Дружина Марія й сини Микита та Матвій пишаються своїм чоловіком і татом – захисником України Олексієм ШАДУРОЮ

Захисники України, учасники антитерористичної операції на сході нашої країни є серед працівників багатьох залізничних підрозділів. Завдяки своїй високій громадянській відповідальності, проявленій у нинішній непростий для України час, вони заслужили повагу в колективах, ними пишаються в родинах.

Є учасники АТО і в колективі Коростен­ського ремонтного вагонного депо. Про одного з них наша розповідь.

Олексій ШАДУРА був у числі тих, хто першим отримав повістку до військкомату навесні 2014­го. Так і почалася для 32­річного Олексія військова сторінка в біографії. Свого часу він закінчив навчання в Бердичівському політехнічному коледжі, відслужив строкову службу. Після роботи на міському підприємстві прийшов працювати у залізничний підрозділ — ремонтне вагонне депо. Та свою робітничу діяльність довелося змінити на військову службу.

— З чого ж вона починалася, — запитую в Олексія.

А почалася вона з навчання на полігоні у Новограді-­Волинському та у с. Червоний Лан Миколаївської області. Затим у складі 30­ї ОМБр Олексій Шадура ніс службу спочатку в Запоріжжі, потім — на кордоні з Кримом. А на початку серпня

2014­го надійшов наказ вирушати в Донецьку область, де вже тривало збройне протистояння. Олексій розповідав, що спочатку був радіо-телефоністом, але згодом ситуація змінилася і він став, військовою мовою, номером обслуги в мінометній батареї. Запитую в Олексія про найтяжчі моменти, які довелося пережити. Були вони під час боїв у с. Степанівка Донецької області. Там воїни 30­ї ОМБр потрапили у справж­нє пекло, особливо, коли їх обстрілювали з мінометів, з реактивних установок залпового вогню «Град». Чорними стали дні 11—12 серпня 2014 р. для рідних воїнів, які поклали у тих боях свої життя…

Про те, що знаходиться в «гарячій точці», Олексій розповів тільки батьку. Жіночу половину родини і, звісно, дітей вирішили поберегти від такої інформації. Коли ж повернеться тато? Ніяк не міг дочекатися старший син Олексія Микита, молодший – Матвій — ще був зовсім маленьким. Отож, коли Олексій прийшов у відпустку після довгої розлуки з родиною, це було справжнє свято для всіх. Після пережитого в зоні АТО спілкування з родиною для воїна було найкращим способом відновлення моральних і фізичних сил. Потім служба продовжилася знову, а демобілізовано Олексія у березні 2015­го.

Пишаються батьком, воїном, який захищав Україну, Микита і Матвій. А коли тата запросили до школи на святковий патріотичний захід, для старшого сина це взагалі була особлива подія. Олексій розповів, що та зустріч з маленькими школяриками була дуже зворушливою, вони запитували про деталі солдатського життя і побуту, дарували воїну свої малюнки, дякували за те, що відстоював мирне життя в Україні.

Фото автора

На фото: Дружина Марія й сини Микита та Матвій пишаються своїм чоловіком і татом – захисником України Олексієм ШАДУРОЮ