РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПАСАЖИРСЬКІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 40 (27 жовтня 2017) 

  • Свято, яке об’єднує

    Адміністрація Київської клінічної лікарні № 2 на залізничному транспорті філії «ЦОЗ» ПАТ «Укрзалізниця» напередодні Дня захисника України привітала свою колегу, лікаря-неонатолога, учасника бойових дій Вікторію БАНДАЛЕТОВУ зі святом. Вікторія Юріївна нагороджена Державною нагородою орденом княгині Ольги III ступеня.

    Вікторія БАНДАЛЕТОВА — активна учасниця Революції гідності, а в зоні АТО провела дві ротації. Перший раз у складі 2-го резервного батальйону, другий – у складі 1-го резервного батальйону Національної гвардії (з серпня 2014 р. – батальйон спеціального призначення ім. Героя України генерала Кульчицького). Проходила службу на посаді лікаря-хірурга медичного пункту під Слов’янськом і Дебальцевим. Мала позивний «Принцеса».

    — Про те, що на передовій не вистачає медиків, я прочитала в інтернеті в травні 2014 р., — пригадує Вікторія Бандалетова. — На той час більшість моїх друзів по Майдану уже були там. Зібрала документи і прийшла до військкомату. Там сказали, що жінки нам непотрібні, але коли дізнались, що лікар, відразу заворушились. 9 червня оформила всі документи, а 13 уже виїхала на схід. Перші дні була в лікарні міста Ізюм, а потім виїхали на 3-й блокпост під Слов’янськом. На блокпосту були фельдшер, автомобіль «таблетка» і я. Поруч з нами стояла 25-та бригада десантників ВДВ. Ми разом з ними й виконували медичну роботу.

    — Чи було вам страшно?

    — Не можу сказати, що було страшно. Я не стріляла. Страшно тоді, коли ти перев’язав поранених, надав їм допомогу, а відправити нічим. І ти рахуєш хвилини... А ще страшно, коли немає пакетів накрити 200. Страшно, коли немає зв’язку. Коли ефір мовчить. Йде мінометний обстріл, а ти не знаєш, чи живі твої хлопці. Страшно чути, коли важкопоранений лежить на носилках, а в той момент йому телефонує дружина, і він, перемагаючи біль, веселим голосом відповідає, що знаходиться на полігоні і в нього все гаразд. Тебе душать сльози і ти розумієш, що більше нічим уже йому допомогти не зможеш…

    — Що найбільше закарбувалося за ті місяці служби на передовій?

    — Розумієте, коли люди проходять через такі жорна, у них з’являється щось таке, про що вони раніше не знали. У нас є багато такого, про що ми раніше не здогадувалися. З’являється розуміння, що життя наше дуже цінне. У мене підвищені вимоги до мирного життя. Адже на війні є правила, які виконують усі, бо, якщо не будеш їм слідувати, мало того, що ти втратиш власне життя, ти підставиш своїх побратимів. А тут все по-іншому, люди живуть в паралельному світі. Вони знають, що десь там іде війна, але вона далеко. Мене лякає байдужість. Наразі рятує моя робота в пологовому будинку. Я бачу, як народжується життя. Повірте, це багато вартує для мене, людини, яка бачила війну, — каже пані Вікторія.
     

    Ольга ЛИХАЧОВА, «Робітниче слово», Фото Валентини ЧЕЛЮСКІНОЇ
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка,6
    Приймальня начальника залізниці: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05