РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПАСАЖИРСЬКІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 37 (30 вересня 2017) 

  • Її турбота — ветерани


    Лариса Федорівна ФУРМАН має чудові плани на майбутнє

    Коли спілкуєшся з Ларисою Федорівною ФУРМАН, складається враження, що вона прожила легке і безтурботне життя, адже у своєму поважному віці завжди бадьора, усміхнена, енергійна…

    Однак варто заглянути у біографічну довідку і відразу стає зрозуміло: легким її життя не було. Лише трудового стажу на залізниці – 46 років. А він накопичувався не в затишних кабінетах, за канцелярським столом, а на станційних коліях, які продуваються всіма вітрами, омиваються дощами, засипаються снігом у люті морози. Адже розпочинала свою діяльність у далекому 1956 р. після навчання в Одеському технікумі залізничного транспорту, тоді ще сімнадцятирічна дівчина, оглядачем вагонів. У наш час жінок на такі посади не призначають. Лише коли здобула вищу освіту у Харківському інституті інженерів залізничного транспорту, 1970 р. почала працювати інженером у відділі праці та заробітної плати, а вийшла на пенсію з посади економіста Жмеринської дистанції цивільних споруд і водопостачання Південно­-Західної залізниці. А до того була робота в цехах вагонного депо Жмеринка, де також не тепличні умови.

    Та все це уже в минулому. Після такої тривалої та напруженої праці варто було б спокійно відпочивати. Але Лариса Федорівна не з тих, хто, вийшовши на пенсію, полишає активну не лише трудову, а й громадську діяльність. Вона знайшла себе у ветеранському русі на залізниці. Її обрали секретарем Ради ветеранів війни та праці тоді ще Жмеринського відділка Південно­-Західної залізниці. А уже через десять років, 2008­го, вона очолила цю організацію і сьогодні є головою Об’єднання ветеранів регіону виробничого підрозділу Жмеринська дирекції залізничних перевезень. А до його складу входять чотири вузлові організації – у Вінниці, Жмеринці, Хмельницькому та Кам’янці­Подільському. Мова про усі первинні організації, створені у відокремлених виробничих підрозділах. Таким чином ця організація об’єднує всіх ветеранів­залізничників, а їх понад 8 тис., які мешкають на території, що охоплює Жмеринська дирекція.

    Які ж головні завдання цієї організації? Про це цікавлюсь у Лариси Федорівни.

    — Найголовніше в нашій роботі, — чую у відповідь, — не дати ветеранам відчути себе забутими. А якщо детальніше, то ми займаємось матеріальною та моральною підтримкою наших колег. Співпрацюючи з керівництвом виробничих підрозділів та профспілковими організаціями, знаходимо матеріальну допомогу для тих, хто її потребує. В першу чергу – фронтовики, яких уже мало залишилось, хворі люди. Дещо нам вдається.

    Це «дещо» варто розшифрувати, оскільки моя співрозмовниця скромно про результати роботи промовчала. Лише минулого року завдяки її наполегливості 143 пенсіонери покращили стан здоров’я у санаторіях та залізничній лікарні у Клубівці. До свят забезпечено пенсіонерів продуктовими наборами. Декілька сот ветеранів­залізничників отримали кошти на придбання ліків. У вузлових пунктах, де організовано чергування ветеранського активу, та безпосередньо в правлінні організації, в Жмеринці, постійно проводилися консультації щодо оформлення субсидій, підготовки документів на відшкодування витрат за лікування. Ювілярам, яким виповнилось 70, 80 та 90 років, надсилались вітальні листівки, а від адміністрацій виробничих підрозділів виплачувались кошти. Окремо варто відзначити й моральну підтримку, а це — відві­дування хворих у лікарнях та тих, хто прикутий до ліжка у власних оселях… Погодьтесь – це немало.

    У попередні роки проводилась така ж робота. І в цьому заслуга всього ветеранського активу, та в першу чергу їх лідера, яка є своєрідним генератором у ветеранському русі. Адже Лариса Федорівна усю свою енергію віддає цій роботі. Дачної ділянки у неї немає, до рукоділля не призвичаїлась. Донька, Ольга Михайлівна, давно уже доросла і проживає далеченько — у Рівному, а онука Віра – ще далі, в США. Тому її піклування, тепло жіночої душі спрямовані на своїх побратимів­залізничників, з якими колись працювала, та й тих, з ким жодного разу не зустрічалась, але вони входять до очолюваної нею організації.

    За це активістка ветеранського руху заслуговує на щирі слова вдячності. І вони, звичайно, лунатимуть 1 жовтня в Міжнародний день людей похилого віку, але не лише з цієї нагоди. Саме в цей день Лариса Федорівна відзначатиме свій 80­річний ювілей. Тож і наші вітання від колективу «Робітничого слова» прийміть, шановна ювілярко!

    Фото з архіву Лариси ФУРМАН

    Никифор ЛИСИЦЯ
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка,6
    Приймальня начальника залізниці: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05