РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПАСАЖИРСЬКІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 17 (15 травня 2017) 

  • Життєва зупинка – Нові Безрадичі

    У Лілії Шпиг, чергової по ст. Нові Безрадичі, цьогоріч дві важливі дати. Взимку вона відсвяткувала особистий ювілей, а влітку виповниться 40 років відтоді, коли прийшла на роботу до Київської дирекції залізничних перевезень. Впевненість у правильному виборі прийшла до Лілії ще на початку її трудового шляху. Скромна і невибаглива в буденному житті, Лілія ставили великі вимоги до виконання своєї роботи.

    Із Лілією Анатоліївною спілкуємося під час її чергування на станції. Вона тендітна, причепурена й усміхнена. Водночас відповідальна й серйозна. «Рано вставати, швидко збиратися, працювати позмінно для мене не проблема, — запевняє залізничниця. — Це вже звичка. Взагалі до такого способу життя треба просто пристосуватися».


    Лілія ШПИГ: «Є таке чарівне слово «графік». Він дає можливість відслідковувати технологічний процес на залізниці»


    — Навіть незчулась, як промайнули роки, — починає свою розповідь Лілія Анатоліївна. — Все навкруги змінилось, але ставлення до роботи у мене залишилось таким же, як і в перші роки, коли починала свою трудову діяльність на станції. Народилася в селі Шипинки, що на Вінниччині. У нашій родині зростало троє дівчат, я — найстарша. Всі ми були дружні, і в мене з самого дитинства закарбувалися такі поняття, як чесність і відповідальність. Наш батько працював водієм­далекобійником. Завжди привозив з далеких відряджень гостинці. І якщо це були шоколадки, то кожна з нас повинна була розповісти, що за історична будівля зображена на обгортці, і лише тоді він нам їх віддавав. Такі щасливі моменти запам’ятовуються на все життя. На жаль, тато трагічно загинув, коли я навчалась у восьмому класі. Мама залишилась одна з трьома дітьми-підлітками й обмеженими засобами для існування. Повний розпач, як жити без коханої людини. Тоді вона сказала мені: «Доню, вибач, але трьох дітей мені прогодувати важко. Вступай до професійно­технічного залізничного училища». Якраз у той момент стали доречними слова покійного тата: «Вивчишся на залізничника — будеш людиною», — згадує вона.

    Дівчина працевлаштувалась на роботу відразу по закінченні Жмеринського залізничного училища. Ще коли навчалась в училищі, Лілія стажувалась на ст. Кобижча. Колишній начальник цієї станції Яків Маховка, дізнавшись, що дівчина виховується в багатодітній родині та втратила батька, вирішив їй допомогти. Керівництво дирекції запропонувало Лілії роботу на новій станції, там була вільна посада чергового і, головне, було службове житло. Адже на початку 1980-х на станції розпочалося будівництво. І саме тут були потрібні молоді залізничники. Відтоді пройшло 40 років.

    Лілія Анатоліївна говорить про те, що професія залізничника особлива. Тому кожний фахівець повинен вдосконалюватись і професійно виконувати свої завдання.

    — А ще дуже важливо пам’ятати, що ти працюєш не сам по собі, – каже Лілія Шпиг. — Ти пов'язаний зі своїми колегами з різних служб. І жоден з нас не може нічого робити на свій розсуд, не погодивши дій з іншими. До того ж, ми всі працюємо згідно з інструкцією. Безпека руху і злагоджена робота – це наша спільна справа, задля цього треба вміти працювати з людьми, знаходити спільну мову. За сорок років роботи я вже цьому навчилась. Більшість залізничників ти уже знаєш, і коли з ними розмовляєш, то й розмова інакша. Головне — в будь¬-якій ситуації залишатися собою і бути людиною.

    Те, що Лілія Шпиг — професіонал, підтвердило і керівництво станції. Але не лише роботою живе наша героїня. Вона любить вишивати. Зовсім недавно вишила портрет Тараса Шевченка. Він на портреті постав такий величний і вродливий, що вирішила подарувати його школі, де навчається її семирічний онук Артем. Потім були й інші картини. Майстриня дуже любить свої роботи, адже кожна з них має особливе значення.

    — Коли вишиваєш, трішки легше сприймається реальне життя, — каже пані Лілія.

    Лілія Анатоліївна із залізницею пов’язала велику частину свого життя, і не лише виробничого, а й особистого. Її чоловік теж залізничник. Працював складачем поїздів і цьогоріч пішов на заслужений відпочинок.

    Живе Лілія Шпиг поруч зі станцією, в чудовому місці, адже двоповерховий будинок, де мешкають залізничники, розташований в лісі. Сім’я — чоловік Анатолій, син Руслан, його дружина та онук і донька Яна. Всі вони дорослі, але душа матері болить за дітей. Особливо сьогодні, коли син, майор ЗСУ, несе службу в зоні АТО. Донька, яка, до речі, закінчила факультет кібернетики Київського державного національного університету ім. Т. Шевченка, живе з батьками. І мамі дуже хотілося б, щоб вона влаштувала своє життя і подарувала онуків.

    Разом з донькою Яною вони відвідують хоча б раз на місяць театр чи кіно. За словами Лілії Анатоліївни, по перше, вона отримує велике задоволення, а по¬друге, наповнюється творчою енергією. Бо в буденному житті ми зайняті роботою чи побутовими справами, а після того, як подивишся гарну виставу, відчуєш емоції артистів, починаєш розуміти, що життя прекрасне, і ти не самотній у цих відчуттях.

    До того ж, вони з чоловіком мають невеличку земельну ділянку. Земля потребує чималих фізичних навантажень.

    — Люблю вирощувати помідори. Садимо велику грядку, а потім роздаю всім. Я працюю позмінно, тому це трохи полегшує мою домашню роботу. Та й вся родина не залишається осторонь. А що може бути краще від того, що ти потрібен близьким людям, у тебе є робота, яка приносить задоволення, — каже Лілія Шпиг.

    І наостанок. Якщо людина наділена іскоркою творчості, то завжди знайде можливість проявити свої здібності. Підтверджує це й історія Лілії Шпиг, котра знайшла застосування й ще одному власному таланту. Де б ви думали? У під’їзді будинку, в якому живе наша героїня. Ми, журналісти газети, були вражені тим, як пані Лілія разом зі своїм чоловіком привели до ладу свій під’їзд, який уже чимало років не знав оновлення. Тепер тут «дизайнерський ремонт».


    Нові Безрадичі — проміжна залізнична станція 5-го класу регіональної філії «Південно-Західна залізниця» напрямку Київ—Миронівка. Сама станція розташована неподалік від села Нові Безрадичі.


    Фото Валентини ЧЕЛЮСКІНОЇ

    Ольга ЛИХАЧОВА, «Робітниче слово»
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка,6
    Приймальня начальника залізниці: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05