РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПАСАЖИРСЬКІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків »  № 38 (7 жовтня 2017)
  • Випуск №38 7 жовтня 2017
    Зміст
    1. Боротьба з пожежею на арсеналі: залізнична складова
    2. Дарницький вокзал. Низка переваг для інвесторів (Віктор ЗАДВОРНОВ)
    3. Як зберегти спортивну форму? (Анатолій САДОВЕНКО)
    4. Знайшли захист у залізничній оздоровниці (Никифор ЛИСИЦЯ)
    5. Отримали заряд гарного настрою (Тетяна ШЕМЧУК)

    Боротьба з пожежею на арсеналі: залізнична складова


    Директор регіональної філії «Південно-­Західна залізниця» Григорій БЕВЗ - «Залізничники, оперативно відреагувавши на ситуацію, надають всіляку допомогу для ліквідації наслідків пожежі»

    Вибухи на військовому арсеналі поблизу Калинівки завдали немало клопоту не лише місцевим жителям, а й залізничникам. Адже через небезпеку було закрито рух потягів між Козятином і Вінницею та Калинівкою ІІ і Старокостянтиновом. Тому десятки потягів, більшість з яких – пасажирські, були зупинені на ближніх від небезпечної зони станціях. А пасажири, які мали намір виїхати із Вінниці, Калинівки та деяких інших міст, зіткнулися з чималими проблемами.

    Як виходили залізничники із ситуації, що склалася із перевезенням пасажирів, дещо пізніше, а спочатку про тих, хто вступив у боротьбу з вогнем разом із військовими пожежними.


    ЗАЛІЗНИЧНІ ПОЖЕЖНІ – НА ПЕРЕДОВОМУ РУБЕЖІ

    Вночі, 27 вересня, пожежні поїзди зі ст. Гречани, Жмеринка та Козятин прибули на ст. Калинівка в готовності діяти за призначенням. І невдовзі їхня допомога знадобилась. Першим безпосередньо на територію палаючого арсеналу попрямував Козятинський поїзд із командою вогнеборців на чолі з Ігорем ГАЄВСЬКИМ та Олександром ЦВИКОМ. Вони розгорнули пожежне обладнання і почали подавати воду у пожежні танки. А екіпажі, які керували спеціальною технікою, займались гасінням пожежі. Зауважу, що на той час постійно вибухали боєприпаси, тому пожежні автомобілі не могли наблизитись до небезпечної зони. Там працювали лише броньовані танки та машини. Але у них невеликі запаси води. І в такій ситуації пожежні поїзди з двома­трьома цистернами, в кожній із яких по 60 т води для приборкання вогню, були вкрай потрібними.

    Коли перший вичерпав свої запаси і відправився для їх поповнення, його змінив пожежний поїзд із Гречан. За діями пожежної команди поїзда під керівництвом Ігоря КАРУНИ у автора цих рядків була можливість спостерігати, і можу засвідчити, що працювали вони чітко і злагоджено.

    Коли підходив пожежний танк, одразу запускали мотопомпу і за лічені хвилини його резервуари через пожежний рукав наповнювали водою. За ним підходив інший броньований танк, і так продовжувалось майже безперервно. І все це відбувалось на фоні вибухів, які лунали неподалік з певною періодичністю. На щастя, снаряди та осколки не долітали до місця розташування пожежних поїздів. Інакше було б непереливки, адже поруч, на рампах, лежали ящики зі снарядами, які вивантажили із вагонів, але ще не встигли доправити до місць зберігання.

    Третім на бойову позицію виїхав пожежний поїзд зі Жмеринки, обов’язки начальника в якому виконував Олександр ПЕЧЕНЮК. Команда вогнеборців під його керівництвом виконувала таке ж завдання, як і попередні. А два поїзди, що вже відпрацювали, направились до Вінниці, де поповнили запаси води і повернулись на ст. Калинівка в готовності до роботи в зоні лиха. Дії пожежних поїздів постійно координували начальник служби воєнізованої охорони регіональної філії «Південно­-Західна залізниця» Василь ЛЕВИЦЬКИЙ та голов­ний інспектор з пожежного нагляду Віталій КОЛЕСНИК.


