РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПАСАЖИРСЬКІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 31 (18 серпня 2017) 

  • По старшинству

    Дорогою на Броварщину автівка зупинилася лише один раз. За ініціативи начальника Дарницького вагонного експлуатаційного депо Івана КУЧЕРУКА завітали до квіткової оранжереї. І вже з барвистим букетом пишних троянд делегація залізничників і кореспондентів продовжили подорож трасою у бік села Рудня, що біля залізничної станції Бобрик.

    З нагоди власного ювілею колишній майстер Дарницького вагонного депо Кузьма Максимович СКОРОБАГАТЬКО запросив чимало гостей. Адже 90 років – визначна дата в житті ветерана. Батько, дід та прадід, який вивів у світ сина Миколу, доньок Валентину та Неллі, пишається власною родиною. Дбайливий господар, садівник і квітникар. Це на власному обійсті. Активний учасник заходів, які проводить ветеранська організація його рідного села, а також вагонного депо, Кузьма Максимович, попри свій поважний вік, квапиться робити добрі справи. Він до сьогодні зберіг співочий талант, знає чимало українських гуморесок. Тому рідня та односельці завжди раді послухати в його виконанні напутні слова від Степана Руданського, Степана Олійника, Павла Глазового…

    Він з покоління, яке бачило жахливі баталії Другої світової війни, що точилися під час оборони Києва. 14-річний напівсирота (батько помер від голоду у 1933-му) пам’ятає грізні бої, які відбувалися поруч із Руднею, напади ворожої авіації на станцію Бобрик. Найдраматичніша боротьба з окупантами також відбувалася на його очах. Згадує Кузьма Максимович про мирні дні після визволення рідного села від загарбників. 7 квітня 1944 р. – перший запис у трудовій книжці. Саме в цей день 16-річний юнак прийшов влаштовуватися на залізницю, що стане для нього другою домівкою на довгі роки. Він встигне попрацювати на відновленні магістралі між Львовом і Ужгородом. А згодом, повернувшись з відрядження, почне вивчати ази вагоноремонтної справи. Шлях до вершин майстерності. У далекі 60—80-ті роки минулого століття через пункт технічного огляду непарної системи ст. Дарниця щодобово проходило 65—67 вантажних поїздів. Навантаження на оглядачів­ремонтників рухомого складу колосальне. А якщо брати до уваги той факт, що через несправності буксових вузлів із роликовими підшипниками приходилося разом з колегами займатися підйомкою 30—40 вагонів для заміни спрацьованих деталей, легким хліб Скоробагатька та його товаришів не назвеш.

    Він радо сприйняв новину про нагороди від керівництва філії «Південно-Західна заліз­ниця», голови Броварської райдержадміністрації, районної організації ветеранів війни та праці, сільської ради Рудні та ради ветеранів села. «Многая літа» співали ювілярові його рідні, односельці, гості з Києва та Житомира.

    — Щасливий той, хто вважає себе щасливим, — звернувся до Кузьми Максимовича Іван Кучерук. – Вважаю, що вами протягом дев’яти десятків років зроблено чимало корисних справ. Як для нашого депо, так і для ваших близьких і друзів. У Скоробагатька можна повчитися вмінню не звертати увагу на будь-які перешкоди на життєвому шляху. Популярне у наш час словосполучення «людина-легенда» як ніколи доречне саме на вашу адресу. Адже понад 40 років тому, коли я починав працювати у нашому підрозділі оглядачем­ремонтником вагонів, про працелюбного майстра ПТО Кузьму Скоробагатька знав весь Дарницький залізничний вузол. І це не порожні слова. Адже від якісної роботи кожного оглядача-ремонтника, які працювали під вашим безпосереднім керівництвом, залежала гарантія безпеки руху поїздів. Добра робота довго не забувається. Ви й сьогодні залишаєтеся в строю. Раді вас бачити у депо, коли за ветеранськими справами буваєте в Дарниці. Не забувайте! Заходьте! Завжди раді!

    — Сумлінність Кузьми Максимовича, з якою він робить власні справи для громади села, зокрема для наших ветеранів, — вважає місцевий сільський голова, до речі, колишній начальник Київського загону воєнізованої охорони ПЗЗ Олександр КОРЧЕВСЬКИЙ, вартує наслідування.

    Цю думку підтримав і голова ради ветеранів Дарницького залізничного вузла Микола ПАВЛЮК. Нагадавши присутнім, що незабаром святкуватимемо популярне у народі церковне свято Медовий Спас, він подарував ювілярові слоїк пахучого меду.

    Вінок українських пісень, який виконували під час поздоровлень на адресу ювіляра його родина та гості, — то окраса ювілею. Не залишився осторонь і сам Кузьма Максимович. Співав з душею.

    — Пісня у нашій родині поселилася давно і надовго, — говорить донька Валентина. – Як і шана до праці. Батьки привчали до виконання домашньої роботи змалечку. Ставши дорослими, обирали свій шлях самотужки.

    Між іншим, у Кузьми Максимовича – шість онуків і три правнуки. Приємний факт: в один день із дідом святкує власний день народження його внук Ярослав. Проте квіти отримував все ж таки дід. По старшинству.

    Що бажали ювілярові!? Щоб душевна енергія, мудрість та здоров’я не згасали з літами, щоб родина Скоробагатьків розквітала. А дотепне звернення від голови ветеранської організації села Рудня Ганни СКОРОБАГАТЬКО (це розповсюджене прізвище саме в Рудні) до ювіляра про те, щоб зібрав присутніх на 100-літній ювілей, підтримали всі.
     

    Віктор ЗАДВОРНОВ, Фото Олега СІРИКА
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка,6
    Приймальня начальника залізниці: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05