами рухомого складу завдало збитків товариству на суму майже 340 тис. грн.

    Зокрема під час перевірок інспекція зі збереження парку вантажних вагонів регіональної філії «Південно-Західна залізниця» виявила чотири вагони на Київ­Петрівській філії ПрАТ «Київ­Дніпровське МППЗТ» на суму 68 тис. грн, три вагони на ПАТ «Подільський цемент» на понад 68 тис. грн, шість вагонів на 6 тис. грн на ТОВ «Трансграніт—Сервіс». Як зазначив начальник відділу ремонту й експлуатації вантажних вагонів служби вагонного господарства столичної магістралі Дмитро МУЗА, у багатьох випадках рухомий склад пошкоджується не лише під час навантаження-розвантаження, а й через схід вагонів з колії.

    Також у ході перевірок зафіксовано низку порушень щодо утримання технічних засобів, зокрема кранів, ваг, маневрових лебідок, грейфера тощо. За результатами перевірок загалом вжито чимало заходів щодо заборони експлуатації техніки, що не відповідала вимогам нормативно-технічної документації на її утримання та використання, а відтак могла призвести до пошкодження вагонів.

    Регіональна філія «Південно-Західна залізниця» закликає своїх клієнтів належним чином, дбайливо та відповідально використовувати вантажні вагони ПАТ «Укрзалізниця» під час вантажно-розвантажувальних та маневрових робіт.

    Чи існує вихід? Уже тривалий час гострою проблемою залізничного транспорту України є збереження вантажних вагонів, що в основному пов'язано з виконанням вантажно-розвантажувальних робіт за традиційними технологіями на промислових підприємствах. Можна із впевненістю стверджувати: на даний час спостерігається складна ситуація зі станом вантажного парку (ВП) Укрзалізниці, тому питанням збереження і запобігання пошкоджень вагонів залізничниками має приділятися особлива увага.

    Шляхами (методами) вирішення проблеми пошкодження вантажних вагонів вважається вжиття таких заходів:

    — заміна вивантаження за допомогою грейферних кранів на сучасні засоби механізованого вивантаження (будівництво естакад, встановлення вагоноперекидачів тощо);

    — жорстка спеціалізація портів та місць масового вивантаження на прикордонних переходах із наданням переваги та застосуванням більш прогресивних методів проведення вантажних робіт;

    — приведення у відповідність до вимог чинного законодавства існуючої нормативно-правової бази в частині посилення відповідальності, в першу чергу економічної (методи тарифного регулювання), за пошкодження вагонів.

    Основною причиною пошкоджень рухомого складу є застосування грейферних кранів при вивантаженні та порушення галузевих вимог, які відомі кожному залізничному клієнту. Такий стан вантажного парку Укрзалізниці зі збереженням вагонів при застосуванні грейферних захватів у якості розвантажувальних механізмів у майбутньому вкрай неприпустимий. Основним завданням на цьому напрямку є виключення грейферного розвантаження ВП, а також розробка і впровадження нових альтернативних технологій і технічних засобів.

    У даному матеріалі розповімо про досвід українських вчених, які перейнялися вирішенням завдань із забезпечення міцності і збереження ВП при вантажно-розвантажувальних роботах, а також підвищення продуктивності розвантаження у морських та річкових портах. Який не є, а все­таки досвід. Отже кафедрою «Вагони» Української державної академії залізничного транспорту (В. Ф. ГОЛОВКО, доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри, Р. І. ВІЗНЯК, кандидат технічних наук, доцент кафедри) та інспектором зі збереження вагонного парку Одеської залізниці А. Ф. БАРСУКОВСЬКИМ 10 років тому розроблено і запатентовано новий технічний засіб розвантаження піввагонів – вагоноперекидач підвісного типу (ВПТ) і декілька його варіантів. Він практично усуває всі недоліки відомих машин і механізмів, призначених для розвантаження піввагонів у плані силового впливу на їх кузови.

    Проте основною проблемою впровадження ВПТ у технологічний процес вивантаження рухомого складу, безсумнівно, є відсутність кранів у морських портах, як плавучих, так і портальних, вантажопідйомністю 100 т.

    Доктор технічних наук, доцент Українського державного університету залізничного транспорту Андрій ПРОХОРЧЕНКО в своєму блозі (http://www.railwayhub.in.ua/) наводить приклад альтернативного методу розвантаження піввагонів на неелектрифікованих дільницях за допомогою технології CarTopper, запатентованої американською компанією Herzog Railroad Services.