    Пожежні танки у Калинівці поновлюють запаси води за допомогою команди пожежних поїздів столичної магістралі

    Разом із залізничними пожежними діяли і машиністи локомотивів: вони доправляли поїзди до місць бойової роботи. І кожна локомотивна бригада, а це машиніст Андрій ПОНОМАРЕНКО та помічник Володимир ПОЛЯКОВ, Віталій ПАНЬКОВЕЦЬКИЙ та Олександр КУЦМАЙ, Дмитро ГОРБАНЬ та Олександр ЛЕПЕТУН, діяла злагоджено, чітко дотримуючись інструкцій, які регламентують роботу в таких ситуаціях. Так же добросовісно працювали локомотивні бригади, до яких входили Юрій ШЕВЧУК, Віталій ПАВЛОВ, Олександр ПЕДОС, Вадим МІТЛЯР та Сергій ГЛУШКО. Ніхто не запанікував, не залишив локомотива. І, за словами керівника вінницького підрозділу локомотивного депо Жмеринка Олександра ТАРАСЮКА, усі поставлені перед ними завдання виконали успішно. А допомагав їм у цьому начальник ст. Калинівка Олег КРАВЕЦЬ. Він організовував маневрову роботу та, головне, забезпечував вихід пожежних поїздів на під’їзну колію, що прокладена до арсеналу з колишньої ст. Сальник, а вона розташована на значній відстані від Калинівки. Але Олег Степанович всюди встигав і не зважав на небезпеку.

    Працювати за важких умов довелось і складачу поїздів Ігорю АНДРОЩУКУ. Він не лише виконував свої обов’язки, а й допомагав машиністам доправляти пожежні поїзди під’їзною колією, яку прокладено через лісовий масив до арсеналу. Огляд для локомотивної бригади тут вкрай обмежений, гілки дерев усе закривають. Тому складач поїздів знаходився на підніжці першого вагона і пильно оглядав колію, адже там міг знаходитись вибухонебезпечний предмет або інша перешкода. Про це Ігор за допомогою радіостанції мав повідомити машиніста. На щастя, таких повідомлень робити не довелось.


    Складач поїздів Ігор АНДРОЩУК не лише виконував свої обов’язки, а й допомагав машиністам доправляти пожежні поїзди під’їзною колією, яку прокладено через лісовий масив до арсеналу

    За словами директора регі­ональної філії «Південно-­Західна залізниця» Григорія БЕВЗА, який з оперативним штабом, сформованим із провідних працівників управління, перебував 27 вересня у Калинівці і керував діями підлеглих, усі залізничники діяли злагоджено і самовіддано. Багато з них заслуговують на заохочення та нагороди.


    ПРО ПАСАЖИРІВ ПОТУРБУВАЛИСЬ

    На заохочення, слова вдяч­ності заслуговують і працівники пасажирської компанії, в першу чергу ті, хто працює на вокзалах ст. Вінниця, Жмеринка та Козятин. Адже протягом доби 27 вересня їм було зовсім не легко. Здебільшого вони вислуховували докори, образи, погрози, а не слова вдячності. Пасажири, які не могли виїхати з цих місць або дістатись до них, не стримували емоцій та негативних висловів. І це при тому, що залізничники ні в чому не мали провини. Та саме працівникам, які займаються пасажирськими перевезеннями, довелось не лише вислуховувати скарги незадоволених людей, а й шукати виходи зі складних ситуацій. У більшості випадків це їм вдавалось.

    — Наш колектив, зокрема касири, чергові по вокзалу, чергові з видачі довідок, диктори, як ніколи згуртувався, — розповідає начальник вокзалу ст. Вінниця Олена МИХАЙЛЕНКО. – Усі з повною відповідальністю виконували свої обов’язки, при потребі допомагали колегам. Багатьох, хто мав відпочивати, ми викликали на роботу. Зокрема касири Тетяна ЖДАНОВА, Валентина ЖУРКО, Ірина БАБІЙ зайняли робочі місця в касах, які в нічний період не мають працювати. Однак пасажирів, що прагнули здати квитки на поїзди, було багато, тому й довелось відкривати ще три каси. Удосконалили ми й роботу довідкового бюро, щоб зменшити чергу біля нього. Тут оперативно працювали Валентина АНТОНЧЕНКО, Олена МАЙДАНЮК, Майя КАВУН і Наталія НЕРЕЗЕНКО. Побільшало роботи і у дикторів, адже щохвилини необхідно було доводити до відома пасажирів нову інформацію, яка надходила до нас. А перший удар, якщо можна так висловитись, прийняла на себе чергова по вокзалу Наталія ЯКУБОВИЧ. І зробила вона це, незважаючи на тендітність, доволі мужньо. Потім вона передала естафету черговій Валентині БОРИСЕНКО, та – Валентині ЗАГОРОДНЮК, а від неї чергування перейшло до Ніни ПІГАЄЦЬ. Кожна з цих жінок працювала з повною самовіддачею. Втім, як і всі співробітники вокзалу.

