РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПАСАЖИРСЬКІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 14 (14 квітня 2017) 

  • Людина живе стільки, скільки живе пам’ять про неї

    У 2017–му колишньому начальнику Південно-Західної залізниці Борису ОЛІЙНИКУ (1934–1999 рр.) мало б виповнитися 83 роки. Пістолетний постріл невідомого найманого вбивці до сьогодні відгукується болем у душах тих, хто добре знав Бориса Степановича. Познайомився з ним вперше під час впровадження в експлуатацію електрифікованої дільниці між станціями Гречани—Підволочиськ. Фоторепортаж про підключення 20 серпня 1998 р. тягової підстанції (ТП) на ст. Гречани готувався з коліс.


    На екскурсію запрошує Микола ЧЕРКАСЬКИЙ.

    Мить, коли Б. Олійник у колі начальників галузевих служб готувався «дати світло», було зафіксовано та розміщено у «Магістралі». Кадр фотооб’єктива — як одкровення. А що залишилося за кадром?


    Особисті речі Бориса ОЛІЙНИКА — у центрі експозиції.

    Добре, усміхнене обличчя, рука, що тисне пускову кнопку на пульті управління ТП, і до монотонного трансформаторного гулу у тіснуватому від люду приміщенні додається бурхливий сміх. Це реакція на якийсь дотепний жарт від звичайної людини – Бориса Олійника.


    У залі музею — історія розвитку столичної магістралі.

    …Добрими почуттями лунає його ім’я в душах земляків із села Божиківці (Хмельниччина), звідки він родом, але в першу чергу й у тих, з ким йому довелося працювати. 19 років, протягом яких Борис Степанович очолював столичну залізницю. Це історія, закарбована у літописі. Електрифікація понад тисячі кілометрів залізниці, в тому числі й такі важливі напрямки, як Жмеринка—Хмельницький—Тернопіль і Ніжин—Чернігів. На той час були прокладені другі колії за багатьма напрямками, побудовано нові станції та залізничні вузли, реконструйовано багато локомотивних та вагонних депо, відновлено залізничні вокзали. Для працівників залізниці зведено житлові будинки, оздоровниці, лікарні, а для їхніх дітей — школи та дитсадки.

    «Занурення» у біографію колишнього начальника Південно-Західної відбувається ось уже понад 15 років. Рішення про створення музею прийнято керівництвом Південно-Західної магістралі спільно з Деражнянською райдержадміністрацією. У такий спосіб вдячні деражнянці вирішили вшанувати працівників залізниці, завдяки яким місцеві жителі здобули зв’язок із зовнішнім світом. Експозиції, що присвячені розвитку столичної магістралі, також доречні. Адже далекого 1871 р. було відкрито залізничне сполучення у бік Проскурова та Жмеринки.


    Службовий мундир Бориса ОЛІЙНИКА.

    Нещодавно відвідали Музей Південно-Західної залізниці та Бориса Олійника, що розташований у станційній будівлі ст. Деражня. Науково-допоміжний фонд цього закладу налічує понад 300 експонатів, а основний фонд – 430. Особисті урядові нагороди, речі, які належали Борису Степановичу, тут зберігаються із часу заснування музею, яке відбулось у грудні 2001 р. Поруч із раритетами – металевою гравюрою, погруддям, які подаровано його друзями, портрет, виконаний олівцем. Розповідати про музей, все одно що рухати вручну стрілки на старому експонаті — станційному годиннику зразка початку минулого віку. У якості екскурсовода — директор музею на громадських засадах Микола ЧЕРКАСЬКИЙ зазначив, що деражнянці бережуть пам’ять про свого славетного земляка: у спеціальній експозиції музею відображено його життєвий шлях від учня школи до керівника Південно-Західної залізниці, першого президента Укрзалізниці.

    Рідко, коли залізничний музей обходиться без фотографій, документів, книг. Чимало їх і у Деражні. Крім цього, у закладі чимало макетів паровозів, сигнальних ліхтарів, нагородних знаків та прапорців. Є патефон зразка початку ХХ ст., як давній символ вокзалу – музичного павільйону біля залізниці. Не звучить, а нагадує про далекий 1871–й, коли відкрито залізничне сполучення у бік Проскурова (м. Хмельницький) і Жмеринки, станційний дзвін.

    У запасниках Музею Південно-Західної залізниці та Бориса Олійника майже дві тисячі експонатів. Чому ж тоді не розширюєте експозиції? — цікавлюся у М. Черкаського. – Хіба не здогадуєтеся!? (усміхається). Через тісноту! Якби отримати дозвіл на розширення музею (поруч із музейною залою пустує просторе приміщення), можна було б після відповідного ремонту говорити про розміщення цікавих експонатів.

    Ліричний відступ. Микола Васильович працює в музеї на громадських засадах. Директор Деражнянського професійного аграрного ліцею, відомий у країні культуролог М. Черкаський діє усвідомлено, сміливо, розуміючи, що людська довіра зобов’язує, як керівник навчального закладу він несе у собі відповідальність за долю інших, виховує патріотів. Серед останніх нагород ліцею – срібна та золота медалі від Міністерства освіти та науки України у номінації «Сучасні заклади освіти». Серед добрих справ – відправлення 23 тис. 200 пакетів (один пакет — 20 порцій) «сухих борщів» через волонтерів до зони АТО на сході держави. А ще співробітники та учні ліцею за власної ініціативи влаштовують прибирання братської могили євреїв, розстріляних фашистами та їхніми посібниками в період Другої світової війни, що в Германовому урочищі, в околицях Деражні. Тут зберігся пам’ятний знак та земляні насипи, що потребують постійного догляду та прибирання. Тобто патріот рідного краю, педагог, культуролог М. Черкаський залишає добрий слід у свідомості відвідувачів музею, учнів ліцею. Його шанують на ст. Деражня. Бо велетенська інтелектуальна енергетика, яку постійно віддає оточуючим директор залізничного культурного осередку, дозволяє намічати нові плани, пошуки, задуми. Це не порожні слова. Вже сьогодні можна розширити експозиції, присвячені розвитку столичної магістралі, діяльності Б. Олійника та його попередника – начальника столичної магістралі Петра Кривоноса. Потрібно отримання дозволу від керівництва регіональної філії на реконструкцію музею.

    Людина живе стільки, скільки живе пам’ять про неї. Серед записів у книзі для відвідувачів знайшли щиросердні слова подяки на адресу Миколи Черкаського та екскурсовода Ольги МЕЛЬНИК від сина та доньки Бориса Олійника. Володимир Борисович та Ольга Борисівна дякують своїм землякам, деражнянським залізничникам в особі начальника місцевої станції Миколи БОДНАРЧУКА за те, що зберігають пам’ять про батька. Але це не єдині записи. Про неоціненний внесок у скарбницю українських залізничних музеїв діляться думками сотні відвідувачів. А будуть ще тисячі…

    Віктор ЗАДВОРНОВ, Фото Олександра ІВАНОВА
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка,6
    Приймальня начальника залізниці: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05