    Залізничний екскаватор системи topper самостійно забирається на вагон, приводиться до робочого стану менш ніж за 10 хв і так само демонтується без сторонньої допомоги. У цього трактора спеціальні кронштейни-лапи спереду і ззаду, якими він чіпляється за борти піввагона і, стабільно утримуючись, має можливість виконувати вантажно-розвантажувальні операції. Після того, як з вагоном виконано вантажні операції, оператор швидко і без проблем переміщує CarTopper вздовж верхівки кузова вагона до наступних вагонів у составі. Він їздить із поїздом наверху кузова вагона.

    Цікавим є комерційний підхід щодо реалізації даної технології. Компанія не дозволяє орендувати або купити такий екскаватор. Коли замовляється даний сервіс, сама компанія надсилає власний CarTopper і навченого оператора, який вміє швидко і безпечно виконувати всі маневри з машиною. Таким чином, компанія гарантує безпеку руху, заробляє гроші і не наражає дану технологію на значне регламентування в частині безпеки руху. Користуються таким сервісом на залізничних мережах компаній Union Pacific, CSX, BNSF тощо.

    Одна справа – технологія. Зовсім інша – відповідні інструкції. Чи відомий досвід впровадження техніки для підйому вантажів на столичній магістралі? Сім років тому у світ випущено посібник «Виконання робіт вантажопідіймальними кранами, підйомниками та іншими вантажопідіймальними механізмами», авторами якого став колектив сектору охорони праці тогочасної галузевої служби будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд на чолі з Володимиром ДЯЧКОВИМ. Як там не є, а досвід з унеможливлення масових пошкоджень вантажних вагонів є. Головне скористатися ним належним чином, щоб випадків руйнування вантажного рухомого складу поменшало.
     

    Віктор ЗАДВОРНОВ, Олег СІРИК, «Робітниче слово», Фото www.railwayhub.in.ua

    Де лелека водиться, там щастя родиться!

    Як зазначила у розмові з кореспондентом головний лікар ККЛ № 2 Леся ДРОФА, залізничні медичні заклади мають власну певну особливість. Але на першому місці завжди залишається здоров’я залізничників та безпека руху. Саме для цього працює колектив, який щороку омолоджується, підвищує кваліфікацію, навчається і тримає першість у професіоналізмі на рівні найкращих столичних та залізничних медичних закладів.

    Пологове відділення Київської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 2 у народі називають «залізничний роддом». Дійсно, не маючи великих площ, конвеєрного потоку, що характерний багатьом столичним закладам такого напрямку, він став місцем народження для багатьох маленьких пискляточок. До тисячі перших дитячих голосів лунає у цьому лелечому гніздечку протягом року.


    Колектив пологового відділення працює заради майбутнього.

    …Одягнувши індивідуальні халати та бахіли, заходимо до відділення. Екскурсія, влаштована завідуючим відділенням Андрієм ЛАВРОНЕНКОМ, подарувала чимало позитивних вражень: просторі, чисті одно- та двомісні палати, оснащені після капітального ремонту сучасними меблями, сантехнікою, холодильниками, мікрохвильовками та зволожувачами повітря. Вдало і зі смаком підібрані картини, що прикрашають стіни палат, вази, годинники. Сповивальний столик зі зручними шухлядками, мийка­ванночка, ліжечко для немовляти.

    Все це створює атмосферу домашнього затишку та комфорту. Що характерно, ремонт зроблено власними руками працівників господарської служби лікарні, палати облаштовані душовими з бойлерами. Молоді матусі мають змогу завжди, навіть за відсутності води у столичних районах, скористатися гарячою водою.

    Та як би не вразили нас комфортні умови для породіль, головним тут залишається колектив — його професіоналізм та досвід.

    За браком газетних шпальт не маємо можливості назвати всіх, хто працює сьогодні в пологовому відділенні, та маємо честь згадати імена медиків, які є свого роду зірками лікарського сузір’я залізничного пологового: санітарочки, акушерки та акушери­гінекологи з багаторічним трудовим досвідом та юнацькою енергією Вікторія Іванівна ГАЙДУКОВА та Ванда Вікторівна ТРИРОГ.

    До слова, відділення багато років спів­працює з кафедрою акушерства та гінекології НМУ ім. О. О. Богомольця під керівництвом Олени ГНАТКО. Це додає неоціненного досвіду для ведення та лікування вагітності. Співробітники кафедри беруть активну участь у роботі відділення, знайомлять лікарів з новітніми тенденціями в акушерстві.

    Андрій Володимирович розповідає, що за 36 років трудового стажу на собі відчував зміну пріоритетів у медицині. «І варто зазначити, що сьогодні найголовнішим, найпочеснішим у нашому відділенні є малюк та його мама. Все крутиться, як кажуть, навколо новонароджених діточок і їхніх матусь. Адже, погодьтесь, пологи — це щось більше, ніж просто день. Це день, коли приходить щастя. А ми тут просто поряд — допомагаємо і робимо все, аби нічого його не затьмарило», — наголошує Андрій Лавроненко.