    Щодо першого «удару», про який говорила керівник підрозділу, то він прийшовся на пізній вечір 26 вересня, коли зупинили потяг Львів—Запоріжжя, адже саме в цей час заборонили рух у напрямку Козятина через Калинівку. Для того щоб розмістити пасажирів, що не мали можливості їхати далі, їм надали місця у кімнатах відпочинку та у залі підвищеного комфорту. Багато з них цим скористались. Такими ж пропозиціями скористались пасажири і з деяких інших потягів.

    Виникла проблема і з групою дітей, а їх було 36, які мали мандрувати потягом до Яремчі. Тож їх доправили у состав, що не поїхав до Запоріжжя, і відправили до Жмеринки, звідти додатковим вагоном довезли до Львова. А там організували поїздку до місця призначення.

    Знайшли вихід із ситуації, що склалась із пасажирами, які мали намір дістатись до Польщі. Оскільки поїзд Київ—Пшемисль спрямували на Львів через Здолбунів, то у Жмеринській вагонній дільниці сформували состав із шести пасажирських вагонів і ним пасажирів із Вінниці, Хмельницького та Тернополя, які мали квитки на згаданий вище потяг, також доправили до Львова, де вони уже пересіли в Інтерсіті +.

    Щодо пасажирів, які придбали квитки у напрямку Одеси, то їх електропоїздом доправляли до Жмеринки, а там пропонували поїздку до Південної Пальміри потягами. Знаходили виходи й з інших ситуацій. І це завдяки злагодженій роботі працівників ближніх від Вінниці вокзалів, та й усієї пасажирської компанії. Вони старались, щоб їхні клієнти мали якомого менше незручностей. А от залізниця зазнала чималої шкоди, зокрема і від пасажирських перевезень. Так, лише на вокзалі ст. Вінниця було повернуто в каси майже 2 тис. квитків із повним відшкодуванням вартості, що вилилось у суму майже 300 тис. грн. Інші втрати також немалі. Та головне, що рух поїздів через Калинівку уже відновлено, а ліквідацію надзвичайної події на військовому арсеналі, в якій брали участь пожежні поїзди і безпосередньо залізничники, завершено.

    Фото Сергія ДРУЧЕНКА, «Магістраль»


    Дарницький вокзал. Низка переваг для інвесторів


    Виконуючий обов’язки заступника директора регіональної філії «Південно­-Західна залізниця» Юрій ЛЕСІВ

    Під час останнього інвестиційного форуму в м. Києві, який організовано столичною мерією у конгресно-виставковому центрі «Парковий», регіональна філія «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» представила власний інформаційний стенд для учасників міжнародного заходу.

    З розмови з виконуючим обов’язки заступника директора регіональної філії «Південно­-Західна залізниця» з питань реформування та корпоративного управління Юрієм ЛЕСІВИМ, який презентував конкурс щодо залучення інвесторів для завершення другої черги будівництва пасажирського вокзального комплексу на ст. Дарниця, з’ясували: даний проект має низку переваг для потенційних партнерів столичної магістралі. Торгово­офісно­готельний комплекс на території Дарницького вокзалу за умов певних інвестицій у завершення будівництва може стати новим туристичним актрактором на Лівобережжі м. Києва (актрактор — багатофункціональний комплекс. — Ред.). Поруч зі ст. Дарниця буде створено торговельний центр, тризірковий готель, ділові офіси, кінотеатр, дитячий розважальний центр, торгову галерею тощо. Згідно із запропонованою концепцією, що орієнтує гостей та потенційних партнерів, передбачено будівництво дворівневого паркінгу на 360 автомісць. На думку Юрія Лесіва, столична магістраль має шанс зробити значний внесок у справу покращення співпраці з потенційними інвесторами в Києві з метою розвитку вітчизняної туристичної індустрії. Отже, можна вважати, що стенд, присвячений презентації конкурсу щодо залучення інвесторів для завершення другої черги будівництва пасажирського вокзального комплексу на ст. Дарниця, ділові зв’язки, які налагодив Юрій Лесів, сприятимуть подальшій розбудові залізничної інфраструктури. Добра ініціатива, чи не так?

    Фото Олега Сірика

    Віктор ЗАДВОРНОВ

    Як зберегти спортивну форму?


    Чергова по станції Погребище­1 Алла ВІТЮК- «Три десятки років на залізниці пролетіли наче швидкий експрес»

    Погребище-1 — станція ІV класу, що розташована за декілька кілометрів від однойменного райцентру на Вінниччині на залізничній магістралі Козятин – Жашків. Колись це був важливий залізничний вузол регіону з досить великим обсягом вантажопотоку. Та все це, схоже, залишилося у минулому. Ветерани лише згадують ті часи, коли на станції було стільки вагонів, що перейти через колії на протилежний її бік було непросто.

    А чим сьогодні живе ця станція, що залишилася обабіч головних магістральних шляхів?

    — Сьогодні ми звичайна транзитна станція, через яку протягом доби слідують декілька пар пасажирських та вантажних поїздів у напрямках Жашкова, Христинівки та Козятина, — розповідає начальник станції Людмила НОВІЦЬКА. – Крім того, обслуговуємо вантажопотік на двох під’їзних коліях – до місцевої нафтобази та Погребищенської філії Київського електровагоноремонтного заводу. Звичайно, могли б працювати й зі значно більшими обсягами перевезень, та де їх взяти? Головний вантаж – зерно, що відправляється з місцевих елеваторів. За добу через станцію слідує понад тисяча вагонів із цьогорічним збіжжям. Вважаю, що це непоганий показник для нашого невеликого колективу.


    Старша чергова стрілочного переводу Галина ТАРНОПОЛЬСЬКА- «Робота дозволяє підтримувати спортивну форму»

    А працюють на станції трохи менше двох десятків залізничників. У зміну, зазвичай, до п’яти осіб. Колектив сталий, досвідчений. У кожного за плечима по 15–20, а то й 30 років роботи на залізниці. Так, чергова по станції Алла ВІТЮК працює тут одинадцятий рік, хоча загалом на залізниці вже розміняла третій десяток.

    — По завершенні навчання працювала черговою по станції Рось, — розповідає вона. – Однак на початку 2000­х станцію закрили. Мене перевели на сусідню — Пост Наказний. Однак і його за декілька років спіткала така ж доля. Так я і потрапила у Погребище. Хочеться вірити, що тут допрацюю до пенсії.


    Оглядач­ремонтник вагонів Олександр ГРІНЧУК «Вагонний візок має багато секретів»

    Оглядач­ремонтник вагонів Олександр ГРІНЧУК також прийшов працювати на станцію на початку 2000­х. До цього був водієм на одному з підприємств міста.

    — Спочатку хотів піти навчатися на помічника машиніста тепловоза, та якось не склалося, — говорить він. – Тож став оглядачем­ремонтником вагонів. Вибором професії задоволений. Мені тут цікаво та все влаштовує.

    А ось Галина Іванівна ТАРНОПОЛЬСЬКА може вважати себе справжнім ветераном колективу. На залізниці вона з 1983 р. Розпочинала роз’їзним касиром, пробувала себе і як чергова по станції. А останні років із 30 працює за дещо незвичним як на сьогодні (у вік кібернетики та автоматизації) фахом – чергова стрілочного поста. Хоча на залізниці загалом робота стрілочних переводів давно автоматизована, у Погребищі все відбувається ще по­старому. Стрілки тут переводять вручну.

    — Та звикла я вже до цього, — з гумором розповідає моя співрозмовниця. – Робити це мені не важко. А те, що за зміну доводиться долати по 15—20 км (такий алгоритм дій. — Ред.) від одного стрілочного поста до іншого, то це як тренування для спортсменів. Бачите, яку спортивну форму зберегла?!

    Фото автора

    Анатолій САДОВЕНКО

    Знайшли захист у залізничній оздоровниці

    Вибухи на військовому арсеналі поблизу Калинівки змусили жителів ближніх сіл терміново покидати свої домівки і шукати притулку у Вінниці та інших населених пунктах. Багато родин із найбільш постраждалого села Павлівка направились до Хмільника, щоб там вберегтися від біди.

    Двадцять людей із цього села, серед яких були і літні, і неповнолітні, потрапили до Центру реабілітації залізничників на курорті Хмільник, який очолює Віктор ПІКУШ. У приймальному відділенні їх зустрів заступник директора з економічних питань Олександр ГАВРИЛЮК та чергова медсестра Людмила ВЛАСЮК. Вони і розмістили мешканців Павлівки у санаторних номерах. А лікар­невропатолог Світлана ГАНЧУК, яка у ту ніч чергувала, провела медичне обстеження прибулих. Багатьом із них знадобилась допомога, адже люди перенесли чималий психологічний стрес, коли над їхніми головами пролітали снаряди і вибухали неподалік. Тож заспокійливі препарати були для них незайвими.