    Усміхнені обличчя лікарів, чемність медичного персоналу, тиха хода трохи схвильованих зміною стану матусь створюють доброзичливу атмосферу без зайвої метушні, ауру таїни народження — відкритої, але водночас безпечної, тремтливої, але в розумних межах. Саме перші хвилини появи дитини на світ закладаються у матрицю її майбутнього. І надважливішими є перші материнські почуття, сильні татові руки, тихе бабусине «слава Богу» та професіоналізм і щирість лікарів.

    ПРЯМА МОВА

    Андрій ЛАВРОНЕНКО, завідуючий відділенням:

    «У нас немає другорядних ділянок у роботі: від санітарно­епідемічного режиму до смачних обідів, від легкої руки сестри-господині до привітної усмішки старшої акушерки, від запалу молодих лікарів до безцінного досвіду та мудрості старших колег, від порога приймального відділення до дитячого ліжечка — все це єдиний злагоджений механізм, — запевняє нас Андрій Володимирович. — Когорта однодумців, як одна сім’я, живе й працює на засадах традицій, що базуються на принципах професіоналізму, порядності, взаємодопомоги, вихованості та делікатності».

    Зустрітись та поспілкуватись того дня змогли ще з одним лікарем, акушером-гінекологом вищої кваліфікаційної категорії, кандидатом медичних наук Нілою ЗАХАРЕНКО. Бо саме лист-подяку на її адресу отримали в переддень нашої розмови. Родина СЄТКІНИХ, Оксана та Олександр, з Києва щиро дякують Нілі Олександрівні за професіоналізм, душевні емоції та доброзичливість. «Пологи, які приймала Ніла Олександрівна, закінчились радісною появою на світ нашої Радочки, — пише наша дописувачка. — Тож нехай у житті таких людей, як наша лікарка, будуть лише гарні звістки, світлі спогади й безхмарна реальність. Щоб відчували ви себе завжди так, як кажуть, немов на світ народилися…

    А ви вже знаєте як це не з чужих слів…».


    Ніла ЗАХАРЕНКО обрала професію до душі.

    …Маючи досвід двох пологів у пост-радянський час, які легкими аж ніяк не назвеш, відчувши на собі генеральський тон акушерки та її крик при спробі поміняти положення, самій було цікаво, що ж змінилося за ці роки?

    А таки змінилось. Ніла Олександрівна розповідає, що сьогодні майбутня матуся має набагато більше можливостей підготуватися до пологів, за бажанням обирати положення й поведінку при пологах, методи обезболювання, звичайно, опираючись на медичні показання та поради акушера­гінеколога. Сучасна медицина широко використовує фізіологічні методи знеболення під час пологів, за потреби — спеціальна анестезія, використовуються сучасні шовні матеріали й антибіотики при кесаревому розтині. Підтримка вигодовування грудним молоком, раннє прикладання новонародженого до грудей у пологовій індивідуальній залі, партнерські пологи, спільне перебування матері та дитини, консультації лікарів інших спеціальностей — це далеко не весь перелік сучасних медичних послуг пологового відділення.

    «А ще працюють у нас лише ті, хто любить свою професію. Мабуть, це і є запорукою нашої діяльності», — говорить Ніла Олександрівна. До речі, з розмови з Нілою Захаренко дізналась, що партнерські пологи передбачають не лише участь батька дитини. Тут може допомагати й матуся, подруга, був навіть випадок, коли брат чоловіка виступав у цій ролі. Тобто людина, якій найбільш довіряють у даній ситуації. А ще після кесаревого розтину дитину кладуть на груди татові і дві години він «спілкується» з малям. Ці емоції важко описати, — розповідає Ніла Олександрівна, — це потрібно бачити…».


    СПОКІЙ, НАПОВНЕНИЙ ЖИТТЯМ
    Саме він панує в неонатологічному відділенні. «Допомогти матусі вийти від нас зі здоровим малям.
    Позбавити зайвих страхів та невпевненості, підтримати вигодовування дитини грудним молоком,
    навчити доглядати за новонародженими, розповісти матері про його самопочуття —
    далеко не весь перелік обов’язків п’яти лікарів нашого відділення»,
    — розповіла завідувачка Оксана СТЕПАНКОВА, проводячи екскурсію відділенням.

     
    Валентина КОЛЯДА, «Робітниче слово», Фото Олега СІРИКА

    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка,6
    Приймальня начальника залізниці: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05