    — Ми не лише розмістили у медичному центрі цих людей, — розповідає Віктор Миколайович,— а й забезпечили їх харчуванням. Тим, хто того потребував, організували консультації наших досвідчених лікарів. Словом, зробили все належне, щоб постраждалі змогли оговтатись від пережитого. За триваліший термін наша допомога була б суттєвішою, але через добу, коли повідомили про усунення небезпеки, наші гості поспішили до своїх домівок.

    Прості сільські люди із п’яти родин знайшли захисток у залізничників. Найбільша із них – п’ять чоловік, де найстаршим Роман ОЛЬОБАЛ. Також були родини Петра НОВІКОВА та Олександра КОВАЛЯ. Хоч красномовністю ці люди не вирізнялись, але кожен висловлював слова вдячності керівникам та працівникам залізничного медичного закладу за наданий притулок. Ці слова були щирими і, думається, їх заслужили і Віктор Пікуш, і його підлеглі.

    Никифор ЛИСИЦЯ

    Отримали заряд гарного настрою

    Щорічно в золоту осінню пору керівництво регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» вшановує тих, хто всі свої сили і знання віддав столичній магістралі.

    Святкування Міжнародного дня громадян похилого віку та Дня ветеранів дуже важлива подія. Вона вкот­ре засвідчує підтримку й подяку пенсіонерам­залізничникам за те, що вони зробили для наступного покоління.

    Чудово, що свято припадає на найбарвистіший період осені, коли все залито різнобарвною аквареллю, і настрій від цієї краси неминуче піднесений. Фарб до цього настрою додають і святкові подарунки від керівництва регіональної філії. Окрім продуктових наборів, Південно­-Західна ветеранам зробила ще один дарунок — екскурсію. Щоб відпочити від повсякденних турбот і проблем, подарувати приємні хвилини свята і, звичайно ж, отримати заряд гарного настрою на всю осінь, шановних ветеранів запросили у цей день до тихого, живописного місця з національним колоритом – козацьке селище Мамаєва Слобода – острівець автентичної української культури недалеко від центру Києва.


    Погляди людей звернено на дерев’яну церкву Покрова Пресвятої Богородиці. Краса, що заворожує

    Оазис історії українського життя і побуту, музей «Мамаєва Слобода» переніс гостей на чотири століття назад, в Україну козацьку, з козаками­джурами і дивовижними вікнами в будинку священика, що складаються з маленьких круглих скелець. Дуже відрізняється від інших садиба сотника і справжній шинок, де господарем був єврей­-крамар. У центрі слободи гості побували в дерев'яній церкві Покрова Пресвятої Богородиці часів Запорізької Січі і Богдана Хмельницького. За двома зарослими очеретом та лататтям озерами оглянули пасіку та водяний млин. Цей традиційний український краєвид доповнювався базарним майданом, управою та козацькою залогою.

    Особливо гостей вразили воли, яких тримають в окремому загоні. Вони просто величезні, і роги теж неймовірних розмірів. А ще в парку велика кількість дерев і ставків, свійських тварин, свіжого повітря і почуття спокою. Тут, як ніде в Києві, можна було почути, як співають птахи.

    За відгуками, ветерани були раді поринути в історію козацтва. Екскурсія Мамаєвою Слободою не залишила їх байдужими і подарувала багато цікавих відкриттів. Наприклад, Тетяні ЛЕБЕДЬ та Ніні ГЕНДЕЛЬ прийшлася до душі велика гойдалка, на якій, розгойдавшись, співали пісень.

    Усі були задоволені та щасливі від уваги, яку їм подарували, подякувавши усім причетним за незабутні привітання та враження, а головне, за можливість зустрітися разом для спілкування.

    Подякував за подарунок­поїздку Микола ГАВРИЩУК:

    «Я народився в селі. Тому тут, у селищі, я відчуваю себе вільно. Такі зустрічі для мене дуже важливі. Побачитися, поспілкуватися з колегами, пожартувати».

    Поділилася настроєм і Олена ДАХ:

    «Вдячна керівництву залізниці за турботу та підтримку. У нашому віці це дуже важливо. Подобається екскурсія. Поспілкувалися з людьми, помилувалися навколишньою красою. На жаль, у мене це нечасто виходить».

    Фото Олега СІРИКА

    Тетяна ШЕМЧУК

    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка,6
    Приймальня начальника залізниці: